КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.01.2009                                                                                           № 23/241

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:            Авдєєва  П.В.

          Коршун Н.М.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Лось (за довір.),

 від відповідача - не з’явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укобудпостач"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 29.09.2008

 у справі № 23/241 (Демидова А.М.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-металургійна компанія"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Укобудпостач"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 520242,59 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 В серпні 2008 р. позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача  (згідно заяви про уточнення позовних вимог від 24.09.2008 ) заборгованості в сумі 457 967, 23 грн., інфляційні втрати у розмірі 11 099, 49 грн., три проценти річних у сумі 4 324, 66 грн., пеню у розмірі 33 592, 49 грн.

          Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.09.2008 р. у справі №23/241  (ухвала суду про виправлення описки від 17.10.2008 р. у справі №23/241) позов задоволено повністю. Провадження в частині стягнення з відповідача 13258,72 грн. – основного боргу припинено.

          Відповідач, не погоджуючись із рішенням господарського суду, оскаржив його до Київського апеляційного господарського суду з підстав допущення судом під час розгляду спору процесуальних порушень.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на неналежне повідомлення його господарським судом про час та місце судових засідань, не отримання відповідних ухвал суду, у зв’язку з чим, як стверджує заявник, він був обмежений в своїх процесуальних правах та не мав можливості захистити свої права в ході розгляду спору, про прийняте у справі рішення йому стало відомо лише 20.10.2008 р..

Позивач у відзиві проти заявлених доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх необґрунтованими, а тому просить залишити їх без задоволення. Оскаржуване рішення господарського суду вважає законним, а тому просить залишити його без змін.

Учасники спору були належним чином повідомлені про час та місце судових засідань (про що свідчать наявні в матеріалах поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі). Однак, відповідач наданими йому процесуальними правами щодо прийняття участі в судових засіданнях не скористався, в судові засідання повноважний представник відповідача двічі не з’являвся, про причини своєї неявки в судове засідання від 19.01.2009 р. суд не повідомив. Судова колегія, заслухавши думку представника позивача, приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача, повідомленого належним чином.

            Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків та обґрунтовано задовольнив позов, виходячи з наступного.

          Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами виник з приводу порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №045/08 –Пр-Др.О від 31.03.2008 р., в частині здійснення своєчасного та повного розрахунку за поставлений йому товар.

          Згідно п.1.2. договору, номенклатура, асортимент, загальна кількість товарів, розмір партій, ціна за одиницю, сумарна вартість партії, умови і строки поставки, передбачаються в рахунках-фактурах, накладних або специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору.

Розрахунки між сторонами, відповідно до п. 4.1. договору, здійснюються в безготівкову порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок чи в готівковому порядку продавця на підставі виставлених продавцем рахунків-фактур на кожну окрему партію товарів.

          Під час розгляду спору господарським судом було з’ясовано, що на виконання умов договору № 045/08-Пр.Др.О від 31.03.2008 р. позивач у строк з 04.04.2008 р. по 16.05.2008 р. поставив відповідачу продукцію на загальну суму 801 725, 95 грн., що підтверджується копіями накладних.

Проте відповідач за отриманий ним товар розрахувався лише частково, сплативши 330500 грн. Отже сума заборгованості на час звернення позивача із позовом до суду становила 471225,95 грн.

Крім того, господарським судом було встановлено, що станом на вересень місяць 2008 р. позивачем було поставлено відповідачу додатково товару на суму 120741,28 грн. (згідно видаткової накладної №УГ-009806 від 19.09.2008 р.), а відповідачем було частково погашено заборгованість на суму 134000 грн. Таким чином, сума основного боргу відповідача, враховуючи проведені сторонами розрахунки, складає 457967,23 грн.

Враховуючи часткове погашення відповідачем суми боргу, зменшення суми основного боргу на 13 258, 72 грн., суд першої інстанції правомірно припинив провадження в цій частині на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідачем заявленої до стягнення суми боргу не спростовано, погашення заборгованості не проведено, належних доказів на підтвердження належного виконання ним як замовником, в частині своєчасного і повного проведення розрахунку з позивачем договірних відносин, суду не надано.

Дослідивши обставини справи, колегія приходить до висновку про обґрунтоване задоволення господарським судом позову в частині стягнення основної заборгованості в сумі 457967,23 грн. у відповідності до положень укладеного між сторонами договору № 045/08-Пр.Др.О від 31.03.2008 р. та положень ст.525, 526, 530 ЦК України.

З приводу заявлення позивачем позовних вимог в частині стягнення нарахованої пені за прострочення виконання відповідачем обов’язку проведення розрахунку, стягнення інфляційних та 3% річних, колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами укладеного між сторонами договору (п.4.3.) було передбачено 100% попередню оплату вартості кожної партії товару, відповідно інфляційні витрати та три проценти річних від простроченої суми починають нараховуватись з дня фактичного прийняття товару відповідачем, що відповідає положенням ст.693, 538 ЦК України.

Враховуючи допущене відповідачем порушення договірних зобов’язань в частині прострочення оплати поставленого йому товару, господарським судом обґрунтовано присуджено до стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 11 099, 49 грн., та три проценти річних в сумі 4324, 66 грн.

В п. 6.2. договору сторонами була передбачена цивільна відповідальність за прострочення оплати поставок у вигляді неустойки. За несвоєчасну оплату вартості товарів покупець сплачує продавцю пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на період прострочення виконання зобов'язання, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення.

          За таких обставин у відповідності до п. 6.2. договору, положень ст. 611, 549 ЦК України, колегія визнає обґрунтованою заявлену до стягнення з відповідача пеню в розмірі 33 592, 49 грн. враховуючи допущене останнім прострочення платежів.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судова колегія, дослідивши обставини справи, приходить до висновку про обґрунтованість заявлення позовних вимог у відповідності до положень укладеного між сторонами договору поставки та  положень ст. ст. 530, 546, 625 ЦК України.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано задовольнив позовні вимоги повністю. Відповідно оскаржуване рішення відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам справи та зібраним у справі доказам на час його прийняття, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Доводи відповідача щодо допущення господарським судом процесуальних порушень під час розгляду справи колегією до уваги не приймаються, та визнаються  необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи (згідно відмітки канцелярії суду ухвала про порушення провадження була направлена всім учасникам спору). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце її розгляду, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позові (п.3.6 Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289).

Крім того, колегія звертає увагу на те, що відповідачем рішення господарського суду по суті не оскаржується, подана апеляційна скарга стосується лише  процесуальних порушень.

Оскільки скаржником доводів позову не спростовано, належних доказів у відповідності до вимог ст.ст.33-34 ГПК України в обґрунтування власної позиції суду не надано, тому апеляційна скарга визнається  необгрунтованою, і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укобудпостач”  залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду   м. Києва  від 29.09.2008 р. у справі №23/241 залишити без змін.

3. Матеріали справи №23/241 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Корсак В.А.

 Судді                                                                                          Авдєєв  П.В.

                                                                                          Коршун Н.М.