АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2008 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Мизи Л.М. , Вадовської Л.М. ,
при секретарі: Непомнящій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2006 року за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права користування квартирою,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2006 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до КП ДЄЗ «Чубаївське», з участю третьої особи -Виконкому Київської районної адміністрації про визнання права користування жилим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 та укладення договору найму жилого приміщення.
Позивачі зазначали, що ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 1978 р. За згодою його батьків та брата ОСОБА_4 вона вселилася в спірну квартиру і проживала в ній постійно як член сім'ї наймачів. В 1986 році від шлюбу народилася дитина ОСОБА_2, яка також з моменту свого народження мешкала в цій квартирі. Усі наймачі квартири, в тому числі її чоловік, померли.
Посилаючись на те, що вони вселилися в квартиру за згодою наймачів, постійно проживали в квартирі разом з наймачами і користувалися усіма правами за договором найму жилого приміщення, позивачі просили задовольнити позов на підставі ст. ст. 65, 106 ЖК України.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2006 року в задоволенні позову про визнання права користування квартирою відмовлено.
Провадження у даній справі було втрачено. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2007 року втрачене провадження відновлено повністю.(а.с. 31)
В апеляційній скарзі позивачі просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Головуючий у 1 ін ст. Таварткіладзе О.М. Справа № 22ц-1163/2008
Доповідач Федорова А.Є. Категорія ЦП -44
2
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд керувався тим, що позивачі у квартирі не зареєстровані, мають реєстрацію у гуртожитку, тому відсутні підстави для задоволення позову.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони не засновані на матеріалах справи та вимогах закону.
Відповідно до ст. 65 ЖК України наймач має право у встановленому законом порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було угоди про порядок користування жилим приміщенням.
При розгляді спорів про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, з'ясуванню підлягають обставини дотримання порядку вселення, реєстрації за місцем проживання, чи було це приміщення постійним місцем проживання особи, чи вела така особа з наймачем спільне господарство, тривалість часу проживання, наявність угоди про певний порядок користування жилим приміщенням.
При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилася туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
В обгрунтування позову позивачі посилалися на те, що ОСОБА_1 вселилася у спірну квартиру після одруження зі згоди усіх проживаючих у квартирі. Тривалість її проживання у квартирі з 1978 р. і її право користування житлом наймачі (батьки та брат її чоловіка) не оспорювали. Позивачка ОСОБА_2, народилася в цій квартирі. Іншого постійного житла вони не мають.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд зобов'язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і які правові норми регулюють ці правовідносини.
В порушення цих вимог закону суд не з'ясував належним чином обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та не перевірив їх доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою судді від 11 квітня 2006 року було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до
3
відповідача КП ДЄЗ «Чубаївське». Виконком Київської райадміністрації зазначений в позовній заяві як третя особа. Відомості про заміну неналежного відповідача або залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача згідно зі ст. 3З ЦПК, у матеріалах справи відсутні. Тому постановления судом рішення щодо відповідача -Київської районної адміністрації є необгрунтованим і таким, що суперечить вимогам ст. 11 ЦПК України.
Суд розглянув справу за відсутності представника КП ДЄЗ «Чубаївське», не повідомленого про час і місце судового засідання у встановленому ст. ст. 74-76 ЦПК України порядку, тобто з порушенням вимог ст. ст. 158 ч.1, 169 ч.1 п.1 ЦПК України, що є безумовною підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд згідно зі п.3.ч.1. ст. 311 ЦПК України.
Зазначення в рішенні про те, що третя особа КП ДЄЗ «Чубаївське» позов не визнала, просила у задоволенні позову відмовити і дала суду пояснення не відповідає матеріалам справи, оскільки представник КП ДЄЗ «Чубаївське», як це видно з протоколів судових засідань, жодного разу не був присутнім в судових засіданнях при розгляді даної справи.
Крім того, позивачі звернулися до суду також з позовними вимогами про зобов'язання КП ДЄЗ «Чубаївське» укласти договір найму жилого приміщення. Ці вимоги вони підтримали в судовому засіданні і просили задовольнити позов в повному обсязі. (а.с. 16) Відомостей про те, що ці вимоги були вирішені судом у встановленому законом порядку у справі відсутні, що відповідно до п.5 ч.1 ст. 311 ЦПК України також є підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.
Таким чином, вирішуючи спір, суд не створив необхідні умови для всебічного й повного дослідження обставин справи, не сприяв здійсненню прав сторін, передбачених законом, не з'ясував належним чином права та обов'язки сторін, обставини справи, наявність порушення прав, за захистом яких спрямоване звернення до суду.
За таких обставин, рішення суду не можна вважати законним та обґрунтованим, воно не відповідає вимогам ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК України і підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
З урахуванням викладеного, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.5, 311 ч.1 п.3, 5, 313, 314 ч.1 п.2, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.