22-ц/775/728/2014(м)

0538/4153/2012

Головуючий у 1 інстанції Ковтуненко О.В. Категорія 42 Доповідач Ткаченко Т.Б.

Ухвала

Іменем України

23 липня 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

Головуючого - Ткаченко Т.Б

Суддів - Песоцької Л.І., Гаврилової Г.Л.

При секретарі - Бєльченко Б.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійснення права власності, виселення та зняття з реєстраційного обліку за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 березня 2014 року,

В с т а н о в и л а:

В квітні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в якому просив усунути перешкоди в здійсненні йому права власності квартирою АДРЕСА_1 в місті Маріуполі, виселення відповідачів з вказаної квартири без надання іншого житлового приміщення та зняття їх з реєстраційного обліку за вказаною квартирою.

Посилався на те, що 04 листопада 2009 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики за умовами якого остання взяла у нього в борг 151060 грн. зі строком повернення до 04 березня 2010 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором позики, між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4 був укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки від 04 листопада 2009 року, відповідно до якого останні передали в іпотеку належну їм квартиру АДРЕСА_1.

Оскільки відповідачка ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором не виконала та в умовлений у договорі позики строк позику не повернула, 21 лютого 2012 року позивач на підставі договору іпотеки здійснив державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за собою. Однак, до теперішнього часу відповідачі проживають в спірній квартирі та перешкоджають позивачу, як власнику користуватися вказаною квартирою.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 березня 2014 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права власності, виселення та зняття з реєстраційного обліку задоволено.

Усунуто перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 шляхом виселення із вказаної квартири ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, без надання іншого жилого приміщення, та зняття їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у дольовому порядку судовий збір в сумі 107, 30 грн. - по 35,77 грн. з кожного.

Не погоджуючись з рішенням суду і посилаючись в апеляційній скарзі на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Зокрема зазначають в апеляційній скарзі, що суд не взяв до уваги та не дав оцінки тим обставинам, що фактично позивач в порядку досудового врегулювання спору з вимогою до відповідачів про добровільне звільнення житлового приміщення не звертався, у зв'язку з чим ним не витримана процедура звернення стягнення на предмет іпотеки.

ОСОБА_2 та інші відповідачі належним чином не були повідомлені про добровільне звільнення предмету іпотеки, не вчиняли будь-яких дій, щодо невизнання чи оспорювання прав позивача, а тому рішення суду є передчасним.

Такий доказ, як вимога позивача від 05.11.2013 року залучений до матеріалів справи в порушення норм процесуального права, без обговорення та невідомо коли, та йому судом не дана належна оцінка щодо повідомлення всіх відповідачів про добровільне звільнення предмету іпотеки, оскільки містяться відомості про повідомлення ОСОБА_2

Факт наявності судового рішення свідчить про судовий порядок врегулювання, а не позасудовий порядок, як наслідок виключає можливість застосування норм ст.40 Закону України «Про іпотеку» в якості підстави для пред'явлення вимоги щодо виселення.

Судом не дана належна правова оцінка доказам, які свідчать про постійне (протягом 14 років) проживання у спірній квартирі неповнолітньої дитини й тому, що з приводу незаконного укладення договору іпотеки, внаслідок халатних дій з боку посадових осіб порушено кримінальне провадження, яке розслідується слідчим Орджонікідзевського РВ ММУ ГУ МВС України в Донецькій області.

Справа розглянута в той час, коли відповідачка ОСОБА_4 знаходилась на лікарняному, та не відклав розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності відповідачів, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_6. - ОСОБА_7, який просив задовольнити апеляційну, рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, заперечення позивача, який просив апеляційну скарну відхилити, рішення суду залишити без зміни, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив з того, що останньому на праві власності належить квартира, яку він придбав у законний спосіб. Відповідачі займають належне позивачу жиле приміщення без законних підстав, чим порушують його право власності. Оскільки вимоги про примусове виселення відповідачів зі спірної житлової площі підлягають задоволенню, суд дійшов висновку що ця квартира не є законним місцем мешкання відповідачів, тому й вимоги про зняття останніх з реєстраційного обліку за вказаною адресою підлягають задоволенню.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися, оскільки він відповідає обставинам справи, наданим доказам і нормам матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до особового рахунку за № НОМЕР_1 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 67).

Згідно з п.1 нотаріально посвідченого договору іпотеки від 04 листопада 2009 року, укладено між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 як іпотекодавцями та ОСОБА_8 як іпотекодержателем, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за договором позики від 04 листопада 2009 року у розмірі 151060 грн.,з обумовленим строком повернення до 04 березня 2010 року, зі всіма можливими змінами до основного договору в подальшому суми боргу та строку повернення боргу, передали в іпотеку належну їм квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до п.13 цього договору, сторони домовились про можливість позасудового врегулювання питання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки з передачею права власності на предмет іпотеки іпотекодержателю в рахунок виконання основного зобов'язання (а.с.5).

