У Х В А Л А
Іменем України
23 липня 2014 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Кеміня М.П., Куштана Б.П., при секретарі Гаврилко В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Берегівського районного суду від 18 квітня 2014 року по справі за позовом Приватного підприємства «Свяс» до ОСОБА_4, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання недійсними договорів позики, -
в с т а н о в и л а :
У червні 2013 року ПП «Свяс» звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що між підприємством, в особі директора - ОСОБА_3, та ОСОБА_4 (матір'ю директора ОСОБА_3.) було укладено два договори позики від 24.12.2006 року та 25.06.2007 року.
Згідно умов цих договорів ОСОБА_4 зобов'язалася надати підприємству поворотну фінансову допомогу в розмірі 16060 грн. та 58400 грн., а позичальник зобов'язався повернути кошти у строк до 31.12.2007 року.
Позивач вважає, що такі договори відповідачі вчинили тільки «про людське око», знаючи заздалегідь, що вони не будуть виконуватися, тобто без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.
Згідно офіційної фінансової звітності позивача та інформації головного управління статистики у Закарпатській області у підприємства у 2006-му та 2007-му роках не значилося дебіторської та кредиторської заборгованості.
Крім цього, у п. 10 спірних договорів «Юридичні адреси та банківські реквізити сторін» зазначено реквізити ПП «Свяс» - р/р 26005041000044 в Берегівському відділенні ТОВ КБ «Коопінвестбанк», МФО 312248, який було фактично відкрито тільки 17.03.2009 року.
Підприємство вказувало, що про існування договорів позики позивач дізнався у квітні 2013 року з матеріалів цивільної справи № 707/5086/2012 за позовом ОСОБА_4 до ПП «Свяс» про повернення суми позики.
В обґрунтування поважності причин пропуску позовної давності позивач зазначав, що підприємство не могло захистити свої порушені права до зняття з посади директора ОСОБА_3
При цьому ОСОБА_3 був усунутий з посади директора ПП «Свяс» загальними зборами власників підприємства лише 29.12.2010 року. До цього моменту він єдиний представляв інтереси підприємства, маючи в розпорядженні документацію підприємства та печатку.
Посилаючись на дані обставини, позивач просив визнати недійсними вищезгадані договори позики.
Рішенням Берегівського районного суду від 18 квітня 2014 року позов задоволено. Визнано недійсними договори позики від 24.12.2006 року та 25.06.2007 року, укладені між ПП «Свяс» в особі директора - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Вирішено питання розподілу судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить апеляцію відхилити, а рішення суду, яке на його думку є законним та обґрунтованим, залишити без змін.
В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності відповідачів та третіх осіб, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, а повідомлення представника третьої особи ОСОБА_8 про причини неявки в судове засідання колегією визнані неповажними.
Заслухавши представника апелянта та представників позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, згідно вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним (ст. 234 ЦК України).
Обов'язковою ознакою фіктивності правочину є відсутність у сторін наміру створити правові наслідки, які передбачені цим правочином. Особливістю цієї категорії правочинів є та обставина, що їх учасники за взаємною згодою і взаємними діями намагаються ввести в оману третіх осіб.
Матеріалами справи встановлено, що 24.12.2006 року між ПП «Свяс» в особі директора - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено два договори позики від 24.12.2006 року та 25.06.2007 року (т. 1 а.с. 87, 88).
Згідно умов цих договорів ОСОБА_4 зобов'язалася надати поворотну фінансову допомогу в розмірі 16060 грн. та 58400 грн. відповідно, а позичальник зобов'язався повернути кошти у строк до 31.12.2007 року.
Встановлено, що ОСОБА_3 є сином ОСОБА_4
Також встановлено, що у п. 10 спірних договорів «Юридичні адреси та банківські реквізити сторін» зазначено реквізити Підприємства - р/р 26005041000044 в Берегівському відділенні ТОВ КБ «Коопінвестбанк», МФО 312248.
З повідомлення заступника Голови Правління ПАТ «Комінвестбанк» від 14.03.2013 року видно, що рахунок № 26005041000044, належний підприємству в установі ТОВ КБ «Коопінвестбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Комінвестбанк») було відкрито 17.03.2009 року.
Відповідачі визнали ту обставину, що внаслідок втрати ОСОБА_4 її оригіналів договорів позики укладали дані договори заднім числом у березні 2009 року, помилково зазначивши в реквізитах новий розрахунковий рахунок підприємства.
ОСОБА_3, що укладав від імені підприємства договори позики, суду оригінали примірників не надав, хоча вся документація та печатка підприємства утримується ним до теперішнього часу .
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 212 ЦПК України).
Згідно інформації управління статистики у Закарпатській області від 12.12.2012 року № 04/2-20/5432 ПП «Свяс» у 2006, 2007 роках на початок та кінець звітного періоду довгострокові та поточні зобов'язання не мало (т. 2 а.с. 18-21).
Таким чином ОСОБА_3 будучи директором ПП «Свяс», наділеним відповідними повноваженнями, відповідав за бухгалтерську звітність, іншу документацію підприємства в тому числі й статистичну, відображав у звітах відомості про відсутність довгострокових та поточних зобов'язань підприємства і не зазначив у ній факт наявності боргу за спірними договорами позики, укладеними зі своєю матір'ю ОСОБА_4
Надані представником ОСОБА_3 банківські виписки філії ВАТ КБ «Надра» Ужгородського регіонального управління від 29.05.2009 року, 23.01.2007 року, 26.06.2007 року не містять інформації про платника цих коштів, призначення платежу та інформації на виконання яких договорів здійснюються платежі.
Не є належними і допустимими доказами квитанції до прибуткових касових ордерів № 19 від 25.12.2006 року, № 2 від 24.01.2007 року та № 8 від 26.06.2007 року, які підписані не головним бухгалтером та касиром, а однооосібно ОСОБА_3, котрий період з 2006 року до 29.12.2010 року займав посаду директора, маючи в розпорядженні печатку і документацію підприємства.
В обґрунтування своїх заперечень проти вимог позивача відповідачі не надали належних доказів того, що договори позики з ОСОБА_4 були дійсно реальними і згідно їх умов підприємство отримало позику.
Відтак суд першої інстанції вірно встановив відсутність у сторін наміру створити правові наслідки, які передбачені договорами позики.
Щодо застосування позовної давності слід вказати наступне.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст. 261 ЦК України).
Згідно статуту ПП «Свяс» вищим органом підприємства є збори Власників (Учасників), що складаються із Власників (Учасників) або призначених ними представників. Генеральний директор є виконавчим органом підприємства і підзвітний зборам Власників (Учасників) і організовує виконання їх рішень.
ОСОБА_3, який був зацікавлений в прихованні правочинів, укладених «задніми» числами зі своєю мамою, був усунутий з посади директора ПП «Свяс» загальними зборами власників підприємства тільки 29.12.2010 року, тоді ж на посаду директора призначено іншу особу.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що тільки після усунення ОСОБА_3 з посади директора ПП «Свяс» у позивача виникла можливість захищати своє порушене право.
Причини пропущення позовної давності є поважними, а тому право підлягає захисту.
За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову є правильним.
Суд вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Берегівського районного суду від 18 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: