Справа № 22-ц-79 2007 р. Головуючий у 1-й інстанції - Таран С.А.
Категорія - 40 Суддя-доповідач - Хвостик С.Г.
РІШЕННЯ іменем України
11 січня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Хвостика С.Г.
суддів - Сибільової Л.О., Дубровної В.В.
з участю секретаря судового засідання - Рой ЯМ.
та осіб, які беруть участь у справі - позивачки ОСОБА_1, представника позивачки
ОСОБА_2, представника відповідача Висоцького Р.В., представника третьої особи ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну
справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 22 листопада 2006 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства
«Сумське МНВО ім.М.В.Фрунзе», треті особи - Об'єднана первинна організація профспілки
працівників машинобудування та металообробки ВАТ «Сумське МНВО ім.М.В.Фрунзе»,
ОСОБА_4, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час
вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,
встановила:
ОСОБА_1 звернулась з зазначеним позовом у вересні 2006 року. Свої вимоги вона мотивувала тим, що її було звільнено з посади інженера метрології відділу метрології ВАТ «Сумське МНВО ім.М.В.Фрунзе» наказом від 4 вересня 2006 року на підставі ст.40 ч. 1 п. 1 КЗпП України без згоди профспілкового комітету, тому просила поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та 10000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 22 листопада 2006 року в задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Зокрема, зазначає, що вона мала переважне право на залишення на роботі.
Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши суддю-доповідача, доводи та заперечення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 працювала у відповідача з 1976 року, з 1982 року - інженером-метрологом у відділі метрології.
На підставі наказу голови правління ВАТ «Сумське МНВО ім.М.В.Фрунзе» від 12 травня 2006 року №136 «Про реструктуризацію відділу метрології» з 1 серпня 2006 року проведено реструктуризацію відділу метрології, в тому числі і введено новий штатний розклад, у зв'язку з чим було проведено скорочення штату працівників, зокрема, інженерів з метрології - 8 одиниць.
Наказом НОМЕР_1 ОСОБА_1 була звільнена з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст.40 КЗпП України.
Після скорочення у відділі метрології залишилось працювати три інженери-метрологи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, які мають вищу освіту, та ОСОБА_7, яка є членом профспілкового комітету.
Позивачка має середню спеціальну освіту.
Однак, як вбачається з витягу з протоколу НОМЕР_2 засідання цехового комітету профспілки відділу метрології від 22 серпня 2006 року (а.с. 7), профспілковий комітет не дав згоди на звільнення позивачки з роботи.
Відмова у згоді на звільнення мотивована тим, що позивачці не запропоновано відповідачем іншу вакантну посаду, а також через те, що підставою для скорочення не може бути реструктуризація.
Відповідно ч.ч.1, 7 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку скорочення штату працівників є можливим лише за згодою профспілкового органу. Рішення про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим.
Крім того, звільнення з цієї підстави згідно з ч.2 ст.40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Отже, не дивлячись на обґрунтовану відмову профспілкового органу в наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачкою, остання все ж була звільнена з роботи хоча і незаконно, і таким звільненням їй завдано моральної шкоди, яка виразилась у моральних переживаннях, пов'язаних з порушенням нормальних життєвих зв'язків як щодо роботи, так і в спілкуванні з оточуючими людьми.
За таких порушень норм матеріального права судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог. При цьому апеляційний суд не обмежується доводами апеляційної скарги, так як було встановлено неправильне застосування ст.43 ч.ч.1, 7 КЗпП України щодо відмови профспілкового комітету у наданні згоди на звільнення позивачки, що є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Позивачка підлягає поновленню на роботі у займаній посаді. На її користь підлягає стягненню з відповідача 4236 грн. 60 коп. (995 грн. 50 коп. середньомісячної зарплати х З міс. + 46 грн. 30 коп. середньоденної зарплати х 27 робочих днів) середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, виходячи з принципів розумності та справедливості.
Керуючись ст.ст.40, 43, 235, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 22 листопада 2006 року в даній справі скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на раніше займаній посаді ВАТ «Сумське МНВО ім.М.В.Фрунзе».
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сумське МНВО ім.М.В.Фрунзе» на користь ОСОБА_1 4236 (чотири тисячі двісті тридцять шість) грн. 60 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 500 (п'ятсот) грн. на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сумське МНВО ім.М.В.Фрунзе» в доход держави 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення .