ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

15 січня 2009 р.

№ 16/321

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Грейц К.В.,

суддів:

Глос О.І., Бакуліної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

АТЗТ "Спеціальне науково-реставрацій не проектно-будівельно-виробниче акціо нер не товариство "Україна-реставра ція"; Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київ ської міської державної адміністрації)

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 р.

у справі

№16/321

господарського суду

м.Києва

за позовом

Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київ ської міської державної адміністрації)

до	АТЗТ "Спеціальне науково-реставрацій не проектно-будівельно-виробниче акціонер не товариство "Україна-реставрація"

про	стягнення 3 498 900,00 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:

Чертов М.І.

від відповідача:

не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 02.09.2008 р. у справі №16/321 (суддя Ярмак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 р. (судді: Отрюх Б.В., Верховець А.А., Бондар С.В.), позов задоволено частково: стягнуто з АТЗТ "Спеціальне науково-реставрацій не проектно-будівельно-виробниче акціонер не товариство "Україна-реставрація" на користь Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київ ської міської державної адміністрації) 2 855 902,00 грн. основного боргу з врахуванням індексу інфляції та 272 160,00 грн. пені, 22 797,33 грн. витрат по державному миту, 105,49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі Головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київ ської міської державної адміністрації) просить змінити рішення господарського суду м.Києва від 02.09.2008 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 р. у справі №16/321 і стягнути з АТЗТ "Спеціальне науково-рес таврацій не проектно-будівельно-виробниче акціо нер не товариство "Украї на-реставра ція" на користь позивача 3 208 500,00 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 290 400,00 грн. пені та судові витрати, посилаючись на неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ст. 625 Цивільного кодексу України у зв'язку з невірним розрахунком судом сум пайових внесків за договором від 13.12.2007 р. №1112 з врахуванням індексу інфляції на момент фактичного виконання грошового зобов'язання за договором, оскільки згідно з умовами договору відповідач зобов'язався сплатити пайовий внесок позивачу в термін з грудня 2007 р. по листопад 2008 р. включно рівними частками, щомісячно не пізніше 28 числа, у зв'язку з чим частку за грудень 2007 р. (з терміном сплати 28 грудня) позивач повинен був сплатити з урахуванням індексу інфляції за грудень, частку за січень —з урахуванням індексу інфляції за січень і, відповідно, за інші місяці у спірний період.

У касаційній скарзі АТЗТ "Спеціальне науково-реставрацій не проектно-будівельно-виробниче акціо нер не товариство "Україна-реставра ція" просить змінити рішення господарського суду м.Києва від 02.09.2008 р. та пос танову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 р. у справі №16/321, зменшивши суму пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до суми 163 712,00 грн. та суму державного мита —до 21 982,00 грн., посилаючись на неправильне застосування господарськими судами норм ст. 343 Господарського кодексу України у зв'язку зі стягненням з відповідача пені за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України за період прострочення.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду касаційної скарги задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, а відповідно до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволенню не підлягає, а касаційна скарга АТЗТ "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство "Україна-реставрація" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

13.12.2007 р. між позивачем —Головним управлінням економіки та інвести цій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та відповідачем —Акціонерним товариством закритого типу "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціоне рне товариство "Україна-реставрація" було укладено договір №1112 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва.

Відповідно до п. 1.1 договору його предметом є сплата відповідачем пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструкту ри м.Києва у зв'язку з будівництвом житлового будинку (загальна площа ква ртир —11805,90 кв.м) з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями загальною площею 1920,10 кв.м. та підземним паркінгом загальною площею 4983,50 кв.м на вул.Каунаській, 2-а у Дніпровському районі м.Києва.

Розмір пайового внеску, згідно з розрахунком 1, 2 та 3 від 07.12.2007 р. становить 5 354,42 тис.грн. (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору відповідач зобов'язався перерахувати пайовий внесок у сумі 5 354,42 тис.грн. у строк із грудня 2007 р. по листопад 2008 р. включно рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджет ний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

Оскільки відповідач належним чином не виконав своє грошове зобо в'язання зі сплати пайових внесків, позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до АТЗТ "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство "Україна-реставрація" про стя гнення з відповідача на користь позивача 3 498 900,00 грн., в т.ч. 3 208 500,00 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 290 400,00 грн. пені.

