УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Ухвала Іменем України
11 січня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі: головуючого - судді Балашкевича С.В. суддів: Зарицької Г.В., Худякова A.M. при секретарі Сухоребрій Т.А. з участю ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду від 21 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та стягнення моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, -
встановила:
Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 21 вересня 2006 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_1 звільнити жилу кімнату в квартирі НОМЕР_1 АДРЕСА_1 від її власних речей та не чинити перешкод в користуванні названою квартирою. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1, до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду з направлення справи на новий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та невірну оцінку зібраних у справі доказів.
Апеляційна скарга не підлягає задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, сторони проживають у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1. На підставі свідоцтва від 16 вересня 2002 року та договору купівлі-продажу від 21 червня 2006 року ОСОБА_2 є власником відповідно квартири НОМЕР_2 та НОМЕР_1 цього будинку, а ОСОБА_1 займає квартиру НОМЕР_3.
Відповідно до ч.2 статті 48 Закону України «Про власність» власник може вимагати усунення будь-яких порушень, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.
Задовольняючи частково первісний позов, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що ОСОБА_1 чинить перешкоди ОСОБА_2 в користуванні квартирою НОМЕР_1, зокрема утримує в ній свої речі, не впускає її в назване жиле приміщення. Сама ОСОБА_1 не заперечувала, що зберігала в квартирі ОСОБА_2 свої будівельні матеріали.
За таких обставин суд першої інстанції правильно зобов'язав ОСОБА_1 звільнити назване жиле приміщення та не чинити перешкод в його користуванні.
Відповідно до статті 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним у справі доказам і дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 не доведено, що діями ОСОБА_2 їй заподіяна матеріальна та моральна шкода, а тому обгрунтовано відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи,, будинок АДРЕСА_1 включений до списків аварійних зі зносом 69,4% . Квартиру НОМЕР_1 ОСОБА_2 придбала лише 21 червня 2006 року і через неправомірні дії ОСОБА_1 була позбавлена можливості користуватися цим жилим приміщенням, тому доводи апелянта щодо неналежного утримання ОСОБА_2 цього жилого приміщення є безпідставними.
Посилання апелянта на неправильність запису показань свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в протоколі судового засідання не приймаються до уваги, оскільки судом першої інстанції вирішувалося питання щодо зауважень на протокол судового засідання і обргунтовано їх відхилено (а.с.54).
Рішення суду постановлено з додаржанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 209,303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Коростенського міськрайонного суду від 21 вересня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Справа №22ц/100 Головуючий у суді 1 -ї інстанції Лешко С.М.
Категорія 23 Суддя-доповідач Балашкевич С.В.