УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року листопада місяця „13" дня колегія суддів судової палати у цивільних
справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судці: Курської А.Г.
Суддів: Горбань В.В.
Філатової Є.В.
При секретарі: Бахтагареєвій М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного департаменту рибного господарства України, Державної інспекції охорони, відтворення живих водних ресурсів, регулювання рибальства про зміну формулювання звільнення і визнання незаконною відмови в прийомі на роботу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноперекопського міськрайонного суду від 30 березня 2006 року та на додаткове рішення Красноперекопського міськрайонного суду від 31 серпня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
10.08.2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного департаменту рибного господарства України, Державної інспекції охорони, відтворення живих ресурсів, регулювання рибальства про визнання звільнення, незаконним, про визнання незаконною відмови в прийомі на роботу і про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди. Вимоги мотивовані тим, що він в період з 1987 року по 13.07.2005 року працював на посаді старшого державного інспектора - начальника Каркинітської інспекції рибоохорони. Відповідно до наказу Міністерства агрополітики України були ліквідовані Головрибвод і Кримазчоррибвод, а так само, Каркинітськая інспекція рибоохорони - як структурна частина Кримазчоррибвод. На базі їх майна створені відповідно: Державна інспекція охорони, відтворення водних ресурсів і регулювання рибальства, Чорноморське басейнове управління Укрдержрибводу, Каркинітській територіальний відділ Чорноморського басейного управління Укрдержрибводу, які мають такі ж повноваження як ліквідовані структури. Зновутворені структури виконують колишні функції на підставі раніше встановленої нормативно-правової бази. Наказом голови ліквідаційної комісії від 14.07.2005 року позивач був звільнений за ст. 40 п. 1 КЗпП України. Проте згідно листа В.о. голови Державного департаменту рибного господарства Качного А.С. про створення нових
Справа № 22-ц- 6985/2006 р. Головуючий суду першої інстанції
Зіньков В.І. Доповідач Горбань В.В.
структур на місці тих, які будуть ліквідовані, де вказується про передачу майна і функціональних обов'язків зазначено, що співробітники ліквідованих структур при їх скороченні будуть переведені в створені структури і протягом перехідного періоду необхідно продовжувати виконання своїх службових обов'язків. На підставі зазначеного листа, позивач подав заяву від 24.06.2005 року, в якому виразив свою згоду на працевлаштування в знов утвореній організації на аналогічну посаду шляхом переводу, після чого продовжив би виконувати службові обов'язки начальника рибінспекції знов створеного Каркинітського територіального відділу Чорноморського басейнового управління. Згодом позивача повідомили, що 23.06.2005 року призначений виконуючий обов'язки на даній посаді ОСОБА_2 Позивач вважає, що його звільнення за ст. 40 п. 1 КЗпП України є незаконним, оскільки була доведена інформація, про те, що співробітники ліквідованих структур будуть переведені в знов створені структури на аналогічні посади. Крім того, враховуючи, що він виконував обов'язки начальника Каркинітського територіального відділу Чорноморського басейнового управління Держінспекції охорони відтворення водних живих ресурсів і регулювання рибальства - просив поновити його на даній посаді і стягнути з Держдепартаменту рибного господарства - середній заробіток за час вимушеного прогулу 13860 грн. і моральну шкоду в розмірі 1000 грн.
Рішенням Красноперекопського міськрайонного суду від 30.03.2006 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Державного департаменту рибного господарства України, державної інспекції охорони, відтворення живих видних ресурсів, регулювання рибальства про визнання звільнення незаконним, про визнання незаконною відмови в прийомі на роботу, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди відмовлено.
Додатковим рішенням Красноперекопського міськрайонного суду від 31 серпня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про прийом на роботу на посаду начальника Каркинітського територіального відділу в порядку переводу, в зв'язку з ліквідацією Кримазчоррибвод відмовлено.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 просить скасувати рішення та додаткове рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позову, а саме: змінити формулювання звільнення з п. 1 ст.40 КЗпП України на п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України; зобов'язати Державну інспекцію охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства перевести його на посаду начальника Каркинітського територіального відділу Чорноморського басейного управління; стягнути з Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства середній заробіток за час вимушеного прогулу та 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення позивача та представника відповідачів, колегія судців вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Згідно з ч. З ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено
неправильне застосування норм матеріального права або норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про визнання звільнення незаконним, про визнання незаконной відмови в прийомі на роботу та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позовних вимог та їх недоведеності.
Проте з такими висновками погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального права.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як убачається з матеріалів справи 10.08.2005 року позивачі звернувся до суду з позовом про визнання звільнення незаконним, про визнання незаконною відмови в прийомі на роботу і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив змінити формулювання звільнення з п. 1 ст. 40 КЗпП України на п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України; зобов'язати Державну інспекцію охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства перевести його на посаду начальника Каркинітського територіального відділу Чорноморського басейного управління; стягнути з Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства середній заробіток за час вимушеного прогулу та 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди (а.с. 61, 144)
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на додаткові вимоги позивача щодо зміни формулювання звільнення із п. 1ст. 40 КЗпП на п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України і не ухвалив рішення в цієї частині позовних вимог позивача.
Відповідно до вимог пункту 5 статті 311 ЦПК України рішення суду підлягає обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 03 липня 2006 року дана справа поверталася до Красноперекопського міськрайонного суду для вирішення питання щодо ухвалення додаткового рішення відносно позовних вимог позивача про зміну формулювання звільнення з п. 1 ст. 40 КЗпП на п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
Але при ухваленні додаткового рішення від 31 серпня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 про зміну формулювання звільнення з п. 1 ст. 40 КЗпП на п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України вирішені не були і рішення по даним вимогам ухвалено не було.
За таких обставин, коли рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права, воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі п. 5 ст. 311 ЦПК України.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 311, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 30 березня 2006 року та додаткове рішення Красноперекопського міськрайонного суду від 31 -серпня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання нею законної .сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.