Справа № 22-Ц-50 2007 р.                                Головуючий у 1-й інстанції - Шелєхова А.В.

Категорія 20                                                 Суддя-доповідач - Криворотенко B.I.

УХВАЛА іменем України

2007 року січня 4 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого                Рибалки В.Г.

суддів                            Криворотенка В.І.

Білецького О.М.

з участю секретаря

судового засідання       Чуприни В.І.

та осіб, які приймають участь у справі: позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника відповідача Ширшонкова І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 10 листопада 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Президента України за представництвом Міністерства юстиції України, відділення Державного казначейства в м.Суми, 3-тя особа - Зарічний відділ міліції в м.Суми про стягнення майнової шкоди, -

встановила:

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим в справі обставинам та порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення Зарічного районного суду м.Суми від 10 листопада 2006 року, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог за їх необґрунтованістю та ухвалити нове рішення, яким стягнути з держави за рахунок Державного бюджету України на її користь кошти в розмірі 6194 грн. за завдану їй майнову шкоду в результаті злочину 3 жовтня 2005 р., в зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила злочин, а також зобов'язати відділення Державного казначейства в м.Суми відшкодувати їй майнову шкоду в розмірі 6194 грн.00 коп. При цьому вказує, що висновок суду про відсутність на даний час законодавства, яке б передбачало механізм відшкодування майнової шкоди потерпілим, завданої злочином є необгрунтованим та суперечить ч.1 ст.25 Бюджетного кодексу України. Дана норма передбачає механізм, державний орган та джерело відшкодування майнової шкоди потерпілим, завданої злочином, тобто це безспірне списання Державним казначейством України з Державного бюджету України. Також зазначає, що рішенням суду порушується її право, передбачене ст. 56 Конституції України, а саме право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 жовтня 2005 року слідчим відділенням Зарічного відділу міліції за фактом крадіжки з квартири ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченому ст.185 ч.З КК України. 13 жовтня 2005 року слідчим відділення Зарічного відділу міліції винесено постанову про визнання ОСОБА_1 потерпілою по справі. 15 грудня 2005 року винесено постанову про зупинення даної кримінальної справи за п.З ст.206 КПК України. Позивачка зі скаргами на дії чи бездіяльність органів внутрішніх справ не зверталася. На момент постановления рішення відсутні будь-які докази на підтвердження того, що органами досудового слідства неналежним чином проведено досудове слідство по кримінальній справі.

Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін по справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Місцевий суд, на думку колегії суддів, достатньо повно з'ясував обставини справи, належним чином перевірив доводи та заперечення кожної сторони, дослідив всі наявні докази в справі і дав їм оцінку, що ґрунтується на всебічному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні на підставі ст.212 ч.1 ЦПК України і на підставі цього зробив вірний та обґрунтований висновок, відмовивши ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог в зв'язку з їх необґрунтованістю.

Доводи апелянта про те, що висновок суду суперечить ч.1 ст.25 Бюджетного кодексу України, яка на думку апелянта передбачає механізм, державний орган та джерело відшкодування майнової шкоди потерпілим, завданої злочином, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до вимог ст.25 Бюджетного кодексу України, яка регламентує безспірне списання коштів бюджету, таке списання коштів здійснюється за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування. Проте на сьогодні суд позбавлений можливості винести рішення про відшкодування майнової шкоди завданої ОСОБА_1, так як відсутній закон, як того вимагає ч.2 ст.1177 ЦК України, яким мають бути визначені умови та порядок такого відшкодування. До прийняття відповідного закону пряме застосування ст. 1177 ЦК України виключається.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких умов, коли рішення місцевого суду постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити, а рішення Зарічного районного суду м.Суми від 10 листопада 2006 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.