ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 березня 2014 р. Справа № 923/1712/13
Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Короткій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Дніпро", м. Херсон
до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Генічеськ, Херсонської області
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Генічеськ, Херсонської області;
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Фізичної особи ОСОБА_4, м. Генічеськ, Херсонської області;
про витребування майна з чужого незаконного володіння
за участю представників сторін:
від позивача: Овчарук А.І., (керівник); Пасічніченко О.П. дов. №01-Д від 04.03.2014 р.;
від відповідача: ОСОБА_7, дов. б/н від 17.02.2014 р.;
від 3-ї особи -1: ОСОБА_7, дов. б/н від 03.12.2013р.;
від 3-ї особи - 2 : не прибув.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво Дніпро" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (відповідач) про витребування у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ТОВ "Видавництво Дніпро" нежитлового приміщення під № 5 площею 7,3 кв.м., нежитлового приміщення під № 6 площею 6,9 кв.м., нежитлового приміщення під № 7 площею 16,1 кв.м., що знаходяться у будівлі під літерою "А" за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 звільнити нежитлове приміщення під № 5 площею 7,3 кв.м., нежитлове приміщення під № 6 площею 6,9 кв.м., нежитлове приміщення під № 7 площею 16,1 кв.м., що знаходяться у будівлі під літерою "А" за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою суду від 12.12.2013 р. порушено провадження по справі № 923/1712/13.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду Херсонської області № 10 від 13.01.2014 р. та відповідно до повторного автоматизованого розподілу справ, у зв'язку з тривалою хворобою судді Задорожної Н.О., справу передано до провадження судді Людоговської В.В.
Ухвалою суду від 14.01.2014 р. справу № 923/1712/13 прийнято до провадження судді Людоговської В.В.
Відповідно до наказу № 01.02-02/2 від 03.02.14 р. про внесення змін до облікових даних та особових документів судді Людоговської В.В., прізвище "Людоговська" змінено на прізвище "Литвинова".
6 лютого 2014 року позивач надав суду уточнену позовну заяву, в якій просить витребувати у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ТОВ "Видавництво Дніпро" нежитлове приміщення під № 5 площею 7,3 кв.м., нежитлове приміщення під № 6 площею 6,9 кв.м., нежитлове приміщення під № 7 площею 16,1 кв.м., що знаходяться у будівлі під літерою "А" за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 звільнити і передати нежитлове приміщення під № 5 площею 7,3 кв.м., нежитлове приміщення під № 6 площею 6,9 кв.м., нежитлове приміщення під № 7 площею 16,1 кв.м., що знаходяться у будівлі під літерою "А" за адресою: АДРЕСА_1 Товариству з обмеженою відповідальністю «Видавництво Дніпро».
6 лютого 2014 року позивач подав суду клопотання про залучення третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2
Господарський суд Херсонської області ухвалою від 11.02.2014 року задовольнив вищевказане клопотання та залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.
В судовому засіданні 6 березня 2014 року відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 12.03.2014 року, після чого розгляд справи було продовжено.
12 березня 2014 року позивач надав суду клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем, в якому просить залучити в якості відповідача фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 та залучити в якості третьої особи на боці відповідача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3
12 березня 2014 року позивач також надав суду уточнену позовну заяву, в якій просить витребувати у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Дніпро» нежитлове приміщення під № 5 площею 7,3 кв.м., нежитлове приміщення під № 6 площею 6,9 кв.м., нежитлове приміщення під № 7 площею 16,1 кв.м., що знаходяться у будівлі під літерою "А" за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 звільнити і передати нежитлове приміщення під № 5 площею 7,3 кв.м., нежитлове приміщення під № 6 площею 6,9 кв.м., нежитлове приміщення під № 7 площею 16,1 кв.м., що знаходяться у будівлі під літерою "А" за адресою: АДРЕСА_1 Товариству з обмеженою відповідальністю «Видавництво Дніпро».
Суд в ухвалі від 12.03.2014 року здійснив заміну первісного відповідача на належного - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 та залучив в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на боці відповідача - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (третя особа-1) та ОСОБА_4 (третя особа-2).
24 березня 2014 року позивач надав суду клопотання про витребування у Генічеської міської ради рішення Генічеської міської ради №437 від 21.12.2000 року.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.
Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на боці відповідача, ОСОБА_4 надав клопотання про розгляд справи без його участі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд -
в с т а н о в и в:
Матеріалами справи підтверджується, що 30.01.2003 року між ВАТ «Херсонська міська типографія» (продавець) та ТОВ «Видавництво Дніпро» (покупець) було укладено договір №2 купівлі-продажу будівель за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до акта приймання-передачі від 24.03.2003 року (т.1 а.с.38) вищезазначені будівлі було передано ТОВ «Видавництво Дніпро». До складу будівель увійшло: типографія А-Б площею А - 511,0 кв.м., основанія - 579,0 кв.м.; склад В площею 177,1 кв.м.; сауга Г площею 58,2 кв.м., сторожка Д площею 10,7 кв.м., підвал площею 97,9 кв.м., №1 - 3 споруди.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво Дніпро" є власником 49/50 частки двоповерхової нежитлової будівлі, розташованої в АДРЕСА_1.
Право власності позивача на зазначену частку будівлі підтверджується наданими до матеріалів справи доказами, в тому числі і витягом Генічеського державного бюро технічної інвентаризації від 07.06.2011року №30223334, а також Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 14658564 від 16.12.2013 року.
При дослідженні технічної документації на зазначену будівлю судом встановлено, шо відповідно до схематичного плану будівлі АДРЕСА_1 (будівля під літ. А) в зазначеній будівлі, серед іншого, на першому поверсі розташовані: нежитлове приміщення під № 5 площею 7,3 кв.м., нежитлове приміщення під № 6 площею 6,9 кв.м., нежитлове приміщення під № 7 площею 16,1 кв.м. (далі - приміщення №5, 6, 7), власником яких є позивач. Зазначений факт також підтверджується експлікацією будівлі форми 6-б, оціночним актом (форма №3), схематичним планом (т.1 а.с.28) та листом Генічеського державного бюро технічної інвентаризації №593 від 30.09.2011року.
Під час розгляду справи судом встановлено, що вищевказані приміщення відповідач (Фізична особа-підприємець ОСОБА_2.) 20 травня 2013 року надав в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (орендар). Під час розгляду справи 19.02.2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 надіслав пропозицію орендарю про розірвання договору. Згідно акту приймання-передачі 11.03.2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 передала, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 прийняв нежитлове приміщення під № 5 площею 7,3 кв.м., нежитлове приміщення під № 6 площею 6,9 кв.м., нежитлове приміщення під № 7 площею 16,1 кв.м. В подальшому, 11 березня 2014 року за договором оренди Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 передав нежитлові приміщення №5, 6, 7 в будівлі під літ. А фізичній особі ОСОБА_4 (орендар). Матеріалами справи підтверджується, що станом на 18.03.2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 здійснює підприємницьку діяльність в нежитлових приміщеннях №5, 6, 7.
Відповідач вважає себе власником нежитлового приміщення під № 5 площею 7,3 кв.м., нежитлового приміщення під № 6 площею 6,9 кв.м., нежитлового приміщення під № 7 площею 16,1 кв.м., що знаходяться у будівлі під літерою "А" за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі продажу 1/50 частини приміщення Трансагенства від 06.02.2002 року. Відповідно до умов вищевказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне комерційне підприємство «Транстехсервіс» (продавець) продало, а ОСОБА_2 (покупець) купив 1/50 частину приміщення Трансагенства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В цілому приміщення Трансагенства розташоване на земельній ділянці площею 1897 кв.м., яка надана Генічеською міською радою від 14.02.1990 року за №88, складається з: типографії, зазначеної на плані літерою «А», нежилої площі 778,4 кв.м. з черепашника, типографії, зазначеної на плані літерою «Б», нежитлової площі 236,2 кв.м., а також підвал «пд.», склад «В», сауна «Г», сторожка «Д». Ця 1/50 частина приміщення належить Продавцю на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Генічеською міською радою від 09.01.2001 року на підставі рішення від 21.12.2000 року за №437 та зареєстрованого Генічеським державним бюро технічної інвентаризації в реєстрову книгу №1 за реєстровим №63 від 10.01.2001 року. На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на витяг Генічеського державного бюро технічної інвентаризації від 02.11.2010 р., де зазначено підставою виникнення права власності: дублікат договору купівлі-продажу (ВМХ 771212/ 20.07.2010).
