У Х В А Л А

Іменем України

23 липня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Кеміня М.П., Куштана Б.П., при секретарі Гаврилко В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Виноградівського районного суду від 23 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» відокремленого підрозділу «Моторвагонне депо Королево» РПЧ-5, третя особа - ОСОБА_4, про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що з відповідачем перебуває в трудових відносинах з 30.10.1995 року.

Наказом начальника депо державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» відокремленого підрозділу «Моторвагонне депо Королево» № 41/ОС від 27.03.2014 року він був звільнений з роботи слюсаря - сантехніка відповідно до п. 8 ст. 40 КЗпП України за вчинення за місцем роботи розкрадання майна власника.

Звільнення вважає незаконним, оскільки:

- розкрадання майна від власника він не вчинив, а лише зробив замах на розкрадання;

- звільнення відбулося без згоди профспілкового комітету;

- замах на розкрадання майна він вчинив працюючи на посаді роздавальника нафтопродуктів, а на момент звільнення він працював слюсарем - сантехніком.

Посилаючись на дані обставини, просив поновити його на роботі та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу і судові витрати по справі.

Рішенням Виноградівського районного суду від 23.05.2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Заслухавши осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, згідно вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 перебував з відповідачем в трудових відносинах з 30.10.1995 року.

Наказом начальника депо державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» відокремленого підрозділу «Моторвагонне депо Королево» № 41/ОС від 27.03.2014 року він був звільнений з роботи з посади слюсаря - сантехніка з 28.03.2014 року на підставі п. 8 ст. 40 КЗпП України за вчинення за місцем роботи розкрадання майна власника.

Підставою звільнення позивача з роботи послужили обставини встановлені вироком Виноградівського районного суду від 28.02.2014 року, який в апеляційному порядку не оскаржувався і набрав законної сили.

Вищезгаданим вироком позивач визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст. 15, ч. 1 ст. 191 КК України та засуджений за те, що працюючи у відповідача на посаді роздавальника нафтопродуктів у період з 5-го на 6-те жовтня 2013 року вчинив незакінчений замах на привласнення паливно-мастильних матеріалів - дизельного масла марки М1 4В, яке перебувало в його віданні загальним об'ємом 55 літрів, на загальну суму 812,35 грн.

Відповідно до п. 8 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, як правило, проводиться за попередньою згодою виборчого органу первинної профспілкової організації (ст. 43 КЗпП України). У частині першій цієї статті перелічуються підстави, звільнення з яких вимагає попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації. Такими підставами є ті, що передбачені пунктами 1 (крім звільнення у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації), 2, 3, 4, 5, 7 ст. 40, пунктами 2 і 3 ст. 41 КЗпП України. Тому хоча із заголовку статті і випливає, що вона стосується усіх випадків розірвання трудового договору з ініціативи власника, згода виборного органу первинної профспілкової організації необхідна тільки при звільненні працівників з перелічених у цій статті підстав. Звільнення з ініціативи власника з інших підстав (не зазначених у ст. 43 КЗпП України, в тому числі в п. 8 ст. 40 КЗпП України) проводиться без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

З наведеного слідує, що звільнення позивача було проведено відповідачем у відповідності до діючого трудового законодавства, з дотриманням вимог, передбачених ст. ст. 147 - 149 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В порушення цих вимог процесуального права позивач не довів суду обставин на які він посилається як на підставу своїх вимог.

За таких обстави висновок суду першої інстанції про недоведеність позову є правильним.

Суд вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.

Зокрема, колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апелянта про те, що розкрадання майна він не довів до кінця, а на момент звільнення працював у відповідача на іншій посаді.

Вироком суду встановлено, що позивач вчинив замах на злочин.

Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Кримінальна відповідальність за замах на злочин настає за статтею КК України, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин (ст. ст. 15, 16 КК України).

Також встановлено, що після вчинення злочину позивач був переведений на іншу посаду і на час звільнення працював слюсарем. Дана обставина, на думку колегії суддів, юридичного значення при звільненні не має.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Виноградівського районного суду від 23 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: