УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_________________________________________
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "24" липня 2014 р. Справа № 906/1321/13
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Ляхевич А.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Невальонна Н.М., довіреність від 07.05.2014 р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (м.Київ)
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Степ" (с.Криве Попільнянського району Житомирської області)
про стягнення 291873,54 грн. (згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (м.Київ) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства "Степ" про стягнення 279998,47 грн., з яких 140000,00 грн. боргу, 58401,89грн. штрафу, 26845,33 грн. пені та 54751,25 грн. 30% річних.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 17.09.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №906/1321/13 та призначено розгляд справи на 22.10.2013р. Проте, при виготовленні тексту даної ухвали допущено описку у зазначенні дати слухання (помилково зазначено "29" жовтня 2013 р." замість "22" жовтня 2013р."). Допущену в п.2 резолютивної частини ухвали господарського суду від 17.09.2013р. описку виправлено ухвалою господарського суду Житомирської області від 25.09.2013р., яку у встановленому порядку надіслано сторонам по справі.
Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання та неподання ним письмових заперечень по справі, зважаючи також на необхідність подання сторонами додаткових доказів по справі, господарський суд ухвалою від 22.10.2013р. відклав розгляд справи на 12.11.2013р.
12.11.2013р. на адресу суду від Приватного сільськогосподарського підприємства "Степ" надійшла зустрічна позовна заява ПСП "Степ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" про визнання пунктів 5.2, 5.3 договору поставки №9/16-2-12 з відстрочкою платежу від 16.02.2012р. недійсними.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.11.2013р. у справі №906/1321/13 відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви Приватного сільськогосподарського підприємства "Степ" за вх.№02-19/189/13 від 12.11.2013р. на підставі ч.4 ст.22, п.1 ч.1 ст.62, ст.86 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, при розгляді справи №906/1321/13 в судовому засіданні оголошено перерву відповідно до ст.77 ГПК України з 12.11.2013 р. до 21.11.2013р.
18.11.2013р. до господарського суду Житомирської області від Приватного сільськогосподарського підприємства "Степ" надійшла апеляційна скарга за вих.№14-1/11 від 14.11.2013р. на ухвалу господарського суду Житомирської області про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви по справі №906/1321/13.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 19.11.2013р. зупинено провадження по справі №906/1321/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (м.Київ) до Приватного сільськогосподарського підприємства "Степ" (с.Криве Попільнянський район Житомирська область) про стягнення 279998,47 грн. до закінчення апеляційного провадження та повернення справи №906/1321/13 до господарського суду Житомирської області.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.12.2013р. у справі №906/1321/13 апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "СТЕП" на ухвалу господарського суду Житомирської області про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви від 12.11.2013 р. у справі №906/1321/13 - залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Житоирської області - без змін.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 25.12.2013р. поновлено провадження у справі №906/1321/13 та прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (вх.№18473 від 21.11.2013р.) про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з ПСП "Степ" на свою користь 140000,00грн. боргу, 58401,89грн. штрафу, 30435,47грн. пені та 63036,18грн. 30% річних. Судове засідання призначено на 10.01.2014 р.
25.12.2013р. до господарського суду Житомирської області від Приватного сільськогосподарського підприємства "Степ" надійшла апеляційна скарга за вх.№02-21/639/13-Ап на ухвалу господарського суду Житомирської області від 19.11.2013 р. про зупинення провадження у справі №906/1321/13.
За таких обставин, враховуючи оскарження ухвали про зупинення провадження у справі та необхідність направлення до апеляційної інстанції всієї справи, з урахуванням приписів ст.79 ГПК України та п.3.16 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ухвалою суду від 26.12.2013р. зупинено провадження по справі №906/1321/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (м.Київ) до Приватного сільськогосподарського підприємства "Степ" (с.Криве Попільнянський район Житомирська область) про стягнення 291873,54 грн. (згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог) до закінчення апеляційного провадження та повернення справи №906/1321/13 до господарського суду Житомирської області.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.01.2014р. у справі №906/1321/13 на підставі ч.3 ст.94, п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.97 ГПК України, повернуто апеляційну скаргу ПСП "Степ".
Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.02.2014р. по справі №906/1321/13 було повернуто приватному сільськогосподарському підприємству "СТЕП" касаційну скаргу № 14-1/01 від 14.01.2014 на ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 13.01.2014р. у справі №906/1321/13 без розгляду на підставі п.п.1,3,4 ч.1 ст.1113 ГПК України, оскільки 16.01.2014р. працівниками Рівненського апеляційного господарського суду ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 складено акт про те, що під час розкриття конверта, надісланого представником приватного сільськогосподарського підприємства "СТЕП" ОСОБА_5, не виявлено документів вказаних в додатку до касаційної скарги № 14-1/01 від 14.01.2014, а саме: оригіналу доказу направлення даної касаційної скарги товариству з обмеженою відповідальністю "Украгроком" на 2 арк., оригіналу квитанції про сплату судового збору на 1 арк., оригіналу довіреності б/н від 02.09.2013 на 1 арк.
Приватне сільськогосподарське підприємство "СТЕП" вдруге 11.04.2014р. подало до Вищого господарського суду України касаційні скарги на ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 13.01.2014, які надіслано на адресу Рівненського апеляційного господарського суду згідно штемпелю на поштовому конверті 12.02.2014р. та 25.03.2014р., та які супроводжують акти Рівненського апеляційного господарського суду від 24.02.2014р. та від 27.03.2014р. про те, що працівниками Рівненського апеляційного господарського суду під час розкриття вказаних конвертів, надісланих приватним сільськогосподарським підприємством "СТЕП", виявлено відсутність додатків до касаційної скарги а саме: оригіналу доказу направлення даної касаційної скарги товариству з обмеженою відповідальністю "Украгроком" 2 арк., оригіналу квитанції про сплату судового збору 1 арк., оригіналу довіреності від 02.09.2013 1 арк.
За таких обставин, ухвалою Вищого господарського суду України від 17.04.2014 р. у справі №906/1321/13 повернув приватному сільськогосподарському підприємству "СТЕП" касаційні скарги на ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 у справі № 906/1321/13 без розгляду.
07.05.2014р. Рівненський апеляційний господарський суд, розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного сільськогосподарського підприємства "Степ" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 19.11.2013р. у справі №906/1321/13, на підставі ст.86, п.п.2,3,4 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив повернути апеляційну скаргу Приватному сільськогосподарському підприємству "Степ" без розгляду.
23.06.2014р. Вищий господарський суд України по справі №906/1321/13виніс ухвалу, якою відмовив приватному сільськогосподарському підприємству "СТЕП" у прийнятті касаційної скарги на ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 у справі № 906/1321/13.
11.07.2014р. справа №906/1321/13 повернулась до господарського суду Житомирської області.
Відповідно ч.3 ст.79 ГПК, ухвалою господарського суду Житомирської області від 14.07.2014р. провадження у справі поновлено, призначено засідання на 24.07.2014р.
21.07.2014 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№9694, а.с.1-6, т.2), відповідно до якого відповідач просить позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 140000,00 грн. задовольнити; в задоволенні 30% річних відмовити; у випадку задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій зменшити їх розмір на 90%; відстрочити виконання рішення господарського суду Житомирської області по справі №906/1321/13 до 01 грудня 2014 року.
Згідно змісту відзиву на позовну заяву, представник ПСП "Степ" вважає, що оскільки у видатковій накладній №Чк00057 від 26.04.2012р. на суму 117105,00грн. є посилання на договір поставки №9/16-2-12 з відстрочкою платежу від 06.02.2012р., а у видатковій накладній №РНЧ-000300 від 16.03.2012р. на суму 216382,21 грн. є посилання на рахунок-фактуру №Ч-00000106 від 16.02.2012р., то поставки товару за вказаними накладними здійснені сторонами за межами договірних правовідносин, які виникли між сторонами на підставі договору поставки №9/16-2-12 з відстрочкою платежу від 16.02.2012р.
Відповідно до відзиву, представник відповідача вважає, що оскільки вищевказані поставки здійснені поза межами діючого між сторонами договору, безпідставними є вимоги позивача щодо нарахування та стягнення з відповідача сум пені, штрафу та 30% річних.
При цьому, посилаючись, зокрема, на приписи ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України та п.3 ст.83 ГПК України, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій у випадку їх стягнення, а також, відповідно до ст.121 ГК України, - відстрочити виконання рішення суду.
