Справа №473/4671/13-ц 07.07.2014 07.07.2014 07.07.2014
Провадження №22-ц/784/1068/14 Суддя першої інстанції - Лузан Л.В.
Категорія 5 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 липня 2014 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої - Кутової Т.З.,
суддів - Буренкової К.О., Крамаренко Т.В.,
із секретарем - Яценко Л.В.,
за участю: позивача - ОСОБА_2 його представника - ОСОБА_3, відповідачки - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за
апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 лютого 2014 року по цивільній справі за позовом
ОСОБА_2
до
ОСОБА_4 за участю третьої особи - ОСОБА_5
про припинення права на частку в майні, що є спільною частковою власністю та визнання права власності,
в с т а н о в и л а :
В жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про припинення права на частку в майні, що є спільною частковою власністю та визнання права власності.
Позивач зазначав, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності йому - ? частини та ? частини ОСОБА_4
Посилаючись на те, що виділити в натурі частку житлового будинку, що належить відповідачці неможливо та неможливістю спільного користування вказаним будинком з урахуванням ст. 365 ЦК України позивач, просив суд припинити право власності відповідачки на 1/4 частку вказаного житлового будинку та визнати за ним право власності на вказану частку.
Ухвалою суду від 17 лютого 2014 року до участі у справі в якості третьої особи залучено - ОСОБА_5.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 лютого 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення права на частку в майні, що спільною частковою власністю відмовлено.
Додатковим рішенням того ж суду від 1 квітня 2014 року у задоволенні вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частку нерухомого майна відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача посилаючись на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що позивачем не доведено, що частка відповідачки є незначною та спільне володіння і користування спірним будинком є неможливим.
Проте з таким висновком погодитися не можна.
Згідно із ч.ч. 4,5 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності,на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
Аналогічна норма міститься в ст. 321 ЦК України.
За положеннями ст. 365 цього Кодексу право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що припинення права особи на частку в спільному майні поза її волею за рішенням суду на підставі позову інших співвласників (співвласника) можливий за наявності хоча б однієї з чотирьох передбачених ч.1 ст. 365 ЦК України підстав, проте таке припинення в усякому випадку не повинно завдати істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї, і за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
З матеріалів справи вбачається, позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 29 січня 1993 року державним нотаріусом Другої Вознесенської державної нотаріальної контори та договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу за р.№448 належить 3/4 частин житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.5-9).
Відповідачці на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 22 листопада 2011 року державним нотаріусом Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області належить 1/4 частина вказаного житлового будинку (а.с.21-22).
Отже, вказаний житловий будинок є спільною часткової власністю сторін.
Спірний житловий будинок має загальну площу 54,5 кв.м., житлову площу 27,1 кв.м. та складається з житлової кімнати, площею 17,1 кв.м., житлової кімнати, площею 10,0 кв.м., кухні, площею 5,9 кв.м., коридору площею 4,0 кв.м., сіней, площею 7,3 кв.м., сіней площею 7,2 кв.м.(а.с.14).
Вказаний будинок розташований на земельній ділянці, площею 0,0650 га, 3/4 частини якої, належить позивачу відповідно до рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 9 вересня 2011 року (а.с.19-20).
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 28 листопада 2013 року №342 поділ житлового будинку АДРЕСА_1 в натурі та виділ реальної частки із спільного часткового нерухомого майна через незначність загальної та житлової площі, що приходиться на частку співвласника ОСОБА_4 неможливий. Дійсна (ринкова) вартість вказаного будинку становить 86 160 грн. без визначення вартості земельної ділянки розміром 0,0650 га для обслуговування вказаного житлового будинку (а.с.51-92).
Відповідно до висновку суб'єкта оціночної діяльності про вартість майна від 6 червня 2014 року, ринкова вартість спірного будинку - 100 550 грн., в тому числі вартість земельної ділянки 0,0650 га 13 000 грн., ринкова вартість ? часки вказаного будинку - 25 138 грн., в тому числі вартість земельної ділянки площею 0,0650 га - 3250 грн. (а.с.179).
Вартість ? частини житлового будинку АДРЕСА_1 з урахуванням вартості земельної ділянки для його обслуговування у розмірі 25 138 грн. внесена позивачем на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації в Миколаївській області, що підтверджується квитанціями № 18КХ37803 від 10 лютого 2014 року та №39793436 від 10 червня 2014 (а.с. 104, 194).
В спірному будинку ніхто не зареєстрований, а проживає батько відповідачки - ОСОБА_5 (а.с. 111, 120-121).
Відповідачка зареєстрована та проживає в АДРЕСА_2, яка складається з трьох кімнат, житлової площею 39,9 кв.м., загальною площею 65,7 кв.м., що належить їй на праві приватної власності (а.с.117, 124).
В добровільному порядку сторони не можуть дійти згоди щодо користування та поділу будинку, оскільки ОСОБА_4 не згодна на жоден варіант.
Отже, встановлене свідчить, що спірний будинок є неподільним, частка відповідачки (1/4) не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування майном є неможливим, а припинення права на частку з виплатою грошової компенсації за дійсною вартістю майна не завдасть ОСОБА_4 істотної шкоди, оскільки вона на праві власності володіє іншим житлом.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню на підставі ст. 365 ЦК України.
Посилання суду на те, що в будинку проживає батько відповідачки - ОСОБА_5 та утримує житло не можуть бути підставою відмови в позові про припинення права на частку, оскільки закон не пов'язує з цими обставинами можливість застосування правил ст. 365 ЦК України.
На вказані обставини суд першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для припинення права на ? частку житлового будинку АДРЕСА_1, що належить відповідачці та визнання права власності на неї за позивачем.
За таких обставин, рішення суду на підставі п.3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення вимог. Припинити право власності ОСОБА_4 на ? частку житлового будинку АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_2 право власності на вказану частку житлового будинку та стягнути з останнього на користь відповідачки компенсацію вартості цієї частки у сумі 25 138 грн.
Оскільки рішення суду скасоване то підлягає і скасуванню додаткове рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 лютого 2014 року та додаткове рішення цього ж суду від 1 квітня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення права на частку в майні, що є спільною частковою власністю та визнання права власності - задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_4 на ? частку житлового будинку АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частку житлового будинку АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 компенсацію вартості ? частки житлового будинку АДРЕСА_1 у сумі 25 138 грн., яка знаходиться на депозитному рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області (р/р 37312006000573, ГУДКУ в Миколаївській області МФО 826013, код ОКПО 26299835).
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуюча: Судді: