ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" січня 2009 р. Справа № 14/2130
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з"явився,
від відповідача: не з"явився,
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Уманьпиво", м.Умань Черкаської області
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "01" липня 2008 р. у справі № 14/2130 (суддя Гладюк Ю.В.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Уманьпиво", м.Умань Черкаської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Янтар-В", смт.Війтівці Волочиського району
про стягнення 10362,46 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 01.07.2008 р.у справі №14/2130 позов Відкритого акціонерного товариства "Уманьпиво", м. Умань Черкаської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Янтар-В", смт.Війтівці Волочиського району про стягнення 10362,46 грн. задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 538,00 грн. заборгованості, 5,18 грн. витрат по сплаті державного мита та 5,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти новий судовий акт, яким задовольнити позов у повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції неповно з"ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, не враховано умови п.4.5. договору від 17.01.2006 р., укладеного між позивачем та відповідачем, а також вказує, що згідно акту звірки взаємних розрахунків від 14.11.2007 р. представником відповідача підтверджено наявність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Янтар-В" перед позивачем станом на 14.09.2007 р. у розмірі 8548,46 грн.
Слід зазначити, що розгляд справи неодноразово відкладався (ухвали суду від 06.11.2008 р. та від 16.12.2008 р.), зважаючи на відповідні клопотання скаржника (телеграми від 05.11.2008 р. та 16.12.2008 р.) та відповідача (від 29.10.2008р.), невиконання сторонами вимог ухвал суду щодо надання необхідних для розгляду справи документів та проведення взаємозвірки, а також у зв"язку з неявкою представників сторін в засідання суду.
В судове засідання 13.01.2009 р. сторони своїх представників не направили, про причини неявки в суд не повідомили, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить реєстр рекомендованої поштової кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду за 30.12.2008 р.
Від відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Янтар-В" на адресу суду надійшли письмові відзиви на апеляційну скаргу: від 16.10.2008 р. за вих.№12 (а.с.59-60) та від 09.12.2008 р. за вих.№25 (а.с.67-68), в яких відповідач зазначив, що вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, у відзиві від 09.12.2008 р. відповідач просив припинити провадження у справі, зважаючи на ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Янтар-В", смт.Війтівці Волочиського району.
За таких обставин, та з врахуванням приписів ст.101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу по суті за наявними матеріалами справи, оскільки сторони, повідомлені належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, своїм правом на участь їх представників в судовому засіданні не скористались.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши в повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 17.01.2006 р. між сторонами у справі - Відкритим акціонерним товариством "Уманьпиво" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Янтар-В" (покупець) укладено договір, за яким постачальник постачає, а покупець приймає та оплачує продукцію постачальника (п.2 договору).
Відповідно до умов договору розрахунки за поставлений товар здійснюються за згодою сторін, шляхом зарахування грошових коштів покупця на рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів в касі постачальника (п.2.4.1. договору).
Згідно п.2.4.2. договору, у випадку послідуючої оплати, покупець проводить оплату за товар на протязі трьох днів з моменту його фактичного отримання.
В пункті 2.3.2 договору передбачено також обов"язок покупця повертати тару, в якій згідно п.2.3.1. договору постачальник зобов"язався постачати продукцію.
У відповідності до п.2.2.2. договору ціна товару можу бути змінена сторонами на момент поставки та вказуватися у відпускних документах, які виписуються на кожну партію товару, при взаємній згоді сторін.
01.04.2008 р. ВАТ "Уманьпиво" звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з ТзОВ "Янтар-В" заборгованості за отримані останнім товарно-матеріальні цінності відповідно до умов договору від 17.01.2006 р. та накладних на отримання товару (а.с.3-4). Згідно позовної заяви, сума основного боргу за отриманий товар складає 8562,00 грн., на яку позивачем до стягнення з відповідача нараховано 1105,00 грн. інфляційних за жовтень-грудень 2007 року та січень-лютий 2008 року, а також 711,00 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань за період з 01.10.2007 р. по 18.03.2008 р.
В заяві від 06.06.2008 р. за вих.№223 позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача за отримані товарно-матеріальні цінності 8548,46 грн., 1103,00 грн. інфляційних та 711,00 грн. пені. В обґрунтування уточнених позовних вимог позивачем надано акт звірки від 14.11.2007 р.
З дослідження матеріалів справи щодо кожної окремої партії товару, судом встановлено, що в період з квітня по вересень 2007 року позивач поставив, а відповідач (покупець) отримав продукцію за накладними, а саме:
- на суму 1020,00 грн. по накладній №1148 (1788) від 26.04.2007 р.,
- на суму 1032,00 грн. по накладній №1446 (2228) від 21.05.2007 р.,
- на суму 1050,00 грн. по накладній №1670 (2553) від 01.06.2007 р.,
- на суму 1092,00 грн. по накладній №2014 (3108) від 26.06.2007 р.,
- на суму 1092,00 грн. по накладній №2296 (3589) від 18.07.2007 р.,
- на суму 1092,00 грн. по накладній №2547 (4009) від 04.08.2007 р.,
- на суму 1092,00 грн. по накладній №2821 (4483) від 28.08.2007 р.,
- на суму 1092,00 грн. по накладній №3022 (4823) від 14.09.2007 р.
