ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2014 року Справа № 876/4719/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Гудима Л.Я.,
Довгополова О.М.,
з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення штрафу,-
В С Т А Н О В И В:
17.01.2014р. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі-ГУ ПФ) звернулося з адміністративним позовом в суд до Головного управління юстиції у Львівській області (далі-ГУЮ), Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (далі-Управління ГУЮ), Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (далі-ППВР ГУЮ), просить визнати дії державного виконавця протиправними при винесенні постанови від 20.12.2013р. ВП №30266283 про накладення штрафу в розмірі 1020,00 грн.; скасувати постанову державного виконавця від 20.12.2013р. ВП №30266283 про накладення штрафу, в розмірі 1020,00 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ГУ ПФ оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року скасувати і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що 15.12.2011р. на адресу ГУ ПФ надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №30266283 від 08.12.2011р. Оскільки така надійшла з порушенням норм чинного законодавства, ГУ ПФ просило відкласти виконавчі дії. Проте вимогою державного виконавця від 27.12.2011р. зобов'язано ГУ ПФ в строк до 05.01.2012р. виконати рішення суду з наданням письмового підтвердження. 05.01.2012р. ГУ ПФ повідомило державного виконавця про те, що рішення не набрало законної сили, оскільки в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а повний текст постанови на адресу ГУ ПФ не надходив. Окрім того, виконавче провадження відкрито за виконавчим листом, який не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», що стало підставою звернення з позовом до суду. Наведене, на думку апелянта, свідчить про порушення державним виконавцем ст.89 Закону України «Про виконавче провадження», яка зазначає, що у разі невиконання рішення суду без поважних причин, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу. Відтак, апелянт стверджує, що у нього були поважні причини для невиконання рішення суду, які не були взяті до уваги державним виконавцем.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги. Відповідачі явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином повідомлені про місце та час розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Надаючи оцінку законності та обґрунтованості рішенню суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, 08.12.2011р. постановою ВП №30266283 головного державного виконавця ППВР ГУЮ відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2а-1868/11, виданого 18.11.2011р. Шевченківським районним судом м. Львова про зобов'язання ГУ ПФ здійснити перерахунок там виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.11.2010р. відповідно до вимог ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та надано строк для добровільного виконання судового рішення до 15.12.2011р.
15.12.2011р. ГУ ПФ листом №6620/07-28 повідомив ППВР ГУЮ про те, що вищевказана постанова надійшла на його адресу тільки 15.12.2011р., у зв'язку з чим просив відкласти провадження виконавчих дій.
27.12.2011р. ГУЮ на адресу позивача скеровує вимогу, відповідно до якої останнього було повторно зобов'язано виконати вищевказане рішення суду до 05.01.2012р. з наданням письмового підтвердження про виконання, а також роз'яснено, що в разі невиконання рішення суду ГУ ПФ буде вирішуватись питання про застосування до боржника штрафних санкцій, передбачених ст.89 Закону України «Про виконавче провадження».
05.01.2012р. листом за вих. №12/07-28 ГУ ПФ повідомило ППВР ГУЮ про те, що рішення суду, яке підлягає виконанню, не набрало законної сили, у зв'язку з тим, що постанова Шевченківського районного суду м. Львова від 02.11.2011р. у справі №1868/2011 на адресу ГУ ПФ не надходила, тому відсутня можливість подачі апеляційної скарги.
20.12.2013р. державним виконавцем прийнята постанова про накладення штрафу за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк вимог виконавчого листа №2а-1868/11 виданого 18.11.2011р. Шевченківським районним судом м. Львова, в якій зазначено, що вимогою державного виконавця від 27.12.2011р. зобов'язано боржника до 05.01.2012р. виконати рішення суду з поданням письмових підтверджень; рішення суду боржником не виконано, а причини невиконання, на які посилається боржник у листі від 05.01.2012р. не є поважними, що є підставою застосувати до ГУ ПФ в порядку ст.89 Закону України «Про виконавче провадження» штраф у розмірі 1020,00грн.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ПФ не представлено належних доказів того, що на момент винесення оскаржуваної постанови відповідачу було відомо про те, що постанова Шевченківського районного суду м.Львова від 02.11.2011р. у справі №1868/2011 не набрала законної сили, або ж перебуває на стадії апеляційного оскарження. Ухвала ж про апеляційне оскарження вищевказаного рішення суду винесена апеляційним судом лише 06.03.2014р., тобто після прийняття спірної постанови. Поважності невиконання рішення суду позивачем не доведено.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини 1 статті 2 цього Закону, примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до вимог ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.
Колегія суддів, аналізуючи матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції, що ГУ ПФ, скеровуючи 15.12.2011р. на адресу ППВР ГУЮ лист №6620/07-28 в якому повідомляло про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 08.12.2011р. ВП №30266283 надійшла на його адресу тільки 15.12.2011р., у зв'язку з чим просило відкласти провадження виконавчих дій, не висловлювало клопотання щодо зупинення виконавчих дій з підстав оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 02.11.2011р. у справі №1868/2011.
Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Слід зауважити, що покликання позивача про оскарження в судовому порядку дій державного виконавця щодо протиправності прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження за вищезгаданим виконавчим документом не може слугувати підставою для невиконання дій пов'язаних з примусовим виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Як встановлено судом першої інстанції при розгляді справи, представник позивача підтвердив той факт, що з повідомленням, в якому було б зазначено про апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 02.11.2011 року у справі №1868/2011, ГУ ПФ до відповідача не зверталось.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не представлено належних доказів того, що на момент винесення спірної постанови (20.12.2013р.), державному виконавцю було відомо, що постанова Шевченківського районного суду м.Львова від 02.11.2011р. у справі №1868/2011 оскаржується в апеляційному порядку; не подано рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання протиправною постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №30266283.
Дані обставини, в тому числі, підтверджуються ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження у справі №1868/2011 від 06.03.2014р.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності винесеної постанови про накладення штрафу, оскільки відповідно до вимог ст.14 КАС України та ст.255 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України, що божником не дотримано.
Доказів поважності невиконання рішення суду позивачем не наведено, а судом не здобуто, що на переконання колегії суддів є підставою вважати про правомірність оскаржуваної постанови державного виконавця та дій, вчинених з приводу її прийняття.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова про накладення штрафу від 20.12.2013р. ВП №30266283 прийнята державним виконавцем з дотриманням принципів, передбачених ст.2 КАС України та вимог Закону України «Про виконавче провадження» та застосована за не виконання без поважних причин рішення суду, яке в силу приписів ст.124 Конституції України є обов'язковим для виконання.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року у справі №813/375/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді Л.Я. Гудим
О.М. Довгополов
Повний текст Ухвали виготовлено 23.07.2014р.