АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/793/186/14 Справа № 2314/9463/12 Категорія: ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 27 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Макаренко І.В. Доповідач в апеляційній інстанції Неділько М. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНеділька М.І.

суддів секретаряДемиденка А.І., Швидкого Д.М.

з участю прокурораСвищ Л.А.

адвоката ОСОБА_6

розглянула матеріали кримінальної справи за апеляцією прокурора у справі на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.04.2014 р., яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1

року народження, раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 27 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.

Із засудженого ОСОБА_7 стягнуті судові витрати по справі в сумі 225 грн. 12 коп. та вирішена доля речових доказів по справі.

За вироком суду ОСОБА_7 засуджений за те, що він, усвідомлюючи протиправність власних дій, умисно, з особистих корисливих мотивів, що виражалися в отриманні права на розпорядження та одноосібне володіння спільним родинним майном, а саме: будинком АДРЕСА_1 та будинком АДРЕСА_2, спланував та організував умисне вбивство власної дружини ОСОБА_8, з якою перебував на стадії розірвання шлюбу згідно ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 лютого 2011 року про відкриття провадження у справі. Для чого, із вказаною метою, на протязі лютого 2011 року підшукав спільника, який би міг виконати його намір, після чого 23 лютого 2011 року звернувся до свого знайомого ОСОБА_9, якому запропонував за грошову винагороду в сумі 1 500 грн. та легковий автомобіль марки «ПАЕЮО Езрего» номерні знаки НОМЕР_1, яким він керував по дорученню, вчинити умисне вбивство потерпілої ОСОБА_8, видавши його як розбійний напад з метою пограбування.

Однак ОСОБА_9, усвідомлюючи суспільну небезпечність його злочинного наміру, направленого на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, звернувся з письмовою заявою про організацію вчинення злочину до правоохоронних органів, з метою недопущення здійснення цього злочинного наміру.

В подальшому він, не підозрюючи про те, що його злочинний намір було викрито працівниками міліції та бажаючи довести його до кінця, як організатор замовного вбивства, 26 лютого та 02 березня 2011 року провів зустрічі з ОСОБА_9, які з метою конспірації та збереження таємності відбулися в салоні автомобіля «DAEWOO Espero», номерні знаки НОМЕР_1. В ході вказаних розмов, він детально проінформував ОСОБА_9 з приводу виконання вбивства, надавши йому всі необхідні дані щодо зовнішності та маршруту руху своєї дружини, після чого визначив дату вчинення злочину - 02 березня 2011 року, що була обумовлена призначеним на той день судового розгляду заяви потерпілої про розірвання шлюбу, та також зажадав візуального підтвердження того, що злочин доведено до кінця.

02 березня 2011 року, у визначений час та місці, він зустрівся з ОСОБА_9, який повідомив останнього про те, що вбив його дружину, та передав йому, як підтвердження вчиненого вбивства, сумочку, яка належить потерпілій ОСОБА_8, а також її особистий мобільний телефон та паспорт громадянина України, виданого на ім'я потерпілої, за що отримав від нього передплату в розмірі 200 грн.

Частково не погоджуючись із вироком суду прокурор в апеляції ставить питання про його скасування з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

Вказує, що засуджений вчинив особливо тяжкий злочин, направлений на позбавлення життя іншої людини, вину в цьому не визнав, не розкаявся, чим намагався ввести в оману орган досудового слідства та суд.

Крім того, під час перебування на волі він погрожував потерпілій розправою.

Просить винести новий вирок яким призначити ОСОБА_7 покарання у вигляді тринадцяти років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна.

Заслухавши доповідача, прокурора, підтримавшого апеляцію прокурора у справі, вислухавши засудженого та його захисника, які заперечували проти її задоволення та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до наступного.

Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні того злочину за який він засуджений при обставинах, викладених у вироку, підтверджений зібраними по справі доказами, яким суд першої інстанції дав вірну юридичну оцінку.

Так, із показів самого ОСОБА_7 вбачається, що він дійсно просив ОСОБА_9 в 2011 році прослідкувати за його дружиною, яка відлучалася із їхнього помешкання у вечірній час. З цього приводу вони зустрічалися декілька разів на вулиці та в нього в автомобілі.

При цьому розмови про її вбивство між ними не велося, а він просив лише вирвати в неї з рук пакет і направив його в те місце, де її взагалі не могло бути.

Хоча ОСОБА_7 винним в організації закінченого замаху на вбивство ОСОБА_8 і не визнає, проте винуватість його в цьому підтверджується показами ОСОБА_9 про те, що після знайомства його в грудні 2010 року із ОСОБА_7 пізніше останній запропонував йому вбити його дружину в зв'язку з подачею тієї заяви в суд на розлучення та бажання відібрати в нього майно.

Стосовно цього, він, ОСОБА_9, і звернувся в міліцію із заявою.

Після цього по вказівці міліції у нього відбулася зустріч із ОСОБА_7 під час якої вони обговорили деталі вбивства та винагороду для нього.

Після інсценування вбивства він повідомив про це ОСОБА_7 і передав йому сумочку ОСОБА_8

Згідно показів свідка ОСОБА_10, під час перебування його в ІТТ м. Черкаси в період часу із 04 по 07 березня 2011 року, туди 05 березня до нього в камеру помістили ОСОБА_7, який розповів про те, що він замовив вбивство своєї дружини за що кілеру пообіцяв віддати свій автомобіль та гроші.

Аналогічні покази про замовлення своєї дружини дав і свідок ОСОБА_11, що на той час також перебував в ІТТ.

Підстав для сумнівів в об'єктивності показів вказаних свідків немає.

Згідно протоколу огляду місця події, автомобіля ДЕУ, номерні знаки НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_7, після інсценування вбивства ОСОБА_8, в ньому вилучені сумка, мобільний телефон та інші речі, які належали ОСОБА_8 в підтвердження замовного вбивства дружини. Т. 1 а.с. 5.13

Вказані речі перед попередньою слідчою дією ОСОБА_8 добровільно видала працівникам міліції, що підтверджується протоколом їх добровільної видачі т. 1 а.с. 11.

Згідно інших протоколів добровільної видачі, ОСОБА_9 видав грошові кошти в сумі 200 грн. та мобільний телефон «Нокіа», які дав йому ОСОБА_7 відповідно за виконання замовного вбивства та підтримання зв'язку. т. 1 а.с. 17, 18.

Належним чином оцінивши зібрані по справі докази суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні того злочину за який він засуджений.

Дії його за вказаними статтями закону судом кваліфіковані вірно.

Що стосується покарання, то колегія суддів вважає, що ОСОБА_7 воно призначене у відповідності до вимог ст.ст. 65, 66 КК України, з врахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та пом'якшуючих його відповідальність обставин.

Як особа, за місцем проживання він характеризується позитивно, раніше не судимий, на його утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, на даний час він досяг пенсійного віку і є непрацездатним.

Крім того, тяжких наслідків від вчиненого злочину не настало і потерпіла не наполягає на його суворому покаранні.

Тому за наявності вказаних обставин в сукупності, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, позитивних даних про особу, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про призначення йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті за якою він засуджений, застосувавши при цьому вимоги ст. 69 КК України.

За таких обставин підстав для скасування вироку в зв'язку з м'якістю призначеного покарання та винесення нового вироку з призначенням більш суворого покарання, про що ставив питання прокурор, немає.

Як зазначено вище, тяжких наслідків від скоєного злочину не настало і потерпіла не наполягала на призначенні ОСОБА_7 суворого покарання і при цьому вирок в цілому, і в тім числі за м'якістю призначеного покарання, не оскаржувала, що дає підстави вважати, що з ним вона погоджувалася і що він є справедливим.

В зв'язку з викладеним, доводи прокурора про м'якість призначеного покарання є необґрунтованими та безпідставними.

Посилання ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду справи про його непричетність до цього злочину на увагу не заслуговують оскільки апеляційної скарги на вирок він не подавав, що дає підстави вважати, що він з ним погоджувався в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.04.2014 р. відносно ОСОБА_7 залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у справі, - без задоволення.

Головуючий :

Судді :