ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

13.01.09 р.                                                                                                       Справа № 37/197пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал”, м. Костянтинівка, ідентифікаційний код 30207119

про: розірвання договору оренди №665 від 10.10.2000р. та зобов’язання повернути орендоване майно,

із залученням у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача: Міністерства промислової політики України, м. Київ.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Вороніна Є.О. (за довіреністю №82  від 25.09.08);

від Відповідача – Корнієнко Р.І. (за довіреністю №3/8  від 20.01.08);

від Третьої особи – не з’явився.

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

                                                            

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 28.10.2008р. на 13.11.2008р., з 13.11.2008р. на  27.11.2008р., з 27.11.2008р. на 09.12.2008р., з 09.12.2008р. на 25.12.2008р., з 25.12.2008р. на 08.01.2009р., з 08.01.2009р. на 13.01.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області,                      м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал”, м. Костянтинівка (далі – Відповідач) про розірвання договору оренди №665 від 10.10.2000р. та зобов’язання повернути орендоване майно.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем істотних умов договору – грошових зобов’язань з орендної плати.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договору оренди № 665 від 10.10.2000р. з додатками, лист № 06-02-8481 від 10.10.2008р., Акт звірки (довідку про заборгованість) станом на 10.10.2008р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 10, 18, 19, 26, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 526, 611, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2,12 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач заявою від 09.12.2008р. №14-10979 (а.с.88 т.1) в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України конкретизував вимоги щодо повернення орендованого майна, а також – надав пояснення від 25.12.2008р. (а.с.а.с.2,3 т.2), в яких викладені заперечення щодо зарахування зобов’язань з орендної плати, на яке посилається Відповідач, і витребувані судом документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.40-50, 90-127 т.1, а.с.а.с. 4-50, 117-123 т.2).

Відповідач неодноразово у судові засідання не з’являвся,  звертаючись до суду із клопотаннями про відкладення розгляду  без надання жодних підтверджень існування відповідних обставин (а.с.а.с.20, 37, т.1, а.с.1 т.2). Разом із цим, Відповідачем був наданий відзив №152/8 від 05.12.2008р. з додатками (а.с.а.с.70-85), в якому він проти позовних вимог заперечив, посилаючись на обґрунтування, викладене в межах справи №37/203, пояснивши у судовому засіданні про відсутність заборгованості з орендної плати у зв’язку із здійсненим зарахуванням зустрічних однорідних вимог з вимогами про компенсацію витрат на здійснені поліпшення орендованого майна, що безпосередньо підтвердив письмовими поясненнями (а.с.103т.2), наданими у судовому засіданні 08.01.2009р.

Крім того, Відповідачем на вимогу суду були надані пояснення №4/8 від 06.01.2009р. щодо звернення  до Позивача з заявою про зарахування 20.10.2008р., розгляду справи №12/505в, визнання заборгованості за актом звірення у розмірі 2387119,8грн. та неспівпадіння предмету застави за договором із Акціонерним банком „Експрес-Банк” із майном поліпшень цілісного майнового комплексу, з додатковими документами для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.85-102т.2).

Відповідач також звернуся до суд із клопотанням від 13.01.2009р. про зупинення провадження у справі до завершення розгляду справи №37/203 (а.с.124 т.2)

Ухвалою суду від 13.11.2008р. до участі у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача залучено Міністерство промислової політики України (далі – Третя особа).

Третя особа, звернувшись до суду із клопотанням №20/5-4-697 від 25.11.2008р. відкладення призначеного на 27.11.2008р. судового засідання, жодного разу у судові засідання не з’являлась, проте через канцелярію суду надала письмові пояснення №20/5-4-8 від 12.01.2009р. (а.с.а.с.114,115 т.2), в яких позовні вимоги підтримала у повному обсягу, наполягаючи на проведенні засідання без участі представника.  

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі не надані Відповідачем та Третьою особою всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України документи та неявка представника Третьої особи у судові засідання, не впливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

10.10.2000р. між Позивачем  (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди №665 (а.с.а.с.6-7 т.1), згідно умов п.п. 1.1., 10.1. якого Відповідачеві передається в строкове платне володіння і використання державне майно – цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Костянтинівна, Донецької області, вул. Шмідта, 3, що знаходиться на балансі ОП „Костянтинівський завод скловиробів ім. 13 розстріляних робітників”, строком до 10.10.2005р.

Відповідно до частини 3 договору оренди №665, на  Відповідача були покладені грошові зобов’язання зі сплати орендної плати, що визначається згідно діючому законодавству на підставі методики розрахунку орендної плати  (Додаток №2 – а.с.9 т.1), шляхом перерахування до Державного бюджету щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним періодом, відповідної суми грошових коштів з урахуванням щомісячного інфляційного корегування.

10.10.2000р. об’єкт оренди згідно із п.п. 2.3., 2.4. договору №665 був переданий Відповідачеві, про що був складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.8 т.1)

Чинність зазначеного договору підтверджується постановою Вищого господарського суду України  від 14.10.2008р. № 44/133 (а.с.а.с.103-107т.1)

Додатковою угодою №1 від 25.05.2001р. (а.с.а.с.124,125 т.1) змінені умови п. 3.1. щодо розміру орендної плати, обов’язку Орендаря застрахувати орендоване майно та його права на викуп об’єкту оренди.

Додатковою угодою №2 від 26.06.2001р. (а.с.а.с.122,123 т.1) сторонами змінені редакції певних пунктів договору оренди: п.1.1. – щодо вартості цілісного майнового комплексу (14819482грн.), п.1.2. – щодо вартості складових елементів об’єкту оренди, та  п. 3.1. – щодо суми орендних платежів.

Договором №1/04 від 02.08.2004р. (а.с.10 т.1) сторони виклали п. 10.1. договору оренди в новій редакції, продовживши строк його дії до 10.10.2010р.

Договором №2/04 від 20.10.2004р. (а.с.118 т.1) сторони доповнили договір оренди положеннями щодо здійснення Орендарем своїми силами та за свій рахунок реконструкції орендованого майна згідно проектно-кошторисної документації, після якої (реконструкції) стає власником невід’ємної частки майна та обладнання цілісного майнового комплексу на суму, зазначену в актах виконаних робіт та погодженій проектно-кошторисній документації.

Як вбачається із наданих до матеріалів справи документів (а.с.а.с.90-94, а.с. 33т.2), законність зазначеної угоди (договору №2/04) є предметом спору у справі № 43/347пд, провадження у якій станом на поточний момент зупинено до вирішення інших справ (№№ 44/141пн та 12/503в).

Додатковою угодою від 18.12.2002р. (а.с.121 т.1) сторони доповнили договір оренди наступними положеннями:

-          Орендар є власником невід’ємної частки майна цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 3, яке складається з скловарних печей №1, 2, 3, а також обладнання для скловарних печей №1, 2, 3, придбаного Орендарем на загальну суму 9810509,65грн.;

-          Орендар має право на компенсацію вартості здійсненого поліпшення цілісного майнового комплексу Орендарем за рахунок власних коштів, вказаного в п. 2.1. договору в сумі 9810509,65грн. при умові розірвання договору оренди з ініціативи  Орендодавця, або приватизації в порядку, передбаченому діючим законодавством України.

Листом №06-02-8481 від 10.10.2008р.(а.с.19 т.1) Позивач повідомив про необхідність терміново погасити заборгованість, яка з урахуванням пені станом на  10.10.2008р. склала 2 229 638,37 грн., та  про розірвання договору  оренди, у зв’язку із чим запропонував повернути приміщення, що є об’єктом оренди.

Листом №133/8 від 20.10.2008р. (а.с.45 т.1) Відповідач звернувся до Позивача з проханням здійснити залік по заборгованості з орендної плати  шляхом зменшення вартості здійснених поліпшень, сума яких встановлена додаткової угодою від 18.12.2002р. Виходячи із пояснень, у тому числі - письмових (а.с.103 т.2), наданих у судовому засіданні 08.01.2008р., Відповідач вважає, що відповідне зарахування відбулося 01.12.2008р.

Листом №06-92-9437 від 05.11.2008р. (а.с.44 т.1) Позивач проти запропонованого Відповідачем зарахування заперечив, посилаючись, що умови укладеного договору оренди та діюче законодавство не передбачає іншої форми  сплати орендної плати, ніж стовідсоткове перерахування грошових коштів до державного бюджету.

На вимогу суду між сторонами проведено звіряння розрахунків, оформлене актом  (а.с.а.с.12-16 т.2), який підписано Відповідачем із зауваженнями щодо неврахування чотирьох платежів на загальну суми 25000грн. та проведеного зарахування на суму 2387119,3грн.

Листом №06-02-11187 від 17.12.2008р. (а.с.10 т.2) Позивач за результатами розгляду зауважень до акту звіряння по надходженню орендної плати повідомив Відповідача про категоричну незгоду із заліком заборгованості з орендної плати вартістю здійснених поліпшень орендованого майна з підстав, що наводилися у листі №06-92-9437 від 05.11.2008р.

За таких обставин Позивач наполягає на задоволені заявлених вимог, сформульованих з урахуванням заяви від 09.12.2008р. №14-10979 (а.с.88 т.1).

У зв’язку з викладеним, Позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом про розірвання договору оренди №665 від 10.10.2000р. та зобов’язання повернути орендоване майно.

Як вбачається із наданих Відповідачем документів (а.с.а.с.89-98т.2), він перебуває у стадії санації, запровадженої в межах справи про банкрутство № 27/81Б.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність заборгованості з орендної плати у зв’язку із здійсненим 01.12.2008р. зарахуванням зустрічних однорідних вимог з вимогами про компенсацію витрат на здійснені поліпшення орендованого майна згідно листа №133/8 від 20.10.2008р.

Третя особа позовні вимоги підтримала у повному обсягу, довівши свою позицію до відома суду свою позицію письмовими поясненнями №20/5-4-8 від 12.01.2009р. (а.с.а.с.114,115 т.2).

Стосовно заявлених Позивачем вимог суд вважає за необхідне наголосити, що їх одночасне висування цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вимоги пов’язані наданими доказами та підставами виникнення, їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної автономії, та у повній мірі узгоджується  із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Крім того, позиції щодо можливості висування в межах однієї позовної заяви вимог про розірвання договору оренди та повернення орендованого майна, дотримується і Вищий господарський суд України, що вбачається із змісту п. 17 Інформаційного листа від 13.08.2008р. № 01-8/482.

Отже, суд розглядає справу в контексті вимог, викладених у позовній заяві, з урахуванням уточнень згідно заяви від 09.12.2008р. №14-10979 (а.с.88 т.1), оскільки Позивач відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України управнений конкретизувати заявлені вимоги.

Ухвалою суду від 09.12.2008р. за клопотанням Позивача, узгодженим із Відповідачем (а.с.128 т.1), строк розгляду справи продовжувався до 13.01.2009р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у застосуванні наслідків порушення грошових зобов’язань за договором оренди у формі розірвання зазначеного договору та повернення орендованого цілісного майнового комплексу.  

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема – Законом України „Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

За змістом  ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Виходячи з підстав позову, у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, Позивач наполягає на розірванні договору як на наслідку істотного порушення умов договору з боку Відповідача  відповідно до ст.ст. 611, 651 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 10 та ч.3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у вигляді (порушення) невиконання обов’язку щодо сплати орендної плати.

Стосовно вказаної Позивачем підстави для розірвання спірного договору суд зазначає наступне:

З огляду на приписи  п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України саме на Позивача покладається обов’язок довести за допомогою належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності підстав для дострокового розірвання спірного договору, а на Відповідача – обов’язок із спростування зазначених підстав.

Посилання Позивача на необхідність розірвання спірного договору у зв’язку із наявністю порушення його умов з боку Відповідача, судом приймаються до уваги як юридично і доказово обґрунтовані з огляду на таке.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Загальні вимоги до виконання зобов’язання сформульовані в ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких належність виконання має оцінюватися виходячи з умов договору, законодавства, а за відсутністю таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення закріплені ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Враховуючи правову природу укладеного договору та статус майна, яке є об’єктом оренди, належність дотримання умов договору має кваліфікуватися і з урахуванням положень  Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

У світлі приписів ч.1 ст. 10, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч.1 ст. 284, ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України умова про сплату орендної плати  відноситься до істотних умов договору оренди у розумінні ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України.

Положеннями розділу 3 спірного договору сторонами встановлено, що Орендар зобов’язаний щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, перераховувати орендну плату до державного бюджету.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”  та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Дотримання умов щодо внесення орендних платежів є обов’язковим для Відповідача згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, а їх порушення зумовлює правомірність ініціювання питання про розірвання договору згідно ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та п. 10.4. спірного договору оренди.

Як вбачається із матеріалів справи, зазначена вимога спірного договору, що формулює істотну умову, Відповідачем належним чином не виконана, оскільки починаючи з листопада 2005р. Відповідачем систематично не у повному обсягу і несвоєчасно здійснювалися орендні платежі, внаслідок чого утворилась заборгованість, наявність якої станом на 01.11.2008р. підтверджують і зміст зауважень Відповідача, викладених у акті звіряння ( а.с.а.с.12-16 т.2), і пояснення Відповідача у судовому засіданні 13.01.2009р.

В контексті зазначених фактичних обставин посилання Відповідача на здійснене зарахування судом не приймається до уваги у якості аргументу, що унеможливлює задоволення позовних вимог, оскільки за наявними матеріалами справи та з огляду на пояснення Відповідача, заява останнього про зарахування зустрічних однорідних вимог опосередковується виключно листом №133/8 від 20.10.2008р. (а.с.45 т.1) та фактично зарахування було здійснено ним лише 01.12.2008р. (а.с.103т.2) – належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів звернення із заявою про зарахування у попередні періоди у матеріалах справи відсутні.

В свою чергу, Позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом ще 13.10.2008р. – тобто у будь-якому разі раніше навіть подання Відповідачем заяви про зарахування (незалежно від юридичних наслідків такої заяви), а не тільки його здійснення останнім 01.12.2008р., і у період, щодо якого факт існування простроченої заборгованості з орендних платежів Відповідачем не тільки не спростовано, але й підтверджено.  

Суд вважає за необхідне наголосити, що в контексті встановленої за матеріалами справи хронології істотних обставин у спірних взаємовідносин сторін питання можливості або правомірності проведеного Відповідачем зарахування, проти якого заперечує Позивач, не є і не може бути об’єктом судового дослідження та оцінки, оскільки, у будь-якому разі, це не вплине на факт існування порушення істотної умови спірного договору на момент звернення до суду, а отже – і на існування підстави для висновку про наявність істотного порушення умов договору у розумінні ст.ст. 610, 651 Цивільного кодексу України, одним із наслідків якого (порушення) згідно ст. 611 цього кодексу законодавець визначає розірвання договору.

До речі, з наведених підстав суд не вважає за можливе зупинення провадження у справі за розглядуваним позовом до вирішення інших справ за участю сторін, перелік яких приведено у поясненнях Позивача від 09.12.2008р. (а.с.а.с.90-94 т.1), результат розгляду яких здебільше впливатиме на приналежність та/або вартість здійснених Відповідачем поліпшень спірного майна, за рахунок яких останнім було проведене незначуще для цієї справи через дату здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Суд також відмовляє у задоволенні клопотання Відповідача від 13.01.2009р. (а.с.124 т.2) про зупинення провадження у цій справі до завершення розгляду іншої справи №37/203 про стягнення з Відповідача заборгованості з орендної плати за спірним договором, оскільки висновок про обґрунтованість стягнення певної суми заборгованості з орендної плати або відмову у такому стягнення, зокрема -  через погашення заборгованості зарахуванням 01.12.2008р. не впливає на вплине на встановлений судом в межах справи № 37/197пд та визнаний Відповідачем факт систематичного неналежного виконання грошових зобов’язань за спірним договором, починаючи з листопада 2005р. і до моменту подання розглядуваного позову. Відтак, необхідність попереднього вирішення питання щодо конкретного   розміру заборгованості чи її наявності взагалі  у Відповідача перед Позивачем станом на поточний момент в межах іншої справи (вирішення питання) не вбачається необхідною та не унеможливлює у розумінні ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України розгляду справи № 37/197пд.

