Справа № 22ц/94 Головуючий в суді 1 інст. Михалюк О.П.
Категорія 39 Доповідач Павицька Т.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2007 року апеляційний суд Житомирської області у складі:
головуючого - Головчук С.В. суддів - Павицької Т.М., Миніч Т.І. при секретарі Калинець Т.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання трудового договору
недійсним
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 06 жовтня 2006 року,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому зазначав, що перебуваючи з чоловіком ОСОБА_2 у дружніх стосунках, 25 квітня 2003 року уклав трудовий договір з останньою з метою отримання відповідачкою відповідного трудового стажу та більшої пенсії. Фактично, слюсарем, згідно умов договору, ОСОБА_2 не працювала, відповідної освіти не мала, на роботу не виходила та з його дозволу, нараховувала собі заробітну плату. Посилаючись на п. 10 договору просив визнати його недійсним та поновити строк звернення до суду, який пропущено з поважних причин.
Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 06 жовтня 2006 року постановлено поновити строк звернення до суду. В задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі на це рішення ОСОБА_1 просить скасувати його і ухвалити нове - про задоволення позовних вимог. Вважає, що судом, в порушення вимог ст. 215 ЦПК України, в рішенні не викладено пояснення третіх осіб, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи видно, що 25 квітня 2003 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений безстроковий трудовий договір, за яким вона прийнята на роботу слюсарем. На підставі цього договору в трудовій книжці відповідачки зроблений запис, засвідчений підписом та печаткою позивача. Цей договір зареєстрований в Баранівському районному центрі зайнятості.
За умовами п.10 трудового договору він в судовому порядку визнається недійсним, якщо був укладений без наміру виконувати передбачені в ньому обов'язки (фіктивний трудовий договір).
Оскільки позивачем не надані докази на підтвердження факту недійсності трудового договору укладеного між ним та відповідачкою, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність вимог позивача.
Про правильність висновків суду свідчить також і наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 за виконання трудових обов'язків нараховувалася заробітна плата, що підтверджується відомостями про її нарахування, які підписані позивачем . Вказані обставини позивачем не спростовані.
Трудовий договір між сторонами добровільно розірваний за п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України ЗО січня 2004 року.
Доводи позивача про те, що трудовий договір був укладений з Метою отримання відповідачкою відповідного трудового стажу та заробітної плати, що в подальшому могло вплинути на збільшення розміру її пенсії, безпідставні, оскільки на час оформлення пенсії по інвалідності, трудовий стаж ОСОБА_2 становив 35 років, лише 9 місяців з них становить робота у позивача. Заробітна плата, яка нарахована відповідачці у зазначений період коливалась від 78 грн. до 600 грн. і не могла значно вплинути на розмір пенсії відповідачки.
Закінчення терміну перебування ОСОБА_2 на обліку в Баранівському районному центрі зайнятості не є підставою для визнання трудового договору недійсним.
Враховуючи викладене, рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 06 жовтня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.