Відповідно до ч.1 ст. 317, ч.1 ст. 319 ЦК України власник має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Тобто розпорядження своїм майном власник здійснює за власною волею і не зобов'язаний на це отримувати дозвіл інших осіб.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення господарської діяльності, не забороненій законом.
Право власності згідно з ч.1 ст. 321 є непорушним. Непорушність права власності полягає в його недоторканності, а водночас і в недоторканності самого майна власника. Всі особи мають утримуватися від безпідставного заволодіння майном власника.
З урахуванням вищезазначених норм права позивач, як власник нежитлового приміщення під № 5 площею 7,3 кв.м., нежитлового приміщення під № 6 площею 6,9 кв.м., нежитлового приміщення під № 7 площею 16,1 кв.м., які розташовані за адресою АДРЕСА_1, наділений правом володіти, користуватися та розпоряджатися цим приміщенням виключно за своєю волею, яка не залежить від волі інших осіб.
В той же час, власник, відповідно до ч.1 ст. 387 ЦК України має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Витребування власником майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову, за допомогою якого власник захищає не тільки свої права на володіння та користування майном, а також і право розпорядження майном.
За таких підстав, позивач, як власник нежилого приміщення, обґрунтовано заявив позов до відповідача.
Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Крім того, відповідно до ст. 38 ГПК України, забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.
Суд звертає увагу відповідача, що судом не ставиться під сумнів, не спростовується право власності ОСОБА_2 на 1/50 частину приміщення нежитлової будівлі АДРЕСА_1. На думку суду, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами право власності на спірні приміщення: нежитлове приміщення під № 5 площею 7,3 кв.м., нежитлове приміщення під № 6 площею 6,9 кв.м., нежитлове приміщення під № 7 площею 16,1 кв.м., що знаходяться у будівлі під літерою "А" за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до ч.1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Таким чином, право власності на нерухоме майно яке належить юридичним та фізичним особам, підлягає обов'язковій державній реєстрації. Реєстрацією права власності на нерухоме майно визнається внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно, яке здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів.
Реєстрація права власності позивача на нежитлове приміщення під № 5 площею 7,3 кв.м., нежитлове приміщення під № 6 площею 6,9 кв.м., нежитлове приміщення під № 7 площею 16,1 кв.м., що знаходяться у будівлі під літерою "А" за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №14658564 від 16.12.2013 р.
Відповідачем же не надано документального підтвердження державної реєстрації за ним права власності саме на нежитлове приміщення під № 5 площею 7,3 кв.м., нежитлове приміщення під № 6 площею 6,9 кв.м., нежитлове приміщення під № 7 площею 16,1 кв.м., що знаходяться у будівлі під літерою "А" за адресою: АДРЕСА_1. Його посилання на те, що йому належить 1/50 частина і саме вона складається із спірних приміщень (нежитлового приміщення під № 5 площею 7,3 кв.м., нежитлового приміщення під № 6 площею 6,9 кв.м., нежитлового приміщення під № 7 площею 16,1 кв.м., що знаходяться у будівлі під літерою "А" за адресою: АДРЕСА_1) не підтверджено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32, 34 ГПК України.
Листом Генічеського державного бюро технічної інвентаризації №593 від 30.09.2011 року підтверджується, що ТОВ «Видавництво Дніпро» є власником будівлі під літ «А», яка складається з нежитлового приміщення під № 5 площею 7,3 кв.м., нежитлового приміщення під № 6 площею 6,9 кв.м., нежитлового приміщення під № 7 площею 16,1 кв.м., що знаходяться у будівлі під літерою "А" за адресою: АДРЕСА_1.
Листом Генічеського державного бюро технічної інвентаризації №774 від 26.12.2011 року (т.1, а.с.104) підтверджується, що в інвентарній справі на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відсутні юридичні документи, які б свідчили про виділення 1/50 частини приміщення Трансагенства у нежитловій будівлі під літ. «А»; а також відсутні юридичні документи, які б свідчили, що 1/50 частина приміщення включає у себе нежитлові приміщення №5, №6, №7, які знаходяться в нежитловій будівлі під літ. «А».
