УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
УХВАЛА
Іменем України
16 січня 2007 року. м. Житомир
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Романова О.В.
суддів .,.................. Ткача С.О.
Захарчука С.В.
з участю:
прокурора................ Селюченко І.І.
представника потерпілого ОСОБА_9
адвоката................... ОСОБА_1
засудженого............. ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Корольовського району міста Житомира Мозгового В.В., який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Корольовського районного суду міста Житомира від 06 листопада 2006 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий,
засуджений: за ст. 263 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ст. 124
КК України на 1 рік обмеження волі.
Відповідно до ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів, остаточно визначене покарання 2 роки позбавлення волі.
Справа № 11-20 Головуючий у 1 інстанції: Побережний В.Й.
Категорія: 121 ч.2,263 ч.2 КК України Доповідач у 2 інстанції: Ткач С.О.
На підставі п. «б» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 31 травня 2005 року ОСОБА_2 звільнений від призначеного покарання.
Міра запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 змінена з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнений з під варти із зали суду.
ОСОБА_2 було пред'явлене обвинувачення в тому, що він літом 2000 року в м.Житомирі на вулиці Бородія знайшов лезо ножа, приніс його до місця свого проживання, де виготовив з нього ніж, який за висновком криміналістичної експертизи відноситься до холодної зброї.
6 грудня 2004 року біля 2-ї години ОСОБА_2 з дому взяв вищевказаного ножа, прийшов з ним в кафе «Діоніс» в місті Житомирі, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, умисно, на грунті раптово виниклих неприязних стосунків, із застосуванням ножа навмисно заподіяв ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть останнього.
Суд першої інстанції визнав ОСОБА_2 винним і засудив за те, що літом 2000 року знайшов лезо ножа в місті Житомирі, яке приніс до свого місця проживання і виготовив з нього ножа, який за висновком криміналістичної експертизи є холодною зброєю.
06 грудня 2004 року близько 2 години ОСОБА_2 приніс ніж в кафе «Діоніс» розташоване по вулиці Бородія, № 32 міста Житомира, де близько 4 години під час сварки з раніше незнайомим ОСОБА_3, з метою припинення неправомірних дій потерпілого, умисне наніс йому удар ножем в праве плече, заподіяв поперечно колото - різане поранення з сліпим пошкодженням грудної клітини та повним пересіченням судин, що призвело до масової зовнішньої крововтрати і спричинило смерть потерпілого.
В апеляції державний обвинувач просить вирок суду першої інстанції скасувати і постановити новий вирок. Засудити ОСОБА_2 за ст. 121 ч. 2 КК України на 10 років позбавлення волі; за ст. 263 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України остаточно визначити покарання 10 років позбавлення волі.
Вважає, що суд не мав підстав перекваліфіковувати дії винного з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України. Викладені у вироку доводи суду є надумані, не відповідають фактичним обставинам вчиненого злочину. Суд не навів доказів , на яких ґрунтується висновок суду , що став підставою перекваліфікації дій, не зазначив мотивів, з яких відкинув інші докази, аналіз доказів відсутній.
Мотивує тим, що суд взяв до уваги останні покази підсудного про те, що він оборонявся від ударів ОСОБА_3 і у відповідь наніс потерпілому удар ножем. Дані покази суперечать іншим доказам, в тому числі і показам самого ОСОБА_2, які він постійно змінював протягом досудового слідства. Загрози зі сторони потерпілого не було, тому засуджений не мав необхідності застосовувати ніж.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, представника потерпілого, адвоката, засудженого перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляція державного обвинувача підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 334 КПК України суд повинен викласти в мотивувальній частині вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним та зазначити мотиви, з яких він відкидає інші докази.
В даному випадку зазначені вимоги закону порушені.
Як видно з обвинувального вироку висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_2 у перевищенні меж необхідної оборони при заподіянні ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала смерть потерпілого, не обґрунтований та не відповідає фактичним обставинам справи встановленим і дослідженим у судовому засіданні, вирок постановлений на припущеннях.
Суд не дав належної оцінки показам допитаних по справі осіб, у той час як вони містять суттєві суперечності, а засудженого ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_4 не логічні та не послідовні. Однак визнав їх достовірними і поклав в основу вироку, незважаючи на те, що вони суперечать показам свідка ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та матеріалам справи.
Засуджений у своїх поясненнях визнав нанесення потерпілому удару ножем зверху до низу у праве плече. Свої дії пояснив бажанням припинити противоправні дії загиблого. Стверджував, що демонструючи потерпілому ніж, розмахував ним перед собою, мав намір захистити себе і дружину від нападу ОСОБА_3, який бив їх руками і ногами. ОСОБА_8 щодо початку бійки стверджував, що ОСОБА_6 били двоє і хтось із них вдарив його в обличчя ( а. с. 325 зв. ). Далі став категорично стверджувати, що били ОСОБА_6 четверо і хто його вдарив, не вгледів (351 зв.).
Судовим слідством не з'ясовано, в чому проявлялась суспільна небезпечність дій ОСОБА_3 для життя та здоров'я ОСОБА_2?. Як міг ОСОБА_8 махати перед собою ножем і вдарити ним ОСОБА_3 в той час, як перед ним стояла дружина і цього не бачила ?.
За висновком судово - біологічної експертизи № 430 від 31.12.2004 року ( а. с. 107 ), при досліджені речей на светрі, який належить ОСОБА_8 виявлена кров людини з антигеном - «А», що належить потерпілому ОСОБА_3. Як вона попала на нього в той час як між ними стояла дружина, також не встановлено.
Судом не досліджені покази ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 про те, що конфлікт виник на грунті ревності. ОСОБА_6 був ініціатором вияснення відносин із загиблим, побачивши його білі ОСОБА_7 та ОСОБА_4. Далі учасником конфлікту став ОСОБА_8. В стані алкогольного сп'яніння засуджений з товаришем ходили до місця проживання ОСОБА_2, де іще вживали горілку і повернулись з ножем, яким пізніше і був нанесений смертельний удар потерпілому. Чи не було це самочинною розправою ОСОБА_2 із залицяльником дружини , не з'ясовано.
Свідок ОСОБА_5 показав суду, що вийшов по цигарки і бачив, як під час сварки засудженого і загиблого, неподалік за 1.5-2 метри стояли дві дівчини, одна з яких ОСОБА_4. ОСОБА_3 пояснив йому, що спір виник із-за дівчат, ОСОБА_8 хвилювався з приводу стосунків з дружиною. ОСОБА_3. був спокійний, запевнив, що вони просто поговорять між собою. На ОСОБА_8 тілесних ушкоджень не було, він міцнішої за ОСОБА_3 статури і вищий зростом. Повертаючись назад побачив ОСОБА_2 який ховав ніж під куртку, а ОСОБА_3 виявив на землі біля огорожі в крові, розмовляти він не міг. Оцінив ситуацію і побіг викликати швидку медичну допомогу (а. с. 347,349, 350 зв.).
За наявності суперечностей про події свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 взагалі судом не допитані. Суд обмежився відповіддю дільничного інспектора міліції про те, що такі особи за вказаними адресами не проживають і не проживали, у той час як вони мають постійне місце роботи, у справі є номери телефонів, раніше вони з'являлись по виклику слідства і суду.
Під час досудового слідства свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_4 пояснили, що під час тимчасової відсутності за столом ОСОБА_2 та ОСОБА_6 з ними знайомились двоє хлопців, один з яких пізніше був вбитий. Це не сподобалось ОСОБА_6 і ОСОБА_8 і стало причиною конфлікту.
Засуджений також пояснював, що він ходив до дому з ОСОБА_6, там випили горілки, і він взяв ніж з яким повернувся у кафе, яким наніс смертельний удар потерпілому.
Детальне з'ясування часу виникнення конфлікту, походу до будинку за ножем та нанесення їм тілесних ушкоджень ОСОБА_3 могло сприяти встановленню умислу засудженого.
Зазначене також свідчить, що суд не погодившись з формулюванням обвинувачення, перекваліфікував дій ОСОБА_2 не встановивши дійсного мотиву злочину.
Окрім зазначеного вище суд першої інстанції не виконав вимог Ухвали Верховного Суду України від 20 квітня 2006 року по даній справі, якою вимагалось з'ясувати і усунути суперечності у справі в показах осіб, що впливає на правильну кваліфікацію дій засудженого та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Наведеним стверджуються доводи державного обвинувача про те, що суд не усунув явні істотні суперечності, не встановив належним чином фактичних обставин справи, прийняв не мотивоване рішення, що є підставою для скасування вироку суду, який не можна визнати законним і обґрунтованим, внаслідок однобічності і неповноти судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
За таких обставин вирок суду підлягає скасуванню, справа поверненню в суд першої інстанції на новий судовий розгляд.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію помічника прокурора Корольовського району Мозгового В.В. задовольнити частково.
Вирок Корольовського районного суду міста Житомира від 06 листопада 2006 року щодо ОСОБА_2 скасувати, кримінальну справу повернути на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.