Справа № 362/2351/14-ц
Провадження № 2/362/1476/14
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(з а о ч н е)
18.07.2014 року
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Марчука О.Л.,
при секретарі - Лущик Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Васильківський шкірзавод» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в обґрунтування вимог якого зазначила, що вона перебувала у трудових відносинах з ВАТ «Васильківський шкірзавод», звідки її було звільнено в зв'язку з ліквідацією товариства. При звільненні їй виплачено лише частину розрахункових коштів, а тому вона просить стягнути на свою користь з ВАТ «Васильківський шкірзавод» заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі відповідно до довідок, що надані останнім.
Позивач в судове засідання не з'явилася, надала письмову заяву, в якій просила розглядати справу у її відсутність та не заперечила щодо заочного розгляду справи.
Враховуючи, що представник відповідача в особі ліквідатора ВАТ «Васильківський шкірзавод» Швачки С.В., який належним чином був повідомлений, двічі не з'явивсь в судове засідання та від нього не надійшло заяви про розгляд справи у його відсутності, на підставі частини 4 статті 169 та статті 224 ЦПК України, суд вирішив справу на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалив заочне рішення, оскільки позивач не заперечив проти такого вирішення справи.
Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
З копії трудової книжки позивача вбачається, що з 01.08.1988 року по 21.11.2011 року вона працювала майстром та старшим майстром в ВАТ «Васильківський шкірзавод» (а.с. 5 - 6).
22.08.2011 року постановою Господарського суду Київської області у справі № Б19/311-08/13 ВАТ «Васильківський шкірзавод» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Швачку С.В. (а.с. 18).
Наказом від 21.11.2011 року № 91-к позивача було звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства (а.с. 5 - 6).
Згідно з довідками ліквідатора товариства №№ 43 і 44 від 24.04.2014 року, заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі становить 3 235 гривень 36 копійок, а розмір її середньоденної заробітної плати перед датою звільнення складав 127 гривень 59 копійок (а.с. 7, 8).
Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку, наданий позивачем, судом перевірено; суму середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 77 319 гривень 54 копійки позивачем вирахувано вірно, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (а.с. 9).
Частина перша статті 47 КЗпП України передбачає, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення; якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок; про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно із положеннями ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку; при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника; якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» визначає, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини; cама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу (пункт 20 постанови).
Враховуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що трудові права позивача щодо отримання ним заробітної плати порушено відповідачем, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягає стягненню у розмірі в межах заявлених позивачем вимог.
Перевіряючи і обговорюючи питання щодо строків звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, згідно з яким для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки встановлено тримісячний строк, суд прийшов до висновку, що вказаний строк позивачем не пропущено, оскільки останній дізнався про те, що відповідач не виплатив всі належні йому при звільненні суми - в квітні 2014 року, коли на свою вимогу отримав довідку про заборгованість по заробітній платі.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, необхідно допустити негайне виконання рішення у межах присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Згідно вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 47, 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 1, 4, 10, 57, 58, 60, 61, 64, 88, 169, 197, 208, 209, 212 - 215, 224 - 226, 367 ЦПК України,
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Васильківський шкірзавод» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 3 235 (три тисячі двісті тридцять п'ять) гривень 36 копійок та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 77 319 (сімдесят сім тисяч триста дев'ятнадцять) гривень 54 копійки.
Допустити негайне виконання рішення у межах виплати заробітної плати за один місяць.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Васильківський шкірзавод» на користь держави судовий збір в сумі 805 (вісімсот п'ять) гривень 55 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Головуючий