Справа №22-ц-71 2007 р.                                       Головуючий у 1 інстанції - Фоменко І.М.

Категорія 29                                                             Суддя-доповідач - Шевченко В.А.

УХВАЛА іменем    України

10 січня 2007 року                                                                           м. Суми

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Шевченка В.А.,

суддів              - Батюка А.В., Лузан Л.В.,

при секретарі - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 листопада 2006 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про вселення в квартиру

та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: відділ реєстрації та міграції фізичних осіб Ковпаківського району м. Суми, ОСОБА_4, ОСОБА_2, про усунення перешкод у користуванні власністю,

встановила:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 листопада 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод у користуванні прав власника ОСОБА_3 квартирою АДРЕСА_1, шляхом зняття її з реєстрації та ОСОБА_5.

Зобов'язано відділ реєстрації та міграції фізичних осіб Ковпаківського ВМ СМВ УМВС України в Сумській області зняти з реєстрації ОСОБА_1, 18 жовтня 1974 року народження, та ОСОБА_5, 13 вересня 2004 року народження, з квартири АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.

Колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вселилася і проживала у спірній квартирі разом зі своїм чоловіком ОСОБА_4 за згодою батька останнього ОСОБА_2, який на той час був її власником.

У зв'язку з цим права позивачки та її дитини на користування зазначеним приміщенням були похідними від прав ОСОБА_2

Проте, після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 право власності на дану квартиру за договором дарування від 5 вересня 2006 року перейшло до ОСОБА_3, з якою як і з бувшим власником позивачка за первісним позовом та її дитина ніколи в ній постійно разом не проживали і спільного господарства не вели.

Тому з припиненням права власності на квартиру ОСОБА_2 припинилося право на житло й у ОСОБА_1 та її дитини. З урахуванням цього рішення суду про відмову їй у вселенні в спірну квартиру є законним і обгрунтованим.

Доводи апелянта про те, що суд помилково керувався при вирішенні справи положенням ст. 48 Закону України "Про власність" є безпідставними, оскільки вказана норма передбачає усунення будь-яких порушень права власності.

Крім того, власник сам визначає своє право володіння й розпорядження своєю власністю.

Питання ж щодо недійсності договору дарування предметом даного судового розгляду не було.

За таких умов оскаржуване рішення суду слід визнати таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.303, 307, 308,313, 315 ЦПК України, колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 листопада 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.