У відзиві на позовну заяву, який було подано відповідачем до справи 21.11.2013 р. (а.с.128-133, т.1) наведено аналогічні викладеним доводи та заперечення відповідача.
В засіданні суду 24.07.2014 р. представник позивача у повному обсязі підтримала позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог. Проти заявлених у відзиві на позовну заяву клопотань відповідача щодо відмови у стягненні 30% річних, зменшення розміру штрафних санкцій на 90% та відстрочення виконання рішення суду по справі представник позивача категорично заперечила.
Відповідач свого представника в засідання суду не направив, про причини неявки в суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином, про що свідчить реєстр Ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції суду за 14.07.2014 р. (а.с.8, т.2).
Відстеження пересилання поштових відправлень на сайті Укрпошти, за результатом пошуку виконаних операцій щодо відправлення №1000214184048 підтвердило, що ухвала суду про поновлення провадження у справі, надіслана ПСП "Степ", вручена адресату 17.07.2014 р. (а.с.9, т.2).
Відповідно до абз.1 п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
При цьому, з врахуванням положень ст.77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи викладене, оскільки правова позиція щодо позову у справі викладена відповідачем письмово у відзивах на позовну заяву; зважаючи, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався; враховуючи також, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, господарський суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (продавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Степ" (покупець) укладено договір поставки №9/16-2-12 з відстрочкою платежу (а.с.11-14), згідно п.1.1. якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність покупця (поставити) товар (насіння, добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення, засоби захисту рослин), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти товар та оплатити його вартість.
Згідно пункту 1.2. договору, найменування товару, його кількість, терміни поставки та оплати, базис поставки (місце передачі покупцю) визначені у специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною. Ціна за одиницю виміру товару та його загальна ціна, яку має сплатити покупець, визначається специфікаціями (додатками) до цього договору.
Пунктом 1.4. договору встановлено, що факт поставки та передачі товару від продавця до покупця фіксується шляхом складання та підписання накладних (або актів приймання-передавання) повноважними представниками сторін. З моменту підписання сторонами накладних до покупця переходить право власності на товар.
Відповідно до п.п.2.1., 2.2. договору, ціна товару вказується сторонами в специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору. Ціна включає вартість неповоротної тари, упаковки та витрати на доставку товару до місця його передачі покупцю. Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на банківський рахунок продавця.
За змістом п.2.5. договору, оплата товару проводиться в терміни, які вказані у специфікаціях до даного договору. У випадку, якщо сторони передбачають в специфікаціях поетапну оплату ціни товару, або поставка товару здійснюється у відповідності до кількох специфікацій і при цьому покупець порушує строк сплати передбаченого чергового платежу по специфікації або порушує строк сплати за одною із підписаних специфікацій, продавець надсилає покупцю вимогу про дострокову сплату всієї ціни поставленого товару незалежно від настання чергового етапу оплати, що передбачений специфікацією або настання строк оплати по іншим специфікаціям. В такому разі покупець зобов'язаний сплатити повну ціну поставленого товару впродовж семи днів з моменту направлення йому продавцем повідомлення про дострокову сплату ціни поставленого товару.
Відповідальність сторін і порядок вирішення спорів обумовлено сторонами у розділі 5 договору.
Зокрема, згідно пункту 5.2. договору, сторони досягли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 25% від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
При цьому, у пункті 5.4. договору сторони визначили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за цим договором не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У пункті 5.3. договору зазначено, що керуючись положеннями частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди, що у випадку прострочення покупцем платежу, сплата якого передбачена відповідно до умов цього договору, покупець на вимогу продавця сплачує останньому 30 (тридцять) відсотків річних від простроченої суми.
Відповідно до пункту 7.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до умов договору сторонами підписано додаток №1 від 16.02.2012р. до договору поставки №9/16-2-12 від 16.02.2012р. з відстрочкою платежу "Специфікація на товар, що поставляється ТОВ "Украгроком" (продавець) в адресу ПСП "Степ" (покупець), в якій наведено перелік найменувань товару (насіння кукурудзи "НК Леморо", "Фуріо", "Оксітан" та "НК Канзас"), його кількість та ціну (а.с.15, т.1).