Задовольняючи частково позовні вимоги у частині стягнення з відповідача 2 855 902,00 грн. основного боргу з врахуванням індексу інфляції, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що: по-перше, спір виник у зв'язку з виконанням господарського договору, у зв'язку з чим підвідомчий господарським судам; по-друге, в порушення ст. 625 Цивільного кодексу України (якою передбачено нарахування індексу інфляції за прострочене грошове зобов'язання), позивач здійснив розрахунок щомісячних сум пайових внесків із застосуванням індексу інфляції станом на 01.12.2007 р., тобто до прострочення грошового зобов'язання (оскільки згідно з умовами договору від 13.12.2007 р. №1112 термін сплати першого внеску настає тільки 28.12.2007 р.).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій щодо невідповідності розрахунку інфляційних у спірний період (наданого позивачем) вимогам ст. 625 Цивільного кодексу України законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Пунктом 3.1 договору від 13.12.2007 р. №1112 передбачено сплату відповідачем пайового внеску у сумі, вказаній у п. 2.1 цього договору, у строк з грудня 2007 р. по листопад 2008 р. включно рівними партіями щомісячно, але не пізніше 28 числа, тобто за грудень 2007 р. —до 28.12.2007 р., за січень 2008 р. —до 28.01.2008 р. і, відповідно, за наступні місяці по листопад 2008 р.

У зв'язку з наведеним, цілком правомірними є висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що строк сплати першого внеску настає тільки 28.12.2007 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Втрати внаслідок інфляційних процесів необхідно розцінювати як суму знецінення грошових коштів за прострочення грошового зобов'язання за певний період і вони є невід'ємною складовою суми основного боргу.

Відповідні індекси інфляції розраховуються починаючи з 1991 р. щомісячно і публікуються у газеті "Урядовий кур'єр". Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі ст.ст. 19, 21, 22 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися для проведення перерахунків грошових сум.

Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ надано в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. №62-97р, згідно з яким для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, складаючі відповідний період, перемножити між собою.

Відповідно до вищевказаного листа Верховного Суду України при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому слід вважати, що сума, внесена за період із 1 до 15 число відповідного місяця індексується за період із врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Як свідчать матеріали справи, господарськими судами при розрахунку суми боргу з врахуванням індексу інфляції вищевказані рекомендації Верховного Суду України були дотримані.

Що стосується стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем, розмір якої перевищує повійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у відповідний період, за який сплачується пеня, слід зазначити наступне.

Господарськими судами встановлено, що спір виник у зв'язку з невиконанням відповідачем умов господарського договору №1112, укладеного між сторонами 13.12.2007 р.

Згідно з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з п.п. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом із тим, апеляційним господарським судом не було надано будь-якої оцінки доводам апеляційної скарги відповідача щодо помилкового розрахунку пені за ставкою 0,1% за кожний день прострочення, що перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України у період прострочення і суперечить ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України (а.с. 104). Господарський апеляційний суд, обмежившись посиланням на те, що пеня, передбачена п. 4.1 договору, нараховується без будь-яких обмежень строків нарахування, не надав будь-якої оцінки вищевказаним доводам відповідача і не перевірив розрахунок пені, в т.ч. не встановив облікову ставку Національного банку України, що діяла у спірний період, не встановив, чи відповідає розрахунок пені вимогам і ст. 343 Господарського кодексу України, і Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", чи підлягає застосуванню вищевказаний Закон тощо.

Викладене свідчить про те, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У зв'язку з наведеним, з врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, постановлені у справі судові рішення у в частині стягнення з відповідача 272 160,00 грн. пені підлягають скасуванню, а справа у цій частині — передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу  Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київ ської міської державної адміністрації) на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 р. у справі №16/321 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу АТЗТ "Спеціальне науково-реставрацій не проектно-будівельно-виробниче акціо нер не товариство "Україна-реставра ція" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 р. у справі №16/321 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 р. та рішення господарського суду м.Києва від 02.09.2008 р. у справі №16/321 скасувати в частині стягнення з відповідача 272 160,00 грн. пені. В цій частині справу передати на новий розгляд до господарського суду м.Києва.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 р. у справі №16/321 залишити без змін.

Головуючий                                                                                           К.Грейц

Судді                                                                                                        О.Глос

                                                                                                                 С.Бакуліна