ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2014 року Справа № 910/17195/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кота О.В.

суддівКочерової Н.О. Саранюка В.І. - доповідача у справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"

на рішення від та на постанову відгосподарського суду міста Києва 30.12.2013 Київського апеляційного господарського суду 27.03.2014

у справі господарського суду№ 910/17195/13 міста Києва

за позовомПублічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Глоінвест" 2. Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"

простягнення 71 848 344,38 грн. та 4 589 149,04 дол. США

за участю представників сторін:

від позивача - Черей О.В.

від відповідача-1 - не з'явилися

від відповідача-2 - не з'явилися

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" звернулося з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глоінвест" та Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" заборгованості за кредитом у розмірі 63 600 000,00 грн. та 4 200 000,00 дол. США, заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 1 087 298,63 грн. та 71 802,74 дол. США, заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі 9 107 107,30 грн. та 423 958,33 дол. США, заборгованості по пені за прострочення сплати процентів у розмірі 154 094,95 грн. та 3 671,28 дол. США.

Судом першої інстанції не прийнято до розгляду вимога Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", викладена у заяві про збільшення розміру позовних вимог, про стягнення з відповідачів штрафу на суму 10 000,00 грн. у зв'язку з тим, що в позовній заяві Позивачем не заявлено вимогу про стягнення штрафу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.12.2013 у справі № 910/17195/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2014, задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (Позивач), стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глоінвест" (Відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (Відповідач-2) на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" заборгованість за кредитом у розмірі 63 600 000,00 грн. та 4 200 000,00 дол. США, що становить еквівалент 33 570 600,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 9 107 107,30 грн. та 423 958,33 дол. США, що ставить еквівалент 3 388 698,93 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 1 087 298,63 грн. та 71 802,74 дол. США, що становить еквівалент 573 919,30 грн., пеню за прострочення сплати процентів у розмірі 154 094,95 грн. та 3 671,28 дол. США, що становить еквівалент 29 344,54 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 70 540,50 грн.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Мостобуд" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.12.2013, постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2014 у справі № 910/17195/13 та передати справу № 910/17195/13 на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 22, 43, 54 Господарського процесуального кодексу України. Публічне акціонерне товариство "Мостобуд" зазначає, що договір поруки № 392-П/11 від 08.09.2011 є недійсним.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" просить суд касаційної інстанції залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 30.12.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2014 у справі № 910/17195/13.

24.07.2014 до Вищого господарського суду Украйни надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представників Митченко Н.М., Мустіпан О.О. у відрядженні.

Колегією суддів Вищого господарського суду України відхилено клопотання про відкладення розгляду справи, як необґрунтоване, оскільки учасники судового процесу не обмежуються законом у праві направити в судове засідання будь-якого іншого представника, а також забезпечити присутність у засіданні безпосередньо керівника юридичної особи чи іншої посадової особи підприємства.

23.07.2014 від ТОВ "Євразія-Медіа" надійшла заява про отримання акредитації для висвітлення подій у справі № 910/17195/13. Виходячи з приписів статті 4-4 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги відсутність заперечень з боку представника Позивача, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за доцільне задовольнити вищезазначене клопотання про здійснення відеозйомки в залі судового засідання під час розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника Позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі договору про відкриття кредитної лінії № 128/11 від 08.09.2011, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глоінвест" (позичальник) та Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" (банк), банк відкриває Позичальнику не відновлювальну кредитну лінію у національній валюті, що надалі іменується "Кредитна лінія", та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредит у порядку і на умовах, визначених цим договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується використати кредит з метою, зазначеною у пункті 1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором.

Між сторонами укладалися додаткові угоди до договору про відкриття кредитної лінії № 128/11 від 08.09.2011.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 кредитного договору (в редакції додаткової угоди про внесення змін № 15 від 30.05.2013) строк дії кредитної лінії закінчується 06.03.2017 з лімітом кредитної лінії (граничний розмір кредиту) 98 000 000,00 грн.

