Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА Іменем України
09 січня 2007 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді.......................... Романова О.В.,
суддів................................. Захарчука С.В. та Яковлєва С.В.,
з участю
прокурора............................................ Руденка В.І.,
представника потерпілої - адвоката....ОСОБА_1,
потерпілої........................................... ОСОБА_2
та засудженого..................................... ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_2 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 09 листопада 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, несудимий, засуджений за ст.286 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України засудженого ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він на протязі іспитового строку терміном 2 роки не вчинить нових злочинів, буде періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи та без згоди цього органу не буде виїжджати за межі України на постійне проживання.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_3 залишено попередній - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Стягнуто з МСКП "Техніка" на користь потерпілої Кірсанової Наталії
Справа №11-9/ 2007 Головуючий у суді 1-ої інстанції Поліщук М.Г.
Категорія ст.286 ч.2 КК України Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлєв С.В.
Іванівни 9.412 грн. 00 коп. матеріальної шкоди.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_3 на користь :
· потерпілої ОСОБА_2 10.000 грн. 00 коп. моральної шкоди ;
· Житомирського міського фінансового відділу 2.280 грн. 36 коп. на відшкодування витрат за стаціонарне лікування потерпілої від злочину.
Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за вчинення злочину за наступних обставин.
Так, 12 грудня 2005 року в темну пору доби - о 18 год. 20 хв., ОСОБА_3, здійснюючи керування автомобілем "HYUNDAI" реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить МСКП "Техніка", рухаючись по вул. В.Бердичівській в напрямку центра м. Житомира зі швидкістю в межах 15 - 10 км / год., виконуючи маневр правого повороту з вказаної вулиці на вул. Івана Франка на зелений сигнал світлофора, своїми необережними діями створив небезпеку для руху, що загрожувала життю і здоров'ю громадян. А саме : в порушення вимог п.п. 1.5, 2.36, 12.3 та 16.2 Правил дорожнього руху, тобто не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не переконався, що його маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, і при виникненні перешкоди для руху, яку він об'єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, повертаючи праворуч, не дав дорогу пішоходам, які перетинали проїзну частину дороги, на яку повертав він, внаслідок чого вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка в цей час перетинала проїзну частину по пішохідному переходу на зелений сигнал світлофору.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми на лівій гомілці, закритої черепно-мозкової травми у формі синця в потиличній ділянці справа, перелому потиличної кістки справа, забою головного мозку важкого ступеня та субарахноїдального крововиливу в передню і задню черепні ямки справа і зліва, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення.
На постановлений вирок суду потерпілою ОСОБА_2 подана апеляція, в якій вона просить скасувати його та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_3 за ст.286 ч.2 КК України до позбавлення волі та стягнути з нього на її користь 50.000 грн. моральної шкоди.
В обгрунтування поданої апеляції її автор зазначає, що судом було :
· порушено вимоги ст.49 КК України, так як вона не була повідомлена про час і місце розгляду справи, а про результати розгляду дізналась випадково ;
· не був повідомлений про це також і її представник - адвокат ОСОБА_1;
· не дивлячись на заперечення прокурора проти можливості розгляду справи без участі потерпілої і захисника підсудного, суд розглянув справу по суті обвинувачення за спрощеним порядком дослідження доказів ;
після закінчення досудового слідства вона продовжувала лікуватись і відповідно мала намір збільшити розмір цивільного позову ;
до того ж вона в результаті вчиненого щодо неї злочину була визнана інвалідом 3 ої групи.
Таким чином, автор апеляції вважає, що судом були грубо порушені її права як потерпілої, передбачені законом.
Виходячи з того, що ОСОБА_3 не цікавився її станом здоров'я, не відвідував її у лікарні, не пропонував та не надав матеріальну допомогу і не попросив пробачення за скоєне ним, вона не згідна з призначеним покаранням і вважає, що воно повинно бути призначене тільки у вигляді позбавлення волі без застосування ст. 75 КК України.
Також вважає, що розмір стягнутої на її користь моральної шкоди повинен бути збільшеним і ця сума повинна бути стягнута відповідно до її позовних вимог, заявлених в ході досудового слідства.
Іншими особами, які відповідно до закону мають право на оскарження рішення суду першої інстанції, апеляції не подані.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення потерпілої ОСОБА_2 та її представника - адвоката ОСОБА_1, які підтримали подану апеляцію з мотивів, викладених у ній, уточнивши свою правову позицію і вважали, що вирок підлягає скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд у зв'язку з допущеними судом порушеннями вимог КПК України, пояснення засудженого ОСОБА_3, який заперечив проти апеляції потерпілої, думку прокурора, який вважав апеляцію підлягаючою частковому задоволенню щодо збільшення розміру стягнутою із засудженого на користь потерпілої моральної шкоди, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.365 КПК України, обговоривши доводи апеляції, заперечень засудженого проти її задоволення, думки прокурора, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілої ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів" від 02 липня 2004 року № 13 звертав увагу судів на те, що послідовне і неухильне додержання на всіх стадіях кримінального судочинства норм кримінально-процесуального законодавства України, якими передбачені права потерпілих від злочинів, є однією з важливих умов здійснення закріпленого ст. 55 Конституції України права громадян на судовий захист від протиправних посягань.
