УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року листопада місяця «06» дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, в складі:
Головуючого: Яковенко Л.Г.
Суддів: Синельщікової О.В. Куриленка О.С. При секретарі: Іванові O.K.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справа за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Кременчуцького кар'єроуправлінню „Кварц" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 04 квітня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 04 квітня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
На вказане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду в часті стягнення моральної шкоди, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Заслухавши суддю-д оповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, з наступних підстав.
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 23 лютого 2005 року ОСОБА_1 був поновлений на посаді начальника державного підприємства Міністерства оборони України „Кременчуцьке кар'єроуправлінню „Кварц".
Розраховуючи суму належних позивачеві виплат середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходив з того, що час вимушеного прогулу становить 11 місяців.
У зв'язку з незаконним звільненням з посади, ОСОБА_1 переніс моральні страждання, що привели до порушення його звичайного способу життя. Розмір моральної шкоди суд оцінив в 1000 грн.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи, вимогам матеріального та процесуального законів.
Вимоги апеляційної скрапи фактично зводяться до перерахунку періоду вимушеного прогулу з дати відсторонення позивача від виконання обов'язків за наказом Міністра оборони України НОМЕР_1 „Про призначення службового
Справа №22-ц-4524/2006 Головуючий в суді І інстанції: Тимошенко К.Г.
Доповідач: Куриленко О.С.
розслідування за фактами порушення чинного законодавства керівником ДП МОУ „КК „Кварц".
Колегія суддів погоджується з висноком суду першої інстанції щодо встановлення періоду вимушеного прогулу, який надає підстави для виплати середнього заробітку починаючи з січня 2005 року.
Оскільки позивачем в позові не було заявлено вимог щодо індексації середньомісячного заробітку при обчисленні заявлених до виплати сум, суд апеляційної інстанції під час перегляду судових рішень перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої! нстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів не має підстав для задоволення заявлених вимог.
Доводи апеляційної скарги не містять підстав для спростування висновків суду щодо розміру відшкодування моральної шкоди в разі її збільшення, оскільки з наданих позивачем доказів саме така сума моральної шкоди є тотожною для відновлення психологічного стану позивача.
Суд повно та всебічно з'ясував фактичні обставини і ухвалив рішення відповідно до норм діючого законодавства.
У зв'язку з цим, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 04 квітня 2006 року -залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки
Крим від 04 квітня 2006 року в часті стягнення моральної шкоди залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але
може бути оскаржена в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 325, 327 ЦПК України.