АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 532/121/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/2014/14

Головуючий у 1-й інстанції Омельченко І.І.

Доповідач Кривчун Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Дряниці Ю.В., Карнауха П.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24 квітня 2014 року

по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - ПрАТ «СК «УСК») до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу).

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24 квітня 2014 року позов ПрАТ «СК «УСК» задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ПРАТ «СК «УСК» у відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу, 85374,53 грн. та 853,75 грн. судового збору.

Вказане рішення оскаржив відповідач, який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів скарги зазначає, що не з'явився до суду з поважних причин, оскільки знаходився на лікуванні у поліклінічному відділенні Світлогірської ЦРЛ, внаслідок чого був позбавлений можливості надати свої заперечення та докази, якими вони обґрунтовуються.

Вказує на те, що місцевий суд не з'ясував всебічно та повно всі підстави для відмови у позові, зокрема, те, що сума матеріального збитку, визначена у звіті №62908 від 13.08.2010р. про визначення вартості заподіяних власнику автомобіля HONDA ACCORD, д.н.з НОМЕР_1, завищена, звіт складений з порушенням вимог методичних рекомендацій щодо визначення вартості матеріальних збитків, а огляд автомобіля проведений без його участі.

У поданих запереченнях ПрАТ «СК «УСК» прохає апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтування посилаються на те, що позивачем, у відповідності до експертизи №62908 та Експертизи №62908/1 було складено страховий акт №КА-184 та розрахунок суми страхового відшкодування до нього, на підставі яких здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 110874,53грн., а 21.03.2013 року страхова компанія «Провідна» здійснила виплату страхового відшкодування в межах ліміту, передбаченого Договором обов»язкового страхування власників наземного транспортного засобу Відповідача, а саме на користь Позивача сплачено суму в розмірі 25500,00грн., тому у них виникло право зворотної вимоги (регресу) до Відповідача щодо відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Вказують, що твердження відповідача про порушення вимог методичних рекомендацій щодо визначення матеріального збитку є безпідставним, оскільки, у відповідності до п.5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів сторони викликаються у разі потреби.

У судові засідання апеляційної інстанції, призначені на 19.06.2014р., 08.07.2014р. та 22.07.2014р. відповідач не з»явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, заявляючи кожного разу клопотання про відкладення розгляду справи, спочатку у зв»язку з наміром скористатися послугами адвоката, у подальшому-в зв»язку з перебуванням на лікарняному.

У відповідності до ч.3 ст.27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Частиною 1 статті 157 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Неодноразові клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з наданням листків непрацездатності, де визначено амбулаторний (а не стаціонарний) режим лікування, відсутній первинний діагноз, що мало місце також і під час розгляду справи у суді першої інстанції, його непослідовність у питанні щодо реалізації свого права на правову допомогу фахівця в галузі права (про що було заявлено у першому клопотання та стало підставою для відкладення розгляду справи) колегія суддів розцінює як зловживання своїми процесуальними правами шляхом систематичного ухилення від явки до суду, а тому вважає за можливе, враховуючи, що апеляційне провадження по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 було відкрито 05.06.2014 року, з метою недопущення порушення передбачених цивільно-процесуальним законом строків розгляду справи, розглянути її за відсутності відповідача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як установлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до Договору Добровільного страхування №28-2828-0398 від 02.10.2009 року ВАТ «Миронівський хлібопродукт» застрахував у ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - ЗАТ «СК «УСГ» транспортний засіб марки «Хонда Акорд», державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.13-17).

Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за №ВВ/6632328 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 за участю забезпеченого транспортного засобу ВАЗ 21013, державний номерний знак НОМЕР_3, застрахована у ЗАТ СК «Провідна».

Ліміт відповідальності за заподіяну майну шкоду складає 25500,00 грн. (а.с.65).