Згідно п.1 додатку №1 до договору поставки, ціна товару, що поставляється за цією специфікацією складає 216382,21 грн. (з ПДВ).
В пункті 2 додатку №1 до договору поставки зазначено, що постачальник зобов'язується продати та передати у власність покупця товар на складі за адресою: м.Черкаси, вул.Будіндустрії, 5 (EXW - Інкотермс 2010).
Пунктом 3 додатку №1 до договору поставки встановлено, що оплата товару здійснюється на умовах: попередня оплата 30% ціни товару (еквівалент 8080,43 дол.США, що відповідає 64914,66 грн.) - до 25.02.2012 р., 70% ціни товару (еквівалент 18873,01 дол.США, що відповідає 151467,55 грн.) - до 01.11.2012р. Термін відвантаження товару до 02.04.2012 р.
Відповідно до п.5 додатку №1 до договору поставки, на підставі цього додатку надається рахунок-фактура.
На виконання умов договору поставки та додатку №1 до нього 16.03.2012р. ТОВ "Украгроком" передав ПСП "Степ" товар (насіння кукурудзи "НК Леморо", "Фуріо", "Оксітан" та "НК Канзас") у кількості, узгодженій додатком №1 до договору поставки, на загальну суму 216382,21грн., про що свідчить довіреність на отримання матеріальних цінностей №06 від 14.03.2012р. (а.с.17-18, т.1) та видаткова накладна №РНЧ-000300 від 16.03.2012р. (а.с.16, т.1).
У видатковій накладній в графі "замовлення" вказано: "Рахунок-фактура №Ч-00000106 від 16.02.2012 р.". В даному рахунку-фактурі №Ч-00000106 від 16.02.2012 р. (а.с.145, т.1) наведено асортимент продукції, що відповідає змісту додатку №1 до договору поставки та зазначено, що рахунок дійсний до сплати до 01.11.2012 р., що також відповідає умовам підписаної сторонами специфікації - додатку №1 до договору поставки.
В оплату переданого позивачем товару відповідач перерахував 16.02.2012р. 64914,66 грн. (в якості попередньої оплати за насіння кукурудзи згідно рах.№Ч-00000106 від 16.02.2012р.) та 03.06.2013р. - 51467,55 грн. (за насіння кукурудзи згідно рахунку №Ч-00000106 від 16.02.2012 р.), про що свідчать банківські виписки а.с.19, 20-21, т.1). Загальна сума сплачених відповідачем коштів за переданий позивач товар у відповідності до додатку №1 до договору поставки складає 116382,21 грн. Решту вартості партії товару згідно додатку №1 до договору поставки, а саме, 100000,00 грн. (216382,21грн. - 116382,21грн. = 100000,00грн.) відповідач заборгував позивачу та, згідно поданих до справи доказів, вказана заборгованість не погашена відповідачем і на день розгляду справи.
Також, 23.04.2012р. сторонами у справі підписано додаток №2 від 23.04.2012 р. до договору №9/16-2-12 від 06.02.2012р. "Специфікація на товар, що поставляється ТОВ "Украгроком" (постачальник) в адресу ПСП "Степ" (покупець) (а.с.22, т.1).
Згідно додатку №2 узгоджено передачу позивачем відповідачу товару - засобів Грінфорт АХ900 (Ацетохлор, 900г/л), Грінфорт ПМ500 (Прометрин, 500г/л) та Селефіт (5л) у визначених кількостях та встановленою ціною. Загальна вартість обумовленого у специфікації товару склала 117105,00 грн.
Постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар на складі за адресою: Черкаська обл., м.Черкаси, вул.Будіндустрії, буд.5 (EXW - Інкотермс 2010). Ціна на товар не змінюється при умові оплати всього об'єму в кількості 2110 л., протягом терміну, зазначеного у рахунку-фактурі на даний обсяг та зазначеного в п.3. даного додатку.
Згідно п.3. додатку №2 до договору поставки, оплата товару здійснюється на умовах: попередня оплата 30% ціни товару (еквівалент 4374,76 дол.США, що відповідає 3513,50 грн.) - в термін до 27.04.2012 р.; 70% ціни товару (еквівалент 10207,77 дол.США, що відповідає 81973,50 грн.) - в термін до 01.11.2012 р. Термін відвантаження товару: до 05.05.2012 р. за умови своєчасної оплати.
