Справа №22a/51 Головуючий в суді 1 інст.Котік Т.С.
Категорія 36 Доповідач Павицька Т.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2007 року апеляційний суд Житомирської області у складі:
головуючого Головчук С.В.
суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І.
при секретарі Калинець Т.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі
справу за позовом ОСОБА_1 до відділення
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в м. Житомирі про скасування постанови про
припинення страхової виплати
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від
18 жовтня 2006 року, -
встановив:
В липні 2006 року ОСОБА_1 пред'явив позов до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Житомирі про скасування постанови про припинення страхових виплат та стягнення заборгованості по цих виплатах. Зазначав, що на підставі рішення суду відповідачем З квітня 2001 року по лютий 2005 року виплачувались страхові виплати на відшкодування шкоди, завданої здоров'ю внаслідок отримання ним 22.01.1969 року трудового каліцтва під час перебування у відрядженні на Житомирському льонокомбінаті. Постановою відповідача від 04.04.2005 року виплату цих виплат йому було припинено з 01 березня 2005 року у зв'язку з тим, що він був працівником підприємства, яке було розташоване в м. Іваново (Росія). Посилався на те, що зазначена відповідачем підстава припинення таких виплат суперечить положенням ст.ст. 2,38,50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"(далі Закон). Просив скасувати постанову відповідача від 04.04.2 005 року про припинення страхових виплат та стягнути з відповідача заборгованість по цих виплатах, яка виникла з вини останнього. Крім того, просив поновити строк звернення до суду, який він вважав був пропущений з поважних причин.
У вересні 2006 року ОСОБА_1 уточнив первісні позовні вимоги і просив скасувати постанову відповідача від 04.04.2005 року про припинення страхових виплат та зобов'язати відповідача відновити з березня 2005 року здійснення страхових виплат.
Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 18 жовтня 200 6 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати цю постанову суду та прийняти нову - про задоволення позову. Посилається на те, що у ст. 38 Закону відсутня підстава, яка зазначена Фондом у постанові про припинення страхових виплат. Вказує, що суд при прийняті постанови не взяв до уваги п. 2 "Інструкції про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату".
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач з 01.11.1967 р. по 05.09.1969 року працював . в Іванівському пусконалагоджувальному управлінні, яке розташоване на території Російської Федерації. З позивачем під час перебування у відрядженні на Житомирському льонокомбінаті 23.01.1969 року трапився нещасний випадок, про що був складений акт про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 відповідно до вимог п.17 Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, аварій, профзахворювань та профотруєнь, затвердженого постановою Президії ВЦСПС від 20.05.1966 року..
05.09. 1969 року позивач звільнився з роботи та працевлаштувався на роботу в Житомирському льонокомбінаті.
За висновком МСЕК від 10.08.1983 року ОСОБА_1 була встановлена безстроково стійка втрата професійної працездатності 50%.
Відповідно до п.б ст.1 Правил відшкодування підприємствами, установами, організаціями шкоди, заподіяної робітникам і службовцям каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з їхньою роботою від 22 грудня 1961 року, які діяли на час отримання травми та встановлення втрати працездатності позивачу, підприємства, установи, організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну робітникам і службовцям каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з їхньою роботою і трапилися поза територією підприємства, установи, організації при виконання ними трудових обов'язків.
В порушення вказаних вимог закону, Житомирський льонокомбінат, з яким ОСОБА_1 на час отримання трудового каліцтва не перебував в трудових відносинах, добровільно виплачував позивачу втрачений заробіток у зв'язку з втратою ним працездатності.
Після вступу, з 01.04.2001 року в дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон) відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Житомирі прийняло особову справу ОСОБА_1, від ВАТ «Льонотекс», яке є правонаступником Житомирського льонокомбінату та виплачувало йому страхові виплати.
Постановою НОМЕР_1 відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Житомирі припинено страхові виплати ОСОБА_1 з 01.03.2005 року у зв'язку з тим, що на час отримання виробничої травним він був працівником Іванівського пусконалагоджувального управління, яке розташоване в м. Іваново (Росія).
Після розпаду Радянського Союзу, питання відшкодування шкоди потерпілим на виробництві регулюється Угодою про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків (далі Угода) укладеної 09.09.1994 року Урядами 12 республік колишнього Радянського Союзу, у тому числі України та Російської Федерації.
Зокрема, ст. 2 Угоди передбачає, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок трудового каліцтва, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої розповсюджувалося на працівника на час отримання травми, відповідно до свого національного законодавства.
Статтею 38 Закону визначені випадки припинення страхових виплат, в т.ч. в інших випадках передбачених законодавством (п.6).
За тих обставин, коли на час отримання травми ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Іванівським пусконалагоджувальним управлінням, яке знаходилося на території Російської РФСР, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Житомирі законно припинило страхові виплати позивачу. Таким чином суд правильно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1.
Наведене свідчить про те, що постанова суду відповідає нормам матеріального права, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 18 жовтня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого
адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили.