Справа № 427/1961/14-ц
Провадження № 2/427/1122/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.05.2014 року
Свердловський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Бабенко С.Ш.,
при секретарі Горбачові В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Свердловська Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Свердловської міської ради Луганської області (треті особи: Комунальне підприємство «Свердловське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», Управління Державного комітету України по земельним ресурсам) про визнання права власності на самочинну нежитлову будівлю - гараж та земельну ділянку, на якій розташована самочинна нежитлова будівля - гараж, -
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, в обґрунтування вимог зазначив, що проживаючи приблизно з 1975 року разом з батьками, вітчимом ОСОБА_2 та матір»ю ОСОБА_3, у квартирі АДРЕСА_1 за власні кошти збудував гараж, розташований на зазначеній вулиці.
Збудований гараж має наступні розміри: висота - 2,5 м, ширина - 4,54 м, довжина - 7,13 м, площа - 32,4 кв.м, об'єм - 81 куб.м.
Для обслуговування зазначеного гаражу фактично використовується земельна ділянка наступних розмірів: довжина - 9 м, ширина - 6 м, загальна площа - 54 кв.м.
20.08.2013р. працівники Комунального підприємства «Свердловське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» виготовили технічний паспорт на зазначений гараж, а виконавчий комітет Свердловської міської ради Луганської області ухвалив рішення №278 від 17.09.2013р., яким присвоїв гаражу наступну адресу: АДРЕСА_1.
На даний час позивач звернувся до відділу архітектури та містобудування Свердловської міської ради Луганської області із заявою про введення гаражу в експлуатацію та оформлення права власності, але йому було роз'яснено, що немає правових підстав для введення в експлуатацію самочинно збудованого гаражу та рекомендовано звернутись до суду.
Комісією по земельним питанням Свердловської міської ради, засідання якої відбулося 19.12.2012р. позивачу було рекомендовано спочатку вирішити питання про оформлення права власності на гараж, а потім буде вирішуватись питання про передачу йому земельної ділянки у власність.
Позивач просить суд постановити рішення, яким визнати за ним право приватної власності на нежитлову будівлю гаражу під АДРЕСА_1, та земельну ділянку загальною площею 54 кв.м, розташовану за тією ж адресою.
У судове засідання сторони не з'явились, позивач просив справу розглядати за його відсутністю, відповідач надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги визнав частково, не згоден з вимогами в частині визнання права власності на земельну ділянку, представники третіх осіб підтримали висловлену в судовому засіданні позицію відповідача у справі.
Суд, перевіривши матеріали справи та надані докази, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст.ст.8, 124 Конституції України, ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997р. відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997р. "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно ст.316 ч.1 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст.317 ч.1 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Ч.1 ст.321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.328 ч.1 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з витягом із протоколу №20 засідання комісії по земельним питанням Свердловської міської ради від 19.12.2012 року питання надання ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для обслуговування гаражу, розташованого в районі будинку АДРЕСА_1, може бути вирішено при умові підтвердження права власності на гараж.
Рішенням Виконавчого комітету Свердловської міської ради №278 від 17.09.2013р. присвоєно адресу нежитловій будівлі - гаражу, користувачем якого є ОСОБА_1, - АДРЕСА_1.
Відповідно до даних технічного паспорту на гараж, складеного 20.08.2013р. КП "Свердловське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1, має розмір площі 32,4 кв.м.
Згідно зі ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до висновку про технічний стан будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта, затвердженого 20.01.2014р. начальником Луганського обласного проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро, нежитлова будівля - гараж розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 32,4 кв.м, відповідає вимогам надійності та встановлена можливість його безпечної експлуатації.
Згідно з постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. №6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) п. 9 "При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону №2780-XII спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.
З урахуванням наведеного суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання права власності на гараж підлягають задоволенню.
Що стосується вимог про визнання права власності на земельну ділянку, то позивач не враховує наступного.
За вимогами ст.122 ЗК України передача земельних ділянок у власність із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб входить до компетенції сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до п.12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність) в межах аселених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Тобто, діючим законодавством судам не делеговано право вирішення питання про визнання за громадянами права власності на земельні ділянки.
На підставі ст.ст.316,317,321,328,376,392 ЦК України, ст.122 ЗК України, керуючись ст.ст. 10-15,60,61,212-215,223,294 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 до Свердловської міської ради Луганської області про визнання права власності на самочинну нежитлову будівлю - гараж та земельну ділянку, на якій розташована самочинна нежитлова будівля - гараж, - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на нежитлову будівлю гаражу, загальною площею 32,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити за їх необґрунтованістю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через суд першої інстанції до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий С.Ш. Бабенко