21 лютого 2012 року позивач ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки від 04 листопада 2009 року зареєстрував право приватної власності на предмет іпотеки - на квартиру АДРЕСА_1 на своє ім'я, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав за № 33238620 (а.с.6).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 08 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 01 жовтня 2013 року та ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14 жовтня 2013 року, встановлено, що оскільки ОСОБА_2, як позичальник, свої зобов'язання за договором позики не виконала, в умовлений в договорі строк позику не повернула, як іпотекодавець, разом з іпотекодавцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на повідомлення кредитора ОСОБА_1 не відреагували і порушень не усунули, ОСОБА_1 обґрунтовано у відповідності з умовами договору іпотеки та вимогами ст.ст.33, 35, 36 Закону України «Про іпотеку», звернув стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку та 21 лютого 2012 року зареєстрував своє право власності на предмет іпотеки в реєстрі прав власності на нерухоме майно (а.а.68 - 81).

Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і має право розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно п.1 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

17 січня 2012 року ОСОБА_1 направив ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 повідомлення, яким попередив про переведення на своє ім'я право власності на квартиру АДРЕСА_1 передану останніми йому в іпотеку, оскільки вони не виконали свої зобов'язання та не повернули борг, який станом на 17 січня 2012 року становив 400000 грн. (а.с. 256). Представник відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_4 в апеляційному суді не заперечував про отримання відповідачами зазначеного повідомлення.

З матеріалів справи вбачається, що з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права власності, виселення і зняття з реєстраційного обліку позивач звернувся 20 квітня 2012 року (а.с.2).

Отже, з зазначеного часу відповідачі, які діють через свого представника, надали довіреності на ведення справи в суді своєму представнику(а.с.29, 44, 63 -64), були попереджені про виселення з житлової площі у вищевказаній квартирі, але протягом більш двох років не виселилися.

Представник відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_4 не заперечував про те, що відповідачам було відомо про необхідність виселення з квартири, але вони не виселялися, оскільки в судовому порядку визнавали недійсними договір іпотеки на ім'я ОСОБА_1, державну реєстрацію права власності на квартиру ОСОБА_1 та припиненими майнові поруки.

Незважаючи на те, що рішення за зазначеними позовами відповідачів ухвалено 8 серпня 2013 року та набрало чинності 01 жовтня 2013 року, відповідачі не прийняли мір для добровільного виселення зі спірної житлової площі.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не було виконано положення ст.109 ЖК УК раїни, ст.ст.39-40 Закону України «Про іпотеку», а саме відповідачі до звернення позивача до суду з даним позовом , і під час розгляду справи, не були письмово попереджені про виселення, а права позивача на час його звернення до суду порушені не були, оскільки на час звернення з даним позовом ОСОБА_1 являвся власником квартири, в якій проживають і користуються відповідачі, і він звернувся до суду за захистом свого права власності на належну йому квартиру, а останні не бажають в добровільному порядку виселитися з квартири, і після пред'явлення даного позову, також не прийняли мір для звільнення квартири позивача.

Неспроможні і доводи апеляційної скарги щодо порушення оскаржуваним рішенням прав неповнолітнього ОСОБА_9, оскільки останній права власності на спірну квартиру не має, в ній не зареєстрований, місцем його реєстрації являється інше житлове приміщення за місцем проживання батька, а крім того рішення про його виселення за спірної квартири не приймалось.

Розгляд справи 27 березня 2014 року був закінчений без участі відповідачки ОСОБА_4, яка протягом тривалого часу розгляду справи, а саме з 20 червня 2012 року по 27 березня 2014 року, не приймала особисто участь в судових засіданнях, а діяла через своїх представників ОСОБА_10 та ОСОБА_7, а останній приймав участь в судовому засіданні 27 березня 2014 року.

Закінчення розгляду справи під час знаходження ОСОБА_4 на лікарняному не призвело до порушення прав відповідачки, оскільки вона не приймала участь у всіх п'ятнадцяти судових засіданнях по розгляду цієї справи, особисто з заявою про відкладення розгляду справи, призначеної на 27 березня 2014 року до суду не звернулась, в судових засіданнях приймали участь її представники. До того ж в апеляційній скарзі не наведено, які обставини не були з'ясовані судом у зв'язку з відсутністю в судовому засіданні ОСОБА_4 , які б привели до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду відповідачами та їх представниками не надано..

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.

Оскільки при подачі апеляційної скарги апелянтами ОСОБА_2,ОСОБА_4 не в повній мірі оплачено судовий збір, з них в дохід держави підлягає стягнення по 8 гривень 93 копійки судового збору з кожного (107,30 грн. : 2 = 53,65 грн. : 2 = 26,82 грн. - 17,89 грн.).

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 березня 2014 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_4 судовий збір в дохід держави на розрахунковий рахунок 31212206780004, код бюджетної класифікації доходів: 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України)», МФО 834016, банк: ГУ ДКСУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 38033949, отримувач: державний бюджет м.Донецька Ворошиловський район, призначення платежу: судовий збір Апеляційний суд Донецької області (м.Маріуполь) ЄДРПОУ 02891428 по 8 гривень 93 копійки з кожного.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Б.Ткаченко

Судді: Л.І.Песоцька

Г.Л.Гаврилова