Загальна вартість відпущеної позивачем продукції становить 8562,00 грн.
За отриману продукцію відповідачем сплачено (шляхом перерахування коштів на банківський рахунок, внесенням готівкових коштів в касу позивача та відгрузкою зворотної тари) з квітня по вересень 2007 року: в квітні - 1020,00 грн., в травні - 1036,00 грн., в червні - 1092,00 грн., в липні - 1092,00 грн., в серпні - 2692,00 грн., у вересні - 1092,00 грн., тобто всього 8024,00 грн.
Таким чином, сума заборгованості ТОВ "Янтар-В" перед позивачем за отриману продукцію становить 538,00 грн. (8562,00 грн. - 8024,00 грн.)
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача з відповідача 538,00 грн. за отриману по договору від 17.01.2006 р. та накладним продукцію ґрунтуються на нормах чинного законодавства та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами, а тому підлягають задоволенню.
Стосовно доводів, викладених в апеляційній скарзі слід зазначити, що відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закін чення. Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань та фінансових результатів.
Тобто факт проведення суб’єктом підприємницької діяльності господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов’язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.
Статтею 1 зазначеного Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Первинні облікові документи (накладні та довіреності) згідно з ч.2 ст.9 Закону, повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Саме такі первинні документи, а не складені на їх підставі акти звірки взаємних розрахунків, виступають належними доказами у підтвердження проведеної тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та обов’язків.
Водночас, акт звірки відповідно до чинного законодавства - це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, він не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції, наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін. Відповідно акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу.
Крім того, акт звірки розрахунків від 14.11.2007 р. , на який посилається позивач як на підставу нарахування заборгованості (в т.ч. інфляційних та пені) правомірно не взятий до уваги судом першої інстанції, зважаючи на те, що він не підписаний відповідачем (а.с.43).
У відповідності до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч.1 ст.36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
У відповідності до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Також слід зазначити, що безпідставними є посилання скаржника на умови п.4.5. договору від 17.01.2006 р., яким передбачено, що до повного розрахунку за кожну партію раніше отриманого товару (тобто за поданою товарно-транспортною накладною), будь-яке наступне перерахування (внесення) грошових коштів в оплату за товари чи повернення тари покупцем зараховується постачальником як сплата за партію товару (за кожною товарно-транспортною накладною), яку покупець одержав раніше від інших партій товару, незалежно від того, який номер накладної (або інше формулювання про сплату), вказано в платіжному дорученні покупця чи іншому документі, згідно якого повертається тара покупцем", з огляду на те, що наявність боргу перед позивачем за попередній спірному період не обґрунтована та не підтверджена письмовими доказами, тобто не доведена позивачем.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При цьому, згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порушення наведених приписів процесуального права, позивачем не було доведено належними доказами наявність заборгованості відповідача у розмірі 8010,46 грн. (8548,46 грн. - 538,00 грн.) та обґрунтованості здійснених нарахувань (інфляційних та пені).
За таких обставин, позов щодо стягнення 8010,46 грн. заборгованості, 1103,00 грн. інфляційних та 711,00 грн. пені є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
З огляду на наведене, суд першої інстанції у порядку виконання припису ст.43 Господарського процесуального кодексу України дав належне юридичне обґрунтування доказам по справі в їх сукупності та прийшов до правильного висновку про часткове задоволення заявленого позову, а саме, в частині стягнення 538,00 грн. та відмови в задоволенні решти позовних вимог. Проте, зазначивши в мотивувальній частині рішення про те, що решта позовних вимог (окрім стягнення 538,00 грн.) не підлягає задоволенню, місцевий господарський суд помилково не вказав про вирішення позову щодо даних вимог у резолютивній частині рішення. Вказана обставина не впливає на правильність судового рішення по суті, однак, враховуючи, що метою апеляційного господарського суду є перевірка законності та обґрунтованості рішень господарських судів першої інстанції та виправлення допущених місцевим господарським судом помилок, судова колегія вважає за необхідне виправити зазначену помилку господарського суду першої інстанції.
Таким чином, рішення господарського суду Хмельницької області від 01 липня 2008 р. у справі №14/2130 загалом відповідає матеріалам справи і вимогам матеріального та процесуального права, однак, його слід змінити, а саме, доповнити резолютивну частину рішення вказівкою про відмову в решті позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому не є підставою для скасування оскаржуваного судового акту. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Уманьпиво", м.Умань Черкаської області - відмовити.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 01 липня 2008 р. у справі №14/2130 змінити, доповнивши резолютивну частину рішення абзацом 4 наступного змісту:
"В решті позовних вимог відмовити."
3. Справу №14/2130 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий - суддя:
судді:
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - внаряд