З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними доказами, що ТОВ «Видавництво Дніпро» є власником нежитлового приміщення під № 5 площею 7,3 кв.м., нежитлового приміщення під № 6 площею 6,9 кв.м., нежитлового приміщення під № 7 площею 16,1 кв.м., що знаходяться у будівлі під літерою "А" за адресою: АДРЕСА_1, а відповідач незаконно, без відповідної правової підстави заволодів зазначеними приміщеннями та надав їх в оренду.
Суд не погоджується з думкою відповідача щодо того, що позивачем невірно обрано спосіб захисту. На думку відповідача, за даних обставин справи можливе звернення позивача тільки шляхом подання негаторного позову.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Цивільний кодекс України в ст.396 передбачає захист речових прав особи на чуже майно поряд з правами власника відповідно до положень глави 29 цього Кодексу, яка передбачає наступні способи захисту: право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387), на витребування майна від добросовісного набувача (ст. 388), витребування грошей та цінних паперів (ст. 389), захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння (ст. 391), визнання права власності (ст. 392) тощо.
Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
З аналізу вказаної норми вбачається, що вона регулює захист права власності не в будь-якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та (або) розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов'язані з позбавленням володіння майном. В разі ж порушення прав власника щодо його правомочності з володіння належним йому майном цивільне законодавство передбачає інші способи його захисту шляхом вчинення віндикаційного позову.
Тобто передбачений вищевказаною правовою нормою негаторний позов пред'являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати користування та розпорядження ним. Також характерною ознакою цього позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі.
В даному випадку між позивачем і відповідачем існує спір щодо права власності на нежитлові приміщення №5, №6, №7.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що в разі порушення прав власника щодо його правомочності з володіння належним йому майном цивільне законодавство передбачає спосіб його захисту шляхом подання до суду віндикаційного позову, а передбачений ст.391 ЦК України негаторний позов пред'являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати користування та розпорядження ним.
Суд відхиляє клопотання позивача (т.2, а.с.70, а.с.116) про витребування у Генічеської міської ради Рішення Генічеської міської ради за №437 від 21.12.2000 року (оригіналу та завіреної копії), оскільки в матеріалах справи є лист виконавчого комітету Генічеської міської ради (т.2 а.с.71) №02-02-17-09/250 від 02.09.2011 р., в якому зазначено, що рішення виконкому Генічеської міської ради від 21.12.2000 року №437 відсутнє у виконавчому комітеті Генічеської міської ради. Суд звертає увагу позивача, що його посилання на недостовірність копій рішень виконавчого комітету Генічеської міської ради №377 від 16.11.2000 року та №437 від 21.12.2000 року, наданих відповідачем, є його припущеннями, які не підтверджені відповідними доказами.
У відзиві на позов відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності, вважає, що позивач знав про порушення свого права ще у 2006 році.
Стаття 251 Цивільного кодексу України визначає, що строком позовної давності є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Стаття 252 ЦК України визначає, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Стаття 257 Цивільного кодексу України встановлює загальний строк позовної давності в три роки.
Відповідно до статті 256 ЦК України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно приписів ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Суд не погоджується з думкою відповідача щодо того, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки, враховуючи обставини справи, точка зору відповідача є недоведеною та необґрунтованою.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про витребування у відповідача майна, яке належить йому на праві власності, обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.
Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.
В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
в и р і ш и в:
1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2.Витребувати у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, корпус А, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Дніпро» (м.Херсон, вул.Яворницького, 8/29, код ЄДРПОУ 31917801) нежитлове приміщення під № 5 площею 7,3 кв.м., нежитлове приміщення під № 6 площею 6,9 кв.м., нежитлове приміщення під № 7 площею 16,1 кв.м., що знаходяться у будівлі під літерою "А" за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 звільнити і передати нежитлове приміщення під № 5 площею 7,3 кв.м., нежитлове приміщення під № 6 площею 6,9 кв.м., нежитлове приміщення під № 7 площею 16,1 кв.м., що знаходяться у будівлі під літерою "А" за адресою: АДРЕСА_1 Товариству з обмеженою відповідальністю «Видавництво Дніпро».
3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Дніпро" м. Херсон вул. Яворницького, 8/29, р/р 26009301002129 в ХОУ ПАТ "Ощадний банк України" у м. Херсоні, МФО 352457 ідентифікаційний код 31917801 - 1720грн.50коп. судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 28.03.2014 р.
Суддя В.В.Литвинова