КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.01.2009                                                                                           № 1/219

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:            Авдєєва  П.В.

          Коршун Н.М.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Літвінова А.С. (за довір.),

 від відповідача -Бабіч О.І. (за довір.),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Топливно-енергетичний комплекс "Укрпроменерго"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 13.10.2008

 у справі № 1/219 (Мельник В.І.)

 за позовом                               Державне підприємство завод "Електроважмаш"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Топливно-енергетичний комплекс "Укрпроменерго"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 509738,15 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 В серпні 2008 р. позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача  (згідно заяви про уточнення позовних вимог від 10.09.2008 р. №248-279 ) заборгованості в сумі 509738, 15 грн., яка виникла внаслідок допущеної позивачем переплати за поставку природного газу.

          Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.10.2008 р. у справі №1/219 позов задоволено .

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою  та уточненням до неї, до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю, посилаючись на порушення норм матеріального й процесуального права під час прийняття рішення, у справі просить прийняти нове рішення, яким в позові  відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на неналежне повідомлення його господарським судом про час та місце судових засідань, не отримання відповідних ухвал суду, у зв’язку з чим, як стверджує заявник, він був обмежений в своїх процесуальних правах та не мав можливості захистити свої права в ході розгляду спору.

Крім того, відповідач не погоджується із висновками господарського суду щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог. Стверджує, що позивач постійно та систематично, замовляючи певний об'єм газу споживав менше газу від заявленого обсягу, при цьому проплати ним здійснювались відповідно до заявленого об'єму газу. Суми таких проплат було погоджено та без заперечень зараховувались у якості передоплати за газ на наступний місяць. За таких обставин сума заборгованості, що утворилася, є передоплатою за поставку відповідачем газу в березні місяці.

Однак, в зв’язку із прийняттям Постанови КМУ від 05.03.2008р. № 163 «Про реалізацію імпортованого природного газу на території України», згідно якої з 01.03.2008 року імпортований природний газ реалізується в Україні НАК «Нафтогаз України» та її дочірньою компанією «Газ України», відповідач вказує на виникнення форс-мажорних обставин, що зробили неможливим  (внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного характеру – рішення державного органу) виконання умов договору на постачання газу.

Позивач у відзиві проти заявлених доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх необґрунтованими, а тому просить залишити їх без задоволення. Оскаржуване рішення господарського суду вважає законним, а тому просить залишити його без змін.

В обгрунтування власної позиції позивач вказує на те, що він вимагає від відповідача не виконання обов'язку щодо постачання газу і не стягнення штрафних санкцій чи збитків, а повернення  у відповідності до положень ч.2 ст.693 ЦК України попередньої оплати безпідставно набутої відповідачем, що не пов'язано з неможливістю виконання зобов'язання в натурі.

            Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків та обґрунтовано задовольнив позов, виходячи з наступного.

          Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами виник з приводу не виконання відповідачем,  як постачальником, обов’язку щодо поставки природного газу та не бажання останнього повернути позивачу сплачену попередню оплату за поставку газу.

          Під час розгляду спору господарським судом було з’ясовано, що між сторонами на час виникнення спору  діяв договір № 33 на постачання природного газу від  16 грудня 2005 р., умови якого було пролонговано у відповідності до п.7.2. договору додатковими угодами від 20.01.2006р. та від 24.12.2007р. діє в частині поставки газу до 31.12.2008 р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх основного здійснення.

Відповідно до Додаткової угоди № 27 від 30.01.2008 року до Договору сторони погодили, що постачальник (відповідач) зобов'язується поставити у лютому 2008 року природний газ загальним обсягом 2000 тис.куб.м.

В п. 3.2. Договору сторонами було передбачено проведення поетапного розрахунку за поставлений газ, зокрема із здісненням  передоплати 30% вартості місячного обсягу газу до початку місяця поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було здійснено оплату природного газу за лютий 2008р. на загальну суму 2 060 358, 00 грн. (платіжні доручення № 8234 від 28.01.2008р., № 8621 від 11.02.2008р., № 8683 від 21.02.2008р., № 8684 від 21.02.2008р.).

Згідно Акту приймання-передачі природного газу № 61 від 29.02.2008р. та акту надання послуг № 44 від 29.02.2008р. відповідач передав, а позивач прийняв природний газ в обсязі 1145,741 тис.м.куб. на загальну суму 1 370 573,15 грн. Транспортні послуги - 132 401, 83 грн., всього на суму 1 502 974, 98 грн. Відповідно позивач переплатив за поставлений газ у лютому 2008 р. - 557 383,02 грн.

Листом № 236/38-42 від 22.02.2008р., який є невід'ємною частиною Договору, позивач замовив ліміт природного газу на березень 2008р в об'ємі 16000 тис.куб.м.

19 березня 2008р. позивачем було здійснено передоплату за природний газ за березень 2008р. у сумі 334 200, 00 грн. (платіжне доручення № 9080 від 19.03.2008р.).

Проте відповідач не виконав своїх зобов'язань, і в березні 2008 р. взагалі не поставив природний газ позивачу.

Як свідчать матеріали справи, 15 квітня 2008 року відповідач на адресу позивача направив факсограмму вих. № 023/001 про неможливість виконання зобов'язань за договором № 33 у зв'язку з відстороненням ЗАТ «УКРГАЗ - ЕНЕРГО» від постачання імпортованого газу.

17          квітня 2008 року позивач направив на адресу відповідача лист вих. № 236/38-76 з
проханням повернути перераховану суму передоплати у розмірі 807 906, 88 грн.

Відповідач здійснив часткове повернення коштів на загальну суму 150 000 грн. проплатами від 21.04.2008р. та 06.05.2008 р.

20.05.2008 р. сторонами складений акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого відповідач визнав станом на 20.05.2008 р. наявність заборгованості ТОВ ТЕК «Укрпроменерго» перед позивачем у сумі 657 906, 95 грн.

05.06.2008р. на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою перерахувати 657 906, 95 грн. боргу на рахунок позивача, яка була залишена відповідачем без відповіді. Однак, пізніше  10.07.2008р. та 23.07.2008р., 11.08.2008 р відповідач перерахував на рахунок позивача  грошові кошти в сумах 50000 грн , 65 000 грн., 50 000 грн.

Отже, враховуючи здійснене відповідачем часткове повернення грошових коштів позивачу, та зміни вартості послуг за транспортування газу за лютий 2008 р. (акт надання послуг № 44 від 29.02.2008р), заборгованість відповідача перед позивачем  складає 509 738,15 грн.

Дослідивши обставини справи, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 509 738,15 грн., враховуючи наступне.

Частиною 2 ст.714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Згідно ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як було встановлено господарським судом, 19.03.2008 року позивачем було здійснено попередню оплату за природний газ за березень 2008 року у сумі 334 200 грн. (які відповідач прийняв та відобразив в акті звірки взаємних розрахунків станом на 20.05.2008), при цьому в графі «призначення платежу» казано: «п/о за природний газ за березень 2008р. зг.дог.ЗЗ від 16.12.2005», тобто попередню оплату було здійснено на підставі діючого договору.

Відповідач прийняв попередню плату, однак про неможливість виконання зобов'язання за договором повідомив позивача факсограммою № 023/001 лише 05.04.2008р., тобто вже після здійснення попередньої оплати.

Крім того відповідач, визнав у своєму відзиві що сума 557 383, 02 грн. (утворилася в результаті переплати за постачання газу у лютому 2008 року) також була попередньою оплатою за постачання природного газу за березень 2008 року.

Посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин – прийняття Постанови КМУ від 05.03.2008р. № 163, що унеможливили виконання ним договірних зобов’язань з поставки газу та відсутність підстав для стягнення позивачем заявленої заборгованості, судовою колегією до уваги не приймаються.

У відповідності до положень укладеного між сторонами договору (п.5.1.), сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов’язків якщо це невиконання є наслідком форс-мажорних обставин.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 509 738, 15 грн. – грошові кошти, які позивач перерахував на рахунок відповідача в якості попередньої оплати за поставку газу, а не вимагає виконання зобов’язання за договором чи понесення відповідачем відповідальності за його невиконання. В даному випадку повернення отриманої відповідачем попередньої оплати не є мірою відповідальності, а є обов’язком  у відповідності до ст.693 ЦК України.

Доводи відповідача щодо допущених судом процесуальних порушень під час розгляду спору, зокрема, неналежне повідомлення судом відповідача про час та місце судових засідань, судовою колегією визнаються необґрунтованими  та до уваги не приймаються, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи (ухвали господарського суду  про порушення провадження у справі від 07.08.2008 р., про відкладення розгляду справи від 12.09.08 р. згідно даними канцелярії суду направлялися всім учасникам). Крім того, відповідачем наданий відзив на позовну заяву та заява про ознайомлення з матеріалами справи, що свідчить про поінформованість останнього про судовий розгляд спору, однак з невідомих причин повноважний представник відповідача в .судові засідання двічі не з’являвся, про причини своєї неявки суд не повідомляв.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про обґрунтованість та відповідність висновків господарського суду фактичним обставинам та зібраним у справі доказам, а відтак відсутність підстав для скасування чи зміни рішення суду.  Оскільки у відповідності до вимог ст.ст.33-34 ГПК України відповідачем доводів позовної заяви не спростовано, доказів на підтвердження власної позиції не надано, подана апеляційна скарга визнається необгрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Топливно-енергетичний комплекс „Укрпроменерго”  залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду   м. Києва  від 13.10.2008 р. у справі №1/219 залишити без змін.

3. Матеріали справи №1/219 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Корсак В.А.

 Судді                                                                                          Авдєєв  П.В.

                                                                                          Коршун Н.М.