На підставі цього додатку надається рахунок-фактура.
Відповідно до умов договору поставки та додатку №2 до нього, позивач передав, а відповідач прийняв узгоджений у додатку №2 товар (засоби Грінфорт АХ900 (Ацетохлор, 900г/л), Грінфорт ПМ500 (Прометрин, 500г/л) та Селефіт (5л)) у визначених в специфікації кількостях та встановленою в додатку №2 ціною, про що свідчить довіреність №12 від 23.04.2012 р. на отримання матеріальних цінностей (а.с.24-25 т.1) та видаткова накладна №Чк00057 від 26.04.2012 р. на суму 117105,00 грн. (а.с.23, т.1).
У видатковій накладній міститься вказівка на договір №9/16-2-12 від 06.02.2012; в графі "замовлення" вказано: "замовлення покупця №Чк000119 від 23 квітня 2012р.". При цьому, в матеріалах справи міститься рахунок на оплату по замовленню №Чк000119 від 23 квітня 2012 р. (а.с.144, т.1), який також містить посилання на договір №9/16-2-12 від 06.02.2012, з наведеним асортиментом продукції, що відповідає змісту додатку №2 до договору поставки.
В оплату переданого позивачем товару відповідач перерахував 24.04.2012р. 34965,00 грн. (оплата за засоби захисту рослин згідно рахунку №ЧК000119 від 23.04.2012р.) та 02.08.2013р. 42140,00 грн. (оплата за грінфорт згідно рахунку №Чк000119 від 23.04.2012р.), про що свідчать банківські виписки а.с.26, 27-28, т.1). Загальна сума сплачених відповідачем коштів за переданий позивачем товар у відповідності до додатку №2 до договору поставки складає 77105,00грн. Решта вартості партії товару згідно додатку №2 до договору поставки, а саме, 40000,00 грн. (117105,00грн. - 77105,00грн. = 40000,00грн.) залишилась несплаченою відповідачем і на день вирішення спору.
Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за договором поставки №9/16-2-12 з відстрочкою платежу від 16.02.2012 р. на день розгляду справи становить 140000,00 грн.
При цьому, стосовно твердження відповідача про здійснення поставки товару позивачем за видатковими накладними №РНЧ0000300 від 16.03.2012р. та №Чк00057 від 26.04.2012р. за межами договору поставки №9/16-2-12 з відстрочкою платежу від 16.02.2012р., з посиланням на те, що у видатковій накладній від 16.03.2012р. відсутнє посилання на договір (міститься посилання лише на рахунок), а у видатковій накладній від 26.04.2012р. зазначено договір №9/16-2-12 від 06.02.2012, суд приймає до уваги, по-перше, те, що вказані господарські операції були здійснені під час дії укладеного між сторонами договору поставки щодо поставки позивачем відповідачу аналогічних товарів; по-друге, умови договору №9/16-2-12 не передбачали обов'язкового посилання на даний договір у первинних документах; по-третє, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару у вказаних накладних повністю відповідають узгодженим сторонами умовам специфікацій - додатків №1 та №2 до договору поставки. За таких обставин, відсутність посилання у видатковій накладній від 16.03.2012р. на договір та допущену у видатковій накладній від 26.04.2012р. помилку у даті договору (06.02.2012 замість 16.02.2012), при повному співпадінні номеру договору, суд не вважає такими обставинами, які могли б свідчити про здійснення поставок згідно вказаних накладних поза межами укладеного сторонами та діючого на той час договору поставки.
З огляду на наведене та враховуючи, що доказів погашення заборгованості за поставлений за договором товар відповідач до справи не надав, позовні вимоги ТОВ "Украгроком" в частині стягнення з відповідача 140000,00 грн. основного боргу суд визнає законними та обґрунтованими, позов в цій частині підлягає задоволенню.
Таким чином, згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №9/16-2-12 з відстрочкою платежу від 16.02.2012р.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Як уже зазначалось, умовами пункту 5.2. договору сторонами встановлено, що за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 25% від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. .