Викладене, за висновком суду, вказує на наявність достатньої у розумінні ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України підстави для дострокового розірвання спірного договору оренди, оскільки саме із можливості своєчасного отримання орендних платежів виходив Позивач, укладаючи такий договір. Правильність цього висновку узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, сформульованою в абз. 2 п. 13 Роз’яснення „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 25.05.2000р. №02-5/237, щодо достатності для розірвання договору оренди доведеного належним чином факту невиконання орендарем хоча б одного з зобов’язань, передбачених ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, у тому числі – із своєчасного і  повного внесення орендної плати.  

При цьому суд зауважує, що позиції про відсутність впливу ймовірного подальшого (під час розгляду справи) припинення прострочених грошових зобов’язань орендаря, наявність яких і зумовило звернення із позовом про розірвання договору оренди, на правомірність висновку про розірвання договору через несвоєчасне виконання і порушення таких грошових зобов’язань, дотримується і Вищий господарський суду України, що вбачається з його постанов від 23.06.2005р.  у справі № 14/68пд, від 24.11.2005р. у справі № 20-9/188, від 26.01.2006р. у справі № 11/111.

Положення ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України вимагають дотримання порядку розірвання, встановленого ст. 188 Господарського кодексу України. Проте, у світлі приписів ст. 124 Конституції України та висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні  від 09.07.2002р. №15-рп/2002 обставини дотримання/недотримання такого порядку взагалі не впливають на можливість застосування судовим відповідного способу захисту порушених прав Позивача. Аналогічна правова позиція сформульована в п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482.  

За таких обставин, вимоги Позивача про дострокове розірвання спірного договору  підлягають задоволенню у повному обсягу.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

Виходячи з положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов’язання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обов’язків його учасників, припинення зобов’язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема – для подальшого перебування у Відповідача майна, отриманого за спірним договором.

Пунктом 2.4., 5.6. та 5.7.(в редакції додаткової угоди № 1 від 25.05.2001р.) спірного договору оренди встановлений обов’язок Орендаря у разі припинення договору повернути об’єкт оренди в стані, не гіршим, ніж на момент прийняття в оренду, з урахування нормального фізичного зносу.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” наслідком припинення договору оренди у зв’язку із розірванням договору є обов’язок орендаря повернути об’єкт оренди на умовах, визначених у договорі. Аналогічні положення щодо обов’язку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Відтак, позовні вимоги про зобов’язання Відповідача повернути з оренди держане майно – цілісний майновий комплекс  „Костянтиівського заводу скловиробів ім.13 розстріляних робітників”, розташований за адресою: м. Костянтинівна, Донецької області, вул. Шмідта,3, шляхом підписання акту приймання-передачі,  також підлягають задоволенню.   

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, розмір яких (щодо державного мита) визначається з урахуванням фактично розглянутої судом немайнової і майнової вимоги (вартість спірного об’єкту оренди), підлягають стягненню з Відповідача в доход державного бюджету.

 

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245)  до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал”, м. Костянтинівка (ідентифікаційний код 30207119) про розірвання договору оренди №665 від 10.10.2000р. та зобов’язання повернути орендоване майно шляхом підписання акту приймання-передачі задовольнити у повному обсягу.

2. Розірвати договір оренди №665 від 10.10.2000р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал”, м. Костянтинівка.

3. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал” (85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 3, ідентифікаційний код 30207119) повернути Регіональному відділенню  Фонду державного майна України по Донецькій області (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 97, ідентифікаційний код 13511245)  за актом приймання-передачі держане майно – цілісний майновий комплекс  „Костянтиівського заводу скловиробів ім.13 розстріляних робітників”, розташований за адресою: м. Костянтинівна, Донецької області, вул. Шмідта,3.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал” (85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 3, ідентифікаційний код 30207119) в доход державного бюджету державне мито в сумі 25585 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118  грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 13.01.2009р. підписано та оголошено повний текст судового рішення.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

          

               Суддя