Відповідно до статті 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08.07.2010 року, що набрав законної сили, ОСОБА_1 визнано винним за ч.2 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ять років без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст.75 ККУ, звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки. Відповідно до ст.76 ККУ, зобов'язано ОСОБА_3 повідомляти органи КВС про зміну місця проживання. Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено підписку про невиїзд. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь фінансового управління Кобеляцької РДА витрати за стаціонарне лікування потерпілих -2379,22 грн. Речові докази по справі автомобіль ВАЗ 21013 д.н.з НОМЕР_3 повернуто ОСОБА_3, автомобіль «Хонда Акорд» д.н.з НОМЕР_4 - ВАТ «Миронівський Хлібопродукт» (а.с.23-26).

Зазначеним вироком установлено, що 11.12.2009 року приблизно о 08:30 годині, ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки ВАЗ-21013, державний номерний знак НОМЕР_5, на 110 км + 750 м. автодороги Дніпропетровськ-Кобеляки-Решетилівка, поблизу м. Кобеляки, під час руху в умовах снігопаду на слизькій дорозі, в порушення п.п.12.1 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожню обстановку, не впорався із керуванням автомобіля, внаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху і скоїв зіткнення з автомобілем марки «Хонда Акорд», державний номерний знак НОМЕР_1, що рухався в зустрічному напрямку під керуванням водія ОСОБА_5 і належить ВАТ «Миронівський Хлібопродукт», внаслідок чого пасажир автомобіля ВАЗ 21013 ОСОБА_4 помер на місці події в результаті отриманої травми, пасажирка ОСОБА_6 отримала середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.

Згідно Відомості про дорожньо-транспортну пригоду № 8529897 від 11.12.2009 року, легковий автомобіль ВАЗ 21013. Д.н.з НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження бокової правої та лівої частини; автомобіль «Хонда Акород», днз НОМЕР_2- передньої центральної частини (а.с.21-22).

14.09.2010 року ПАТ СК «Українська страхова група», яка є правонаступником ЗАТ «СК «УСГ», затверджено Страховий Акт №КА-184 та Розрахунок суми страхового відшкодування, яка склала 110874,53 грн., на підставі Звіту № 62908 від 13.08.2010 року про визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Хонда Акорд, державний номер НОМЕР_2 та Звіту №62908/1 від 07.09.2010 року про визначення ліквідаційної вартості працездатних та ліквідних складових автомобіля Хонда Акорд, державний номер НОМЕР_3 (а.с.30,31).

15.09.2010 року ПАТ СК «УСГ» видано Розпорядження про виплату страхового відшкодування, на підставі якого зазначена сума була перерахована ВАТ «Миронівський Хліблопродукт» (а.с.29,64).

Задовольняючи позов, місцевий суд місцевий суд виходив із того, що різниця між фактично відшкодованою шкодою та встановленим лімітом на відшкодування шкоди становить 85374,53 грн., а тому підлягає стягненню зі ОСОБА_3

Такий висновок місцевого суду відповідає встановленим по справі обставинам та ґрунтується на законі, виходячи з наступного.

Відповідно до п.9.1 ст.9 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно ст.22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (ст.993 ЦКУ).

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ст.1172 ЦКУ).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ст.1187 ЦКУ).

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч.1 ст.1191 ЦКУ).

Як роз'яснено у п.11 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року №4, за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи, оскільки за змістом статті 1191 ЦК особа, яка відповідає за шкоду, завдану з вини іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові.

З винної особи за регресною вимогою стягується розмір визначеного відшкодування за зобов'язанням з відшкодування шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то витрати з такої особи стягуються у цих межах.

Регресну вимогу може бути пред'явлено протягом трьох років із дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів тощо).

Відповідно до статті 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (п.24 Постанови ВССУ №4 від 01.03.2013р.).

До страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК (п.26 Постанови).

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, спростовуються наявними у справі доказами, відтак висновків суду першої інстанції не спростовують, лише зводяться до незгоди з рішенням суду.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

При цьому суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права відповідно до характеру правовідносин, що склалися між сторонами та в межах заявлених позовних вимог.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України , колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, - відхилити.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24 квітня 2014 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ: /підпис/ Ю.В. Дряниця

/підпис/ П.М. Карнаух

ЗГІДНО:Суддя Апеляційного суду

Полтавської області: Т.О. Кривчун