Справа № 22-950/2008 рік Головуючий у 1 інстанції Токарєва Н.М.
Категорія 17 Доповідач Маширо О. П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2008 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Маширо О.П. суддів Ігнатової Л.Є., Біляєвої О.М. при секретарі Маслаковій М. Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу по апеляції закритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Княжа" на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 29 жовтня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ „Українська страхова компанія „Княжа" про стягнення суми страхового відшкодування,
установив:
До апеляційного суду звернулось акціонерне товариство з апеляційною скаргою на рішення суду, яким позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково: суд стягнув зі страхової компанії на користь позивача 30 596 грн. 78 коп. у відшкодування страхової суми та судовий збір. В решті позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що 10 лютого 2006 року внаслідок ДТП був пошкоджений автомобіль позивача „Альфа-Ромео". Цей автомобіль був застрахований на підставі договору страхування, укладеного між сторонами 11 жовтня 2005 року. Загальна страхова сума договору становила 57 700 грн.
Згідно з актом автотоварознавчого дослідження від 28 березня 2006 року середня ринкова вартість автомобіля „Альфа-Ромео" становить 61 482 грн. 49 коп., вартість відновлювального ремонту - 63 104 грн. 42 коп., а загальна вартість матеріального збитку визначена у розмірі 32 341 грн. 01 коп.
Оскільки вартість відновлювального ремонту не є меншою за ринкову вартість автотранспортного засобу, суд визначив суму страхового відшкодування у розмірі його ринкової вартості без урахування аварійних пошкоджень, а саме: 57 547 грн. 61 коп.
Страховик у добровільному порядку перерахував позивачеві страхове відшкодування у сумі 26 373 грн. 83 коп., а решту - 30 596 грн. 78 коп. суд стягнув своїм рішенням.
В апеляційній скарзі товариство просить скасувати рішення суду як незаконне та необгрунтоване і ухвалити нове, оскільки судом була неправильно встановлена сума збитку, яка підлягає відшкодуванню страховою компанією.
2
Автотоварознавчим дослідженням пошкодженого автомобіля було встановлено, що розмір збитків, спричинених транспортному засобу внаслідок ДТП, становить 32 341 грн. 01 коп.3а відрахуванням франшизи та ПДВ - 557 грн. і 5 390 грн. 17 коп. - позивачеві було перераховано 26 373 грн. 83 коп., тобто вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зношення.
Суд помилково стягнув додатково ще 30 596 грн. 78 коп., оскільки виходив із ринкової вартості автомобіля без урахування аварійних пошкоджень.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог, з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 жовтня 2005 року між сторонами був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту, за яким автомобіль позивача був застрахований, зокрема, на випадок пошкодження у дорожньо-транспортній події (а.с. 5-12).
За цим же договором Страховик здійснює виплату страхового відшкодування в розмірі прямого дійсного збитку, але не більше страхової суми, з відрахуванням франшизи, якщо вона передбачена в Договорі страхування. Розмір страхового відшкодування по застрахованому об"єкту не може перевищувати розміру страхової суми, на яку він застрахований (п.15.2 Договору).
Страховик не відшкодовує, зокрема, втрату товарної вартості автотранспортного засобу, втрату експлуатаційних якостей тощо (п.15.6 Договору).
Якщо збиток оцінюється в 70% або більше від страхової суми, Страхувальник має право звернутись до Страховика із заявою про відмову від своїх прав на застрахований автомобіль з метою отримання страхового відшкодування у повному обсязі (п.с 15.7 Договору).
З акту автотоварознавчого дослідження, проведеного 28 березня 2006 року на підставі звернення страхової компанії, вбачається, що загальна вартість матеріальної шкоди, завданої позивачеві, становить 32 341 грн. 01 коп. (а.с. 17-22), тобто менше 70% від страхової суми, тому саме цю суму за відрахуванням франшизи та ПДВ Страховик і перерахував позивачеві платіжним дорученням від 19 червня 2006 року (а.с. 50).
Висновком автотоварознавчої експертизи від 7 серпня 2007 року встановлено, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого автотранспортного засобу перевищує його ринкову вартість, тому відновлення цього автомобіля не є доцільним. Через це вартість спричиненої позивачеві матеріальної шкоди була визначена експертом як ринкова вартість автомобіля без урахування аварійних пошкоджень у сумі 57 547 грн. 61 коп.
За таких обставин позивач у відповідності до вимог п.15.7 Договору страхування мав право звернутись до Страховика із заявою про відмову від своїх прав на застрахований автомобіль з метою отримання страхового відшкодування у повному обсязі. Після прийняття такої відмови Страхувальника та передачі Страховику права власності на пошкоджений автомобіль Страховик виплачує Страхувальнику страхове відшкодування у розмірі страхової суми за відрахуванням фізичного зносу та встановленої франшизи (п.15.8 Договору).
Проте судом було встановлено, що із такою заявою ОСОБА_1 до страхової компанії не звертався.
Таким чином, на підставі наданих сторонами доказів апеляційний суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача не ґрунтуються на законі, тому апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду як таке, що не відповідає вимогам матеріального закону, скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його вимог.
Керуючись ст. ст. 309, 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд
3
ухвалив:
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Княжа" задовольнити.
Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 29 жовтня 2007 року скасувати.
ОСОБА_1 відмовити у задоволенні його позовних вимог.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.