УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2008р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Мелінишин Г.П.,
суддів: Вакарук В.М. , Бойчука І.В.,
секретаря Пожар Р.В.,
адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Стопчатівської сільської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконними рішень ради та визнання недійсними Державних актів на право власності на земельні ділянки за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду від 26 грудня 2007 року.-
встановила:
Рішеним Косівського районного суду від 26.12.2007 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Стопчатівської сільської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконними рішень Стопчатівської сільської ради від 11.07.2005р., 19.08.2006р., 18.10.2007р., визнання недійсними Державних актів на право власності на земельні ділянки від 26.11.2007р. на ім"я відповідачів.
На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що висновки суду про недоведеність нею факту довготривалого користування спірною земельною ділянкою не відповідають дійсним обставинам справи. Вона з 1989р. користувалася земельною ділянкою в урочищі „Підгора", яка раніше належала колгоспу ім. Я.Галана. В 2003р. земельні ділянки
Справа № 22-ц-317/2008р. Головуючий у 1 інстанції Цалин Б.М.
Категорія 33 Доповідач Мелінишин Г.П.
колгоспу було передано в фонд сільської ради, у зв"язку з чим вона зверталася неодноразово з заявами до відповідача про надання їй спірної земельної ділянки. Сільська рада безпідставно відмовляла їй в наданні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, чим порушила вимоги ст. 119 ЗК України. Цих обставин судом не враховано. Оскільки наданням земельної ділянки відповідачам у власність порушено її право землекористування, просила рішення суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, думку адвоката, перевіривши матеріали справи, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить.
Відповідно до ст. 125, 126 ЗК України право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою посвідчується Державними актами.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 суд виходив з того, що позивачка не представила суду доказів на підтвердження своїх позовних вимог щодо належного, правомірного землекористування спірною земельною ділянкою, а звідси і порушення такого її права внаслідок передачі в приватну власність земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4
З матеріалів справи вбачається, що позивачка обґрунтовувала свої позовні вимоги тим, що з 1989р. добросовісно, відкрито і безперервно користувалася земельною ділянкою в урочищі "Підгора" розміром 0, 20 га, яка належала колгоспу ім. Я.Галана, а у 2003р. передана у фонд Стопчатівської сільської ради. А тому відповідно відмовляючи їй в наданні даної земельної ділянки в 2003-2005р.р. та надаючи її у власність відповідачам сільською радою порушено її право.
Встановлено, що рішенням Стопчатівської сільської ради від 11.07.2005 р. відповідачам надано дозвіл на виготовлення проекту відводу земельної ділянки. Зокрема, ОСОБА_4 - для будівництва та обслуговування житлового будинку - розміром 0, 25 га, ОСОБА_3 - відповідно для будівництва та обслуговування житлового будинку розміром 0, 25 га і для ведення особистого селянського господарства - 0, 05 га. Вказані земельні ділянки відведено їм в натурі, що підтверджується відповідними актами. На підставі рішення Стовпчатівської сільської ради від 18.10.2007р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передано в приватну власність земельні ділянки відповідно розмірами 0, 3063 га та 0, 25 га. Наведені обставини
підтверджуються відповідними рішеннями ради (а.с. 7, 34, 35, 36, 40, 41, 52-64, 72-74) та Державними актами.
Твердження апелянтки про те, що вона має право на спірну земельну ділянку за давністю користування (набувальною давністю) не заслуговує на увагу. Відповідно до ст. 119 ЗК України громадяни , які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Враховуючи аналогію цивільного права набувальна давність починає обчислюватись не раніше як з 1 січня 2001р. за умови спливу строку позовної давності для захисту права на землю титульного власника.
За наведених обставин суд прийшов до правильного висновку про безпідставність вимог ОСОБА_2, а тому обгрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Колегія суддів вважає, що справа судом першої інстанції розглянута повно і об"єктивно, а рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення не встановлено.
Керуючись ст. ст. 218, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Косівського районного суду від 26.12. 2007 р. залишити без зміни
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.