Пунктом 1.3 кредитного договору (в редакції угоди про внесення змін № 3 від 05.12.2011 та № 14 від 22.01.2013) передбачено, що за користуванням частиною кредиту у гривнях Позичальник зобов'язаний сплачувати банку проценти у розмірі 19,06 % річних; у доларах - у період з 05.12.2011 по 31.05.2012 - 14 % річних, з 01.06.2012 - 13% річних.

Згідно з пунктом 4.2 кредитного договору (в редакції угоди про внесення змін № 3 від 05.12.2011), банк надає позичальнику кредит лише у межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання одного траншу, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміту кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди до цього договору, укладеної між позичальником і банком, у строк не пізніше 1 календарного дня з її укладення. Додаткові угоди про надання траншів можуть бути укладені лише за взаємною згодою сторін і є невід'ємною частиною цього договору. У кожній такій додатковій угоді сторони повинні визначити валюту і розмір траншу та реквізити для його надання, якщо вони відрізняються від зазначених у пункті 10.2 цього договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов кредитного договору Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" на підставі додаткових угод було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Глоінвест" кредит на загальну суму 64 000 000,00 грн. та 4 200 000,00 дол. США, що підтверджується відповідними меморіальними ордерами.

У пункті 2 додаткової угоди № 5 від 25.04.2012 зазначено, що за користування траншем в розмірі 400 000,00 дол. США, позичальник зобов'язаний сплачувати банку проценти: у період з дня укладення цієї додаткової угоди по 25.10.2012 - у розмірі 14% річних; з 26.10.2012 - у розмірі 13% річних.

Пунктом 2 додаткової угоди № 6 від 13.07.2012 встановлено, що за користування траншем в розмірі 1 800 000,00 доларів США позичальник зобов'язаний сплачувати банку проценти у розмірі 13,5% річних.

08.09.2011 між Публічним акціонерним товариством "Алфа-Банк" (банк) та Публічним акціонерним товариством "Мостобуд" (поручитель) укладено договір поруки № 392-П/11.

Відповідно до пункту 2.1 договору поруки (в редакції угод про внесення змін № 1 від 05.12.2011 та № 6 від 22.01.2013), поручитель поручається за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Глоінвест" (боржник) наступних обов'язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому:

- обов'язок повернути банку наданий на підставі основного договору кредит шляхом повернення кожного траншу у валюті, у якій його надано, частинами та у строки, що визначені в основному договорі та/або додатковій угоді, на підставі якої цей транш наданий, при цьому кінцевий строк повернення кожного траншів не може перевищувати строку дії кредитної лінії;

- обов'язок сплачувати банку проценти за користування кредитом, наданим за кредитною лінією, у наступному розмірі: 19,06% річних за користування частиною кредиту, наданою у гривнях та, за користування частиною кредиту, наданою у доларах США не більше 14% річних, або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни основного договору у строки, визначені в основному договорі;

- обов'язок сплачувати банку комісію у розмірі і строки, визначені в основному договорі;

- обов'язок у випадках і строки, передбачених основним договором або законодавством України, достроково повернути банку кредит, сплатити проценти за користуванням ним і виконати інші обов'язки, що виникають із основного договору;

- обов'язок сплатити банку неустойку (пеню, штраф) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні банку невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за основним договором.

Пунктом 3.1 договору поруки передбачено, що боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов'язків, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник.

Згідно з пунктом 11.6 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним і виконання усіх інших зобов'язань позичальника за цим договором у строк не пізніше 10 календарних днів з дати направлення позичальнику відповідної вимоги. Даним пунктом передбачені підстави щодо дострокового повернення кредиту.

07.08.2013 Публічне акціонерне товариство "Алфа-Банк" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глоінвест" та Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" з вимогою № 62257-11-б/б про повернення у строк не пізніше 10 календарних днів з дати направлення відповідної вимоги суму наданого кредиту та заборгованості по сплаті процентів.

Листом № 68656-11-б/б від 28.08.2013 банк повторно звернувся до Відповідача-1 з вимогою виконати зобов'язання з дострокового повернення несплаченої суми кредиту та нарахованих відсотків.

Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Глоінвест" взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконані, Публічне акціонерне товариство "Алфа-Банк" звернулося до суду з позовом.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Алфа-Банк", вказав на їх обґрунтованість.

Судові рішення мотивовані нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суди попередніх інстанцій вказують на невиконання позичальником умов кредитного договору, а саме: в порушення пункту 8.1 кредитного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Глоінвест" в повному обсязі не надало банку передбачених додатком № 1 до кредитного договору документів за 1 квартал 2013, за ІІ квартал 2013; відповідно до пункту 8.12 договору після прийняття об'єкта (торговельного комплексу з інфраструктурою, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, проїзд Геологів, 7/1) в експлуатацію, Товариство з обмеженою відповідальністю "Глоінвест" зобов'язано проводити безготівкові розрахунки по орендним платежам через поточний рахунок, відкритий у банку в розмірі, достатньому для виконання поточних зобов'язань позичальника за кредитним договором. Згідно з сертифікатом серії ХМ № 16412021315, виданим Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області, об'єкт введено в експлуатацію, однак, позичальником не здійснювалися платежі через поточний рахунок, що підтверджується довідкою про відкриті поточні рахунки позичальника від 10.10.2013 вих. № 81684-28.1-160855 та випискою по рахунку № 26009011786701 за червень - вересень 2013; господарським судом міста Києва порушено справу № 910/12244/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Мостобуд". У банку станом на 06.08.2013 виникло право вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту у розмірі 71 848 344,38 грн. та 4 589 149,04 дол. США та сплати процентів за користування ним у строк не пізніше 10 календарних днів з дати направлення позичальнику відповідної вимоги.

Статтею 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до пункту 3.1 договору поруки боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов'язків, перелічених у статті 2 цього договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 345 Господарського кодексу України встановлено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 11.1 договору про відкриття кредитної лінії за прострочення повернення кредиту, його частини та/або сплати процентів позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини 2 статті 553 Цивільного кодексу України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Пунктом 5.4 договору поруки встановлено, що поручитель надає свою згоду на будь-які майбутні зміни обсягу відповідальності боржника за основним договором, в тому числі такі, внаслідок яких відбудеться збільшення обсягу відповідальності поручителя за цим договором, зокрема, але не виключно, будь-які зміни основного договору, внаслідок яких збільшується ліміт кредитної лінії, що надається боржником, строк користування кредитом/частиною, та/або розмір процентів за користування кредитом, та/або комісійних винагород, та/або неустойки (пені, штрафів), та/або будь-яких інших платежів, які боржник згідно з основним договором повинен сплачувати банку та за виконання яких поручитель поручається згідно з цим договором, і погоджується з тим, що такі зміни не є підставою для припинення встановленої цим договором поруки, і встановлена цим договором порука залишається чинною протягом строку встановленого в п. 5.3 цього договору, а поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник, з урахування будь-яких майбутніх змін обсягу відповідальності боржника за основним договором.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" щодо недійсності договору поруки, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2014 у справі № 910/21926/13 відмовлено Публічному акціонерному товариству "Мостобуд" у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору поруки № 392-П/11 від 08.09.2011.

Крім того, згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Що стосується посилання Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" на неправомірне прийняття судом до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку з поданням її після початку розгляду справи по суті, колегія суддів зазначає, що в протоколах судових засідань від 25.09.2013, від 07.10.2013 не вказується про початок розгляду справи по суті, а розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідачів та задоволенням клопотань про відкладення розгляду справи, відкладався.

Інші доводи касаційної скарги також не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статей 43, 47, 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування прийнятих у цій справі судових актів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 30.12.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2014 у справі № 910/17195/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Кот О.В.

Судді Кочерова Н.О.

Саранюк В.І.