У відповідності до наведеної умови договору, позивачем заявлено до стягнення з відповідача, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 30435,47грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 58401,89 грн. штрафу у розмірі 25% від суми заборгованості (станом на 01.11.2012р., оскільки остаточний розрахунок відповідач мав здійснити до 01.11.2012 р.).
Слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Згідно ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В той же час, судом враховується, що як встановлено частиною другою статті 9 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.
Згідно з ч.2 ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Як встановлено судом та зазначено вище, в пункті 5.2. договору сторони передбачили господарські санкції за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором (порушення строків (термінів) платежів), а саме: пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а також, штраф у розмірі 25% від суми несплаченого платежу.
Таке право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить. Більше того, таке одночасне стягнення пені та штрафу за порушення господарського зобов'язання передбачено приписами ч.2 ст.231 ГК України.
Аналогічний правовий висновок містить, зокрема, постанова Вищого господарського суду України від 16.11.2011р. у справі №5019/976/11. Правова позиція щодо одночасного стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. №06/5026/1052/2011.
Судом враховується також, що 16.02.2012р. сторони підписали та скріпили печатками договір поставки №9/16-2-12 з відстрочкою платежу від 16.02.2012р. без будь-яких зауважень, отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій. При цьому, відповідач не скористався своїм правом, закріпленим п.4 ст.181 Господарського кодексу України щодо надання протоколу розбіжностей до договору, а також п.5 ст.231 Господарського кодексу України, яким передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість позову в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 58401,89 грн.
Перевіряючи ж обгрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми пені, господарський суд враховує таке.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Разом з тим, у договорі поставки №9/16-2-12 з відстрочкою платежу від 16.02.2012р. (пункт 5.4. договору) сторони обумовили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за цим договором не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Зазначення такої умови в договорі не суперечить вимогам чинного законодавства, навпаки, можливість її погодження сторонами в договірному порядку прямо передбачена ч.6 ст.232 ГК України.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені на загальну суму 30435,47 грн. за періоди прострочення по кожній партії товару, з урахуванням здійснених відповідачем платежів (а.с.30-31,138,т.1), господарський суд встановив його відповідність вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача 30435,47 грн. пені є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Слід зазначити, що у відзиві на позовну заяву відповідач просив у випадку задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, зменшити їх розмір на 90 %. З приводу даного клопотання ПСП "Степ" суд враховує наступне.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Заявляючи клопотання представник відповідача у відзиві стверджує, що ПСП "Степ" знаходиться у скрутному фінансовому становищі. При цьому, жодних доказів в обґрунтування такого твердження відповідачем до справи не надано, ні до відзиву на позовну заяву, що був вперше поданий відповідачем (а.с.128-131, т.1), ні до відзиву на позов, що надійшов до суду 21.07.2014р. (а.с.1-6, т.2). Таким чином, вказані відповідачем аргументи не доведені належними доказами, які б свідчили про винятковість випадку та наявність підстав для зменшення суми штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача, тим більше, на 90%.
Окрім того, відповідач зазначає, що не дивлячись на отримання товару у 2012 році на загальну суму 333487,21грн., підприємство всіма можливими зусиллями намагалось захистити інтереси позивача на отримання коштів, перерахувавши на сьогодні суму, більшу ніж половина вартості отриманого товару - 193487,21 грн.
Проте, часткова оплата отриманого товару впродовж тривалого періоду часу після здійснених поставок свідчить лише про неналежне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань та не може оцінюватись судом як виняткова обставина, що свідчить про підставність клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, нарахованих за порушення відповідачем своїх зобов'язань.
З огляду на викладене, оцінивши співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з можливими збитками кредитора, враховуючи інтереси обох сторін, в т.ч. майнові, господарський суд дійшов висновку про відсутність, у даному випадку, підстав для зменшення суми штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача. У задоволенні клопотання відповідача з даного приводу суд відмовляє.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 30% річних з простроченої суми, згідно ст.625 ЦК України та п.5.3. договору, у розмірі 63036,18грн. Стосовно позовних вимог в цій частині слід зазначити таке.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як уже зазначалось вище, у відповідності до положень ч.1 ст.626, ст.627, ч.1 ст.628 ЦК України, сторони мають право вільно встановити за власною домовленістю визначені на їх розсуд та погоджені ними умови (в межах, що не суперечать закону), які є обов'язковими для сторін відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В пункті 5.3. договору зазначено, що керуючись положеннями частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди, що у випадку прострочення покупцем платежу, сплата якого передбачена відповідно до умов цього договору, покупець на вимогу продавця сплачує останньому 30 (тридцять) відсотків річних від простроченої суми.