Відповідно до матеріалів кримінальної справи ОСОБА_2 під час досудового слідства була визнана потерпілою - постанова слідчого від 01 квітня 2006 року, та цивільним позивачем - постанова слідчого від 23 червня 2006 року ( а.с.28, 87 ).
З матеріалів справи також вбачається, що в першому судовому засіданні 27 жовтня 2006 року судом було оголошено перерву з двох причин, в тому числі у зв'язку з неявкою потерпілої ОСОБА_2 та її представника ( а.с. 136 - 136зв. ). Таким чином суд визнав, що розглядати справу у їх відсутність неможливо і їх явка є обов'язковою.
В судовому засіданні 09 листопада 2006 року суд, поставивши на обговорення питання про можливість розгляду справи у відсутність потерпілої та її захисника, з'ясував думки прокурора та інших учасників процесу, які висловилися проти розпочатку розгляду справи ( а.с.140 ). Не дивлячись на це, суд не погодився з вказаними думками, прийняв рішення про початок судового слідства та у цей же день розглянув справу по суті у порядку, передбаченому ст.299 ч.З КПК України.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про належне повідомлення потерпілої і одночасно цивільного позивача ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи у суді /ст.254 КПК України/.
Відповідно до п.12 ч.З постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів" від 02 липня 2004 року № 13 розгляд справи за відсутності потерпілого ( законного представника ) без виклику його у судове засідання є істотним порушенням його процесуальних прав.
Таким чином, судом під час розгляду даної справи був грубо порушений принцип рівності прав сторін у судовому розгляді - ст.261 КПК України, а також були істотно порушені права захисника, потерпілого та цивільного позивача, тобто вимоги ст.ст.49, 50, 52, 266 - 268 КПК України.
При розгляді справи суд також нехтував вимогами ст.64 КПК України, так як при розгляді справи в суді підлягає доказуванню й характер і розмір шкоди, завданої злочином.
Звертає також на себе увагу та обставина, що судом при формулюванні обвинувачення, яке визнано доведеним, помилково вказано про швидкість автомобіля 15 - 10 км / год., що суперечить постанові про притягнення ОСОБА_3 в якості обвинуваченого та обвинувальному висновку ( а.с.91 - 92, 113 - 119 ). Крім того, суд там же безпідставно визнав, що всі тілесні ушкодження, які були заподіяні потерпілій в результаті злочину відносяться до категорії тяжких, так як згідно Акту № 328 судово-медичного дослідження за матеріалами справи від 28 лютого 2006 року та висновку експерта № 568 за матеріалами справи тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми на лівій гомілці відноситься до категорії легкого тілесного ушкодження без короткочасного розладу здоров'я ( а.с.25 - 27, 31 - 32 ). При вирішенні питання цивільного позову суд неправильно вказав у мотивувальній частині вироку прізвище підсудного - "ІНФОРМАЦІЯ_2", а прийняте рішення щодо розміру заподіяної потерпілій моральної шкоди не умотивував належним чином ( а.с.147 ). Не вирішеним судом залишилось питання й щодо майна, описаного для забезпечення цивільного позову /ст.324 ч.1 п.8 КПК України/ - автомобіль "HYUNDAI" реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить МСКП "Техніка" ( а.с.106, 107 ). У вступній частині вироку судом було неправильно встановлено місце роботи ОСОБА_3, який за його поясненнями з березня - квітня 2006 року ІНФОРМАЦІЯ_3.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що постановлений вирок щодо ОСОБА_3 підлягає скасуванню в повному обсязі, а справа направленню на новий судовий розгляд до того ж суду іншим суддею.
При новому розгляді суду слід врахувати наведене та з дотриманням вимог закону прийняти законне і обгрунтоване рішення.
На думку колегії суддів суд першої інстанції при вирішенні питання про те, яка саме міра покарання повинна бути призначена підсудному і чи повинен він її відбувати, правильно керувався загальними засадами призначення покарання /ст.65 КК України/, а тому підстави для висновку про невідповідність призначеного покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості відсутні. Тому посилання автора апеляції з цього приводу слід визнати безпідставним.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляцію потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 09 листопада 2006 року щодо засудженого ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду іншим суддею.