УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року листопада місяця «13» дня, колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, в складі:

Головуючого:   Яковенко Л.Г.

Суддів:   Синельщікової О.В. Куриленка О.С. При секретарі:   Іванові O.K.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справа за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про стягнення заборгованості по виплаті пенсії та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим на ухвалу Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02 лютого 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Залізничного районного суду Автономної Республіки Крим від 02 лютого 2006 року у задоволенні заяви Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про поворот виконання відмовлено.

На вказану ухвалу представник Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим подав апеляційну скаргу, в який просить скасувати ухвалу суду та задовольнити заяву про поворот виконання рішення, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін, з таких підстав.

Постановляючи ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що згідно до ч. 2 ст. 382 ЦПК України у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що виникають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи, вимогам матеріального та процесуального законів.

Так, ч. 2. ст. 2 КЗоТ України передбачає, що працівники мають право на соціальне страхування в старості, ст. 256 КЗоТ передбачає, що Працівники та члени їх сімей мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, а також за вислугу років відповідно до закону.

Таким чином, пенсійне забезпечення виникає з трудових правовідносин і згідно зі ст. 383 ЦПК України у такому випадку поворот виконання не допускається.

Суд повно та всебічно з'ясував фактичні обставини і постановив ухвалу відповідно до норм діючого законодавства.

Справа №22-ц-3843/2006            Головуючий в суді І інстанції: Сердюк А.С.

Доповідач: Куриленко О.С.

У зв'язку з цим, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02 лютого 2006 року -залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України відхилити.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02 лютого 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 325, 327 ЦПК України.