ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2014 року Справа № 5011-48/3804-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача),

за участю представників (за первісним позовом):

позивачаОСОБА_4, представник,

відповідачаСкачков О.М., представник,

прокуратуриБаклан Н.Ю., старший прокурор відділу ГП України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗаступника прокурора міста Києва

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.05.2014

у справі№ 5011-48/3804-2012 Господарського суду міста Києва

за позовомПершого заступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_7

пророзірвання договору та стягнення суми,

та за зустрічним позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_7

доДепартаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

проскасування наказу, визнання недійсними пунктів договору та зобов'язання укласти додаткову угоду,

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 23.07.2014 №05-05/1038 у зв'язку з відпусткою судді Бондар С.В. сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Дерепа В.І. - головуючий, судді Грек Б.М.., Кривда Д.С. для розгляду касаційної скарги Заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 у справі №5011-48/3804-2012.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 про розірвання договору №15/11 купівлі-продажу нежилих приміщень від 23.08.2011 та стягнення неустойки і пені за невиконання умов договору в розмірі 506923,95грн.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 подала зустрічний позов до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування наказу від 29.07.2011 №166-ПР; визнання недійсним пунктів 1.4, 1.5 договору від 23.08.2011 №15/11 та зобов'язання підписати додаткову угоду до договору від 23.08.2011 №15/11, з визначенням ціни в редакції позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2013 у справі №5011-48/3804-2012 (судді: Бойко Р.В. - головуючий, Омельченко Л.В., Бондарчук В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 (судді: Шаптала Є.Ю. - головуючий, Гончаров С.А., Тищенко О.В.), в задоволенні позову Першого заступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовлено повністю; зустрічні позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 задоволено частково; скасовано наказ Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.07.2011 №166-ПР "Про затвердження висновку про вартість майна - нежилих приміщень площею 184,90кв.м. на АДРЕСА_1; визнано недійсним договір №15/11 купівлі-продажу нежилих приміщень, укладений 23.08.2011 між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Кузьмичем В.М. та зареєстрований в реєстрі за №2-1990; стягнуто з Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 судовий збір у розмірі 2146грн. та витрати, понесені на оплату проведення судової експертизи, у розмірі 5149,20грн.; в іншій частині в задоволенні зустрічного позову відмовлено; стягнуто з Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 11285,48грн.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить прийняті у справі рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а в зустрічному позові - відмовити. Скаргу мотивовано доводами про ненадання належної оцінки обставинам справи, порушення судами норм процесуального права, а саме: ст.ст.42, 43, 33, 42, 43, 83 Господарського процесуального кодексу України, незастосування ст.13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 09.09.2010 рішенням Печерської районної у місті Києві ради №8 "Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Печерського району міста Києва" вирішено провести приватизацію нежилих приміщень АДРЕСА_1, шляхом їх викупу Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7.

Відповідно до наказу Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.05.2011 №71-ПР "Про проведення приватизації нежилих приміщень, площею 184,90кв.м., на АДРЕСА_1 прийнято рішення про приватизацію шляхом викупу нежилих приміщень площею 184,90кв.м., які орендуються Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 та перебувають на балансі Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Печерська Брама", за адресою: АДРЕСА_1; встановлено дату оцінки об'єкта станом на 31.05.2011.

29.07.2011 наказом Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №166 ПР "Про затвердження висновку про вартість майна - нежилих приміщень площею 184,90кв.м. на АДРЕСА_1 затверджено висновок суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ "Аналітичний центр "Економічна доктрина" про вартість майна - нежилих приміщень площею 184,90кв.м., які орендуються Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 та перебувають на балансі Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Печерська Брама", розташованих за адресою: АДРЕСА_1, станом на 31.05.2011.

23.08.2011 між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (покупець) було укладено договір №15/11 купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Кузьмичем В.М. та зареєстрований в реєстрі за №2-1990 (далі за текстом - Договір), за умовами п.1.1 якого продавець продав, а покупець купив нежилі приміщення АДРЕСА_1 (літера А).

У п.1.4 Договору зазначено, що згідно з висновком про вартість майна - нежилих приміщень, що затверджений наказом Управління від 29.07.2011 №166-ПР вартість об'єкта приватизації становить 1531000грн., крім того, податок на додану вартість становить 306200грн.

Вказаний в цьому договорі об'єкт приватизації продано за 1837200грн., в тому числі податок на додану вартість становить 306200грн. (п.1.5).

Умовами п.2.1 Договору передбачено, що покупець зобов'язаний внести за придбаний об'єкт приватизації 1837200грн., в тому числі податок на додану вартість становить 306200грн., протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору. Термін сплати продовжується ще на 30 календарних днів за умови сплати покупцем не менше 50 відсотків від ціни продажу Об'єкта приватизації та 50 відсотків податку на додану вартість за перші 30 календарних днів.

Згідно п.3.1 Договору передача об'єкта приватизації здійснюється продавцем покупцю після повної сплати вартості придбаного об'єкта.

Пунктами 7.1, 7.2 Договору встановлено, що у разі порушення терміну сплати за об'єкт приватизації покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення платежу. У разі, якщо покупець протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору не сплатить встановлену в Договорі ціну, то Продавець порушує питання про розірвання цього договору. При цьому, крім пені, передбаченої п.7.1 Договору, покупець сплачує продавцю протягом 20 календарних днів з моменту закінчення терміну сплати коштів за об'єкт приватизації, неустойку в розмірі 20 відсотків від ціни купленого об'єкта. Якщо внесена сума за придбаний об'єкт приватизації менша від суми неустойки, сплаті підлягає різниця між сумою неустойки та внесеною сумою.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати вартості об'єкту приватизації за договором купівлі-продажу нежилих приміщень №15/11 від 23.08.2011, Перший заступник прокурора звернувся до суду з первісним позовом у даній справі про розірвання Договору та стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 неустойки та пені за невиконання умов Договору в розмірі 506923,95грн.

При цьому Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 звернулась до суду з зустрічним позовом про скасування наказу Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.07.2011 № 166-ПР; визнання недійсними пунктів 1.4, 1.5 Договору та зобов'язання Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підписати Додаткову угоду до Договору купівлі-продажу нежилих приміщень №15/11 від 23.08.2011.

В обґрунтування позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилалась на те, що вартість предмету спірного Договору - нежилих приміщень з АДРЕСА_1, в розмірі 1531000грн., яка і була передбачена в п.п.1.4, 1.5 Договору, була визначена з порушеннями положень чинного законодавства України, оскільки не відповідає дійсній ринковій вартості такого майна.

Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір фактично стосується законності визначеної наказом Управління від 29.07.2011 №166 ПР та Договором ціни викупу нежилих приміщень з АДРЕСА_1, а тому дійшли висновку про дослідження відповідності визначеної вартості продажу об'єкту приватизації положенням чинного на момент її визначення законодавства України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що з метою встановлення ринкової вартості спірного об'єкту приватизації, Господарським судом міста Києва було призначено судову будівельно-технічну експертизу у справі, за результатами якої Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз було складено висновок від 10.07.2013 №8124/8125/12-43.

За висновком експерта встановлено, що дійсна (ринкова) вартість об'єкта приватизації, а саме групи нежитлових приміщень АДРЕСА_1, з врахуванням їх незадовільного технічного стану на дату оцінки, в цінах на 31.05.2011 (з урахуванням ПДВ) становить 1174300грн.

Суди попередніх інстанцій вказали на те, що даним висновком судової експертизи підтверджено, що ринкова вартість об'єкта продажу, визначена експертом ТОВ "Аналітичний центр "Економічна доктрина" на момент затвердження наказом позивача за первісним позовом від 29.07.2011 № 166-ПР висновку суб'єкта оціночної діяльності і яка зазначена в Договорі, є завищеною, оскільки експертом ТОВ "Аналітичний центр "Економічна доктрина" визначено розташування такого майна - напівпідвальне приміщення (цокольний поверх), а не розташування в підвалі будинку, а отже ціну спірного майна було помилково завищено на суму 662900грн. (з урахуванням ПДВ).

За таких обставин місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що затвердження наказом Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.07.2011 №116-ПР ринкової вартості майна станом на 31.05.2011 у розмірі 1837200грн., згідно висновку експерта ТОВ "Аналітичний центр "Економічна доктрина", як ціни продажу об'єкту приватизації шляхом його викупу, суперечить положенням ст.ст.8, 9, 12 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та пункту 65 Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2013 №1891, у зв'язку з чим зазначений вище наказ від 29.07.2011 №116-ПР було скасовано.

Також, посилаючись на невідповідність затвердженої наказом визначеної ринкової вартості продажу спірного об'єкту приватизації й порядку визначення такої вартості нормам чинного законодавства України, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України та ч.6 ст.29 Закону України "Про приватизацію державного майна", та скориставшись правом суду, передбаченим п.1 ч.1 ст83 ГПК України, визнав недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень №15/11 від 23.08.2011, укладений між Головним управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7.

Однак, колегія не може погодитися з передчасними висновками судів, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

В силу ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди згідно з встановленою підвідомчістю здійснюють судовий захист цивільних прав та інтересів господарюючих суб'єктів від їх порушення.

Задовольняючи позов, господарські суди повинні встановити в чому саме полягає право, за захистом якого звернувся позивач, та якими саме діями відповідача порушується це право, чи є дії відповідача неправомірними в розумінні ст.13 Цивільного кодексу України та в чому саме полягає їх неправомірність.

Частина 1 ст.12 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) передбачала, що ціна продажу об'єкта, який підлягає приватизації шляхом викупу, визначається шляхом проведення незалежної оцінки.

Згідно зі ст.9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об'єкта малої приватизації та здійснюється його оцінка в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова вартість продажу об'єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом визначаються відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення оцінки майна, у тому числі в процесі приватизації, врегульовано Методикою оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1891 (далі - Методика), відповідно до пунктів 12, 18 - 19 якої затвердження оцінки майна здійснюється шляхом видання наказу про затвердження акта оцінки майна або скріплення печаткою та підписом керівника державного органу приватизації (органу, уповноваженого управляти державним майном) чи виконавчого органу відповідного органу місцевого самоврядування висновку про вартість майна.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ціна продажу визначена на підставі висновку про вартість майна станом на 31.05.2011, складеного ТОВ "Аналітичний центр "Економічна доктрина" та затвердженого наказом Першого заступника начальника Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.07.2011.

При цьому суди попередніх інстанцій для вирішення питання про дійсну вартість об'єкта приватизації призначили судову експертизу, пославшись на її висновки щодо дійсної (ринкової) вартості спірного майна, як на належні докази, що підтверджують зустрічні позовні вимоги.

В силу ч.5 ст.42, ч.2 ст.43 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінка доказів за внутрішнім переконанням полягає у тому, що їх достовірність та доказову силу встановлює безпосередньо суд, який розглядає справу. Господарський суд оцінює кожний доказ окремо та всі докази в їх сукупності, що відображається у судовому рішенні. При оцінці доказів суд зобов'язаний керуватися законодавством, яке регулює спірні відносини.

Суди попередніх інстанцій, обґрунтовуючи прийняте рішення щодо скасування наказу висновком судового експерта, не вказали, чи встановлено цим висновком обставини порушення (а в разі їх допущення, в чому полягають такі порушення) органом приватизації або суб'єктом оціночної діяльності під час визначення вартості приміщень вимог Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність" чи Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1891. Посилаючись на те, що вартість приміщень завищена, оскільки експертом ТОВ "Аналітичний центр "Економічна доктрина" визначено розташування такого майна - напівпідвальне (цокольний поверх), а не розташування в підвалі, як зазначено у висновку експертизи, суди не встановили, чи є дана обставина достатньою в силу вимог зазначеного вище законодавства, для скасування наказу про затвердження висновку про вартість об'єкта приватизації та, відповідно, визнання недійсним Договору.

Згідно ст.13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність" є обов'язковим рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування.

Прийняття, погодження та затвердження оцінки майна здійснюється на підставі результатів рецензування звіту про оцінку майна державними органами приватизації, органами, уповноваженими управляти державним майном, чи виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування (постанова Кабінету Міністрів України № 1891 від 10.12.2003).

Суди не застосували до спірних правовідносин вказані норми та не дали оцінки тій обставині, що 25.07.2011 суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_13 була надана рецензія на звіт про оцінку нежитлових приміщень, загальною площею 184,90кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, згідно з якою звіт відповідає вимогам нормативно-правових актів по оцінці майна, а незначні недоліки не вплинули на достовірність оцінки.

В силу ст.ст.626, 628, 627 ЦК України зміст правочину становить визначену на розсуд сторін правочину і погоджену ними домовленість, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суди не врахували, що сторони Договору були вільні в укладенні договору. З встановлених судами обставин не вбачається, що позивач за зустрічним позовом не погодився з визначеною ціною об'єкта приватизації та вживав заходів щодо оскарження наказу про затвердження вартості майна до укладення Договору (наказ від 29.07.2011, а договір від 23.08.2011). Більше того, суди не дали оцінки наявному в матеріалах справи листу відповідача за первісним позовом від 27.10.2011, адресованого Головному управлінню комунальної власності міста Києва, щодо відстрочки у зв'язку з сімейними обставинами терміну сплати коштів у розмірі 1837200грн. за придбаний об'єкт приватизації та підтвердження обов'язку сплатити зазначену суму та пеню, передбачену договором.

Таким чином, суди не встановили, в чому саме полягає порушене право позивача за зустрічним позовом та в чому вбачаються неправомірні дії відповідача за зустрічним позовом, як передумова для здійснення судового захисту.

Враховуючи викладене вище, колегія дійшла висновку, що суди не перевірили всі обставини, що мають значення для справи, чим порушили вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.3 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 у справі №5011-48/3804-2012 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий В.Дерепа

Судді Б.Грек

Д.Кривда