Таким чином, договором між сторонами обумовлено інший, ніж встановлено законом, розмір процентів річних в разі прострочення оплати товару, а саме 30% річних, які відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України нараховуються на суму заборгованості за весь період прострочення.
Згідно розрахунків позивача (а.с.32,138, т.1), правильність яких перевірена судом, з відповідача підлягають стягненню 30% річних в загальній сумі 63036,18 грн.; позовні вимоги в цій частині є законними та обгрунтованими, а тому задовольняються господарським судом.
За таких обставин, викладене у відзиві на позовну заяву клопотання відповідача щодо відмови у позові в частині стягнення 30% річних є безпідставним та задоволенню не підлягає.
Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд також відстрочити виконання рішення по справі до 01.12.2014р. Розглядаючи таку заяву відповідача, суд враховує таке.
Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо (п.7.1.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").
При цьому, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Виходячи з наведеного, у будь-якому випадку, відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку пов'язано з об'єктивними, непереборними, тобто, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.351 ЦПК і ст.121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Отже, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, встановити наявність обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду; враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.
Причому обов'язок доказування обставин щодо ускладнення чи неможливості виконання рішення покладається на особу, яка звертається із заявою про надання відстрочки чи розстрочки рішення.
У відзиві на позовну заяву, обґрунтовуючи в т.ч. клопотання про відстрочку виконання рішення ПСП "Степ" як на виняткові обставини, що перешкоджають виконати дане рішення посилається на відсутність грошових коштів на рахунках підприємства та сезонність підприємства відповідача як сільськогосподарського товаровиробника. При цьому, як уже зазначалось вище, до справи відповідачем не подано жодного доказу на підтвердження своїх доводів, зокрема, щодо фінансового стану та платоспроможності підприємства.
Виходячи зі змісту ст.121 ГПК України, обов'язковою умовою надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення є наявність виключно виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Скрутне фінансове становище підприємства та особливості діяльності підприємства як сільгосподарського товаровиробника, на які посилається ПСП "Степ", не є незвичайними і непрогнозованими обставинами, а складний фінансовий стан в умовах ринкової економіки є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер.
При цьому, суд зауважує, що економічні процеси у державі негативно впливають на фінансово-господарську діяльність не лише боржника але й кредитора, тобто, сторони перебувають у рівних умовах.
Відповідно до приписів ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В порушення наведеної норми боржником не подано доказів, які свідчать про наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення господарського суду або роблять його неможливим.
Суд також приймає до уваги, що з моменту обумовленої договором дати, до якої відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок (оскільки відстрочення оплати було передбачене самим договором), минуло вже півтора роки, впродовж яких позивач позбавлений можливості користуватися власними коштами.
Враховуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги матеріальні інтереси позивача, наявність інфляційних процесів у економіці держави, а також той факт, що боржником не доведено винятковості обставин та об'єктивної неможливості виконати рішення суду, суд відмовляє у клопотанні відповідача про відстрочку виконання рішення у справі.
Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані можуть встановлюватись письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників та інших осіб, що беруть участь у судовому засіданні.
Проте, всупереч наведеним нормам, відповідач не подав суду доказів сплати боргу та/або інших доказів у спростування позовних вимог.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню повністю: стягненню з відповідача підлягають 140000,00грн. основного боргу, 58401,89грн. штрафу, 30435,47грн. пені та 63036,18 грн. 30% річних.
У відповідності до приписів ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Степ" (13522, Житомирська обл., Попільнянський р-н, с.Криве, вул.Паркова,1, ідентифікаційний код 32614476) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (02660, м.Київ, вул.Бориспільська, 7, ідентифікаційний код 30530159):
- 140000,00 грн. основного боргу,
- 58401,89 грн. штрафу,
- 30435,47 грн. пені,
- 63036,18 грн. 30% річних,
- 5837,47 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 24.07.14
Суддя Ляхевич А.А.
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (реком.)
3 - відповідачу (реком.)