АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 528/293/14-ц
Номер провадження 22-ц/786/2385/14
Головуючий у 1-й інстанції Татіщева Я. В.
Доповідач Дряниця Ю. В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2014 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого - судді: Дряниці Ю.В.,
суддів: Карнауха П.М., Кривчун Т.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ПАТ «Акцент-Банк» - ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 07 травня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Дряниці Ю.В., -
в с т а н о в и л а :
Позивач 27 лютого 2014 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 57650,23 грн. та судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 16 січня 2008 року між ЗАТ «Акцент-Банк» (правонаступник - ПАТ «Акцент-Банк») та ОСОБА_1 було укладено договір № AB8WRX12950010 про надання споживчого кредиту у розмірі 3267,60 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди в розмірі 119,27 грн. та одноразової винагороди у розмірі 544,60 грн., з кінцевим терміном повернення до 16 травня 2009 року. Відповідно до умов договору, боржник зобов'язувався щомісячно здійснювати погашення заборгованості за кредитом (щомісячний платіж) в сумі 341,54 грн., який складається з заборгованості за кредитом, відсотками, винагороди, комісії та інших витрат. У зв'язку з невиконанням відповідачем Договору утворилася заборгованість, яка станом на 05.02.2014 року становить 58818,07 грн. Судовим наказом Гребінківського районного суду Полтавської області від 18.09.2008 року з ОСОБА_1 на користь Банку було стягнуто заборгованість за даним кредитним договором станом на 20.08.2008 року в розмірі 4389,28 грн., а тому позивач просив стягнути різницю, що становить 54428,79 грн. (58818,07-4389,28). Крім того, просив стягнути штрафи, відповідно до п. 5.3. Умов та правил надання банківських послуг: -500 грн. - штраф (фіксована частина); 2721,44 грн. - штраф (процентна складова). А всього просив стягнути 57650,23 грн.
Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 07 травня 2014 року відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Акцент- Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В апеляційній скарзі представник позивача ПАТ «Акцент-Банк» - ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Посилається на те, що при ухваленні рішення судом дана неправильна оцінка встановленим обставинам справи, порушені норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не враховано строк дії договору до 16 травня 2009 року, а тому в зв'язку із збільшення строку позовної давності, позов подано в межах п'ятирічного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з підстав, визначених п. 4 ч.1 ст.309 ЦПК України - порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, 16 січня 2008 року між ЗАТ «Акцент-Банк» (правонаступник - ПАТ «Акцент-Банк») та ОСОБА_1 було укладено договір № AB8WRX12950010 про надання споживчого кредиту у розмірі 3267,60 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди в розмірі 119,27 грн. та одноразової винагороди у розмірі 544,60 грн., з кінцевим терміном повернення до 16 травня 2009 року.
Договір складається із Заяви позичальника, Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (СТАНДАРТ) та Тарифів, на що позичальником дана відповідна згода, яка власноручно підписана (а.с.9-16).
Відповідно до умов договору, боржник зобов'язувався щомісячно здійснювати погашення заборгованості за кредитом (щомісячний платіж) в сумі 341,54 грн., який складається з заборгованості за кредитом, відсотками, винагороди, комісії та інших витрат.
Судовим наказом № 2-н-154/08 від 18 вересня 2008 року, винесеним Гребінківським районним судом Полтавської області, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 4389,28 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем Договору утворилася заборгованість, яка станом на 05.02.2014 року становить 58818,07 грн. Різниця між розміром заборгованості та стягнутою судовим наказом сумою заборгованості становить 54428,79 грн. (58818,07-4389,28). Відповідно до п. 5.3. Умов та правил надання банківських послуг нараховано штрафи: -500 грн. - штраф (фіксована частина); 2721,44 грн. - штраф (процентна складова). Таким чином, із наданого Банком розрахунку заборгованості (а.с.8) загальна сума заборгованості становить 57650,23 грн.
Відповідач ОСОБА_1 07 травня 2014 року подав суду першої інстанції письмову заяву, в якій просив зменшити розмір нарахованої пені, оскільки тривалий час хворіє на закриту форму туберкульозу, також просив застосувати строк давності (а.с.34).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що строк позовної давності, про застосування якого відповідач подав заяву, пропущений, оскільки з позовом до суду позивач звернувся 27 лютого 2014 року. Суд першої інстанції визначив початок перебігу строку позовної давності з наступного дня після винесення судового наказу, тобто з 19.09.2008 року та вважав, що п'ятирічний строк позовної давності сплинув 19.09.2013 року
Однак, з таким висновком колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції безпідставно не врахував, що кінцевий строк договору до 16 травня 2009 року, визначено в Заяві позичальника та саме з наступного дня після закінчення строку договору слід обраховувати збільшений п'ятирічний строк позовної давності, оскільки винесення судового наказу не свідчить про розірвання договору або зміну строку його дії.
Відповідно до розділів 4 та 5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) визначено порядок розрахунків та відповідальність сторін.
Термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним Договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років (п.5.5. Умов).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а спеціальна по позовній вимозі про стягнення пені - один рік (ст.ст. 257,258 ЦК України). Статтею 259 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
У заяві на отримання кредиту вказано, що боржник ознайомилася та згодна із умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» (Стандарт), які були надані їй у письмовій формі, своїм підписом підтвердила факт про надану їй повну інформацію про умови кредитування. Згідно п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту, терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років. З даним пунктом умов боржник погодився, про що свідчить його підпис на заяві та вказаний пункт недійсним не визнано.
При цьому, колегія суддів вважає, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується скорочена позовна давність в один рік, а п'ять років - це є лише збільшена позовна давність для звернення до суду.
Цивільним кодексом України не передбачено заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням позовної давності.
Нормами статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як вбачається з умов договору кінцевий строк його дії визначено до 16.05.2009 року. З позовом до суду позивач звернувся 27 лютого 2014 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги пред'явлені в межах збільшеного п'ятирічного строку позовної давності.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до норм статей 629, 610, 612, 625 ЦК України - договір є обов'язковим до виконання; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлений договором строк, як закріплено нормами статей 526, 530 ЦК України.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до принципу диспозитивності розгляду цивільної справи, суд має вирішувати справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів.
Будь-яких доказів на підтвердження стягнення заборгованості за кредитним договором іншими судовими рішеннями, які набрали законної сили, матеріали справи не містять та сторони не посилаються на наявність таких обставин.
Відповідно до п. 3.2.2. Умов, позичальник зобов'язується погашати кредит у порядку та строки відповідно до Заяви.
Згідно заяви позичальника (а.с.9), боржник зобов'язувався щомісячно здійснювати погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, відсотками, винагороди, комісії та інших витрат. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з 10 по 15 число кожного місяця позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 341,54 грн.
Відповідно до Заяви позичальника та п. 3.3.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), погашення заборгованості здійснюється шляхом внесення коштів на картку клієнтом або шляхом списання коштів з поточних рахунків позичальника, згідно п. 3.2.5., при настанні строків платежів, передбачених цими Умовами та Заявою, у межах належних до сплати Банку сум.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою. Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
На вимогу апеляційного суду, Банк надав детальний розрахунок заборгованості, яку просив стягнути, з якого вбачається, що комісія в сумі 1074,43 грн. нарахована за період з вересня 2008 року по травень 2009 року з розрахунку 119,27 грн. в місяць; відсотки в сумі 95,55 грн. нараховані за період з 20.08.2008 р. по 16.05.2009р., пеня нарахована в період з 20.08.2008 року по 16.05.2009 року в сумі 5139,31 грн., а в період з 17.05.2009р. по 05.02.2014 року - в сумі 47163,30 грн., всього пеня за період з 20.08.2008 року по 05.02.2014 р. нарахована в розмірі 52302,61 грн. (а.с.65-66).
Аналізуючи умови договору сторін та зміст норм цивільного законодавства, слід дійти висновку про те, що виконання грошового зобов'язання за укладеним між сторонами Договором визначено періодичними щомісячними платежами (щомісячними грошовими зобов'язаннями), а тому у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення комісії та відсотків за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу та обраховуватися по кожному черговому платежу окремо.
Зазначена правова позиція сформульована в постановах Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року по справі № 6-116цс13 та від 19 березня 2014 року по справі № 6-14 цс14.
Таким чином, враховуючи те, що заява про застосування наслідків пропуску позовної давності була подана відповідачем в письмовому вигляді в суд першої інстанції до ухвалення рішення (а.с.34), то суд апеляційної інстанції не позбавлений можливості застосувати наслідки спливу спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення пені та наслідки спливу збільшеного (5 років) загального строку позовної давності щодо вимог про стягнення комісії та відсотків за користування кредитом, що відповідає правовій позиції ВСУ в справі № 6-101цс12 від 21.11.2012 року.
Враховуючи, що комісія та відсотки за користування кредитними коштами входять в складову мінімальних щомісячних платежів, а також те, що винесення судом судового наказу не припинило між сторонами правовідносин та на момент звернення до суду заборгованість не погашена, то колегія суддів вважає, що підлягають частковому задоволенню вимоги про стягнення комісії та відсотків за користування кредитом за період з лютого 2009 року по травень 2009 року (чотири місяці).
Так, за вказаний період (а.с.65-66) Банком було нараховано відсотки за користування кредитом на загальну суму 21,13 грн. (7,96+6,64+4,30+2,23), а тому саме ця сума заборгованості підлягає стягненню на користь Банку.
Розмір комісії обраховується за період чотирьох місяців з розрахунку 119,27 грн. на місяць, а тому загальний розмір, який підлягає стягненню становить 477,08 грн.
Таким чином, загальний розмір заборгованості за кредитом, що складається з комісії та відсотків за користування кредитом, становить 498,21 грн.
Що стосується позовної вимоги про стягнення пені, то вона також підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення. Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою (постанова ВСУ від 06 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13).
Відповідно до наданого детального розрахунку (а.с.65-66), період нарахування пені з 17.05.2009 року по 05.02.2014 року становить 1726 днів. За цей період пеня нарахована в сумі 47163,30 грн. Розмір нарахованої пені за 1 день становить 27,325202 грн. (47163,30:1726=27,325202). Період останніх 12 місяців, що передує зверненню до суду, повинен обліковуватися з 28 лютого 2013 року та по 05 лютого 2014 року (межі заявлених вимог), а тому становить 343 дня.
Таким чином, Банком нарахована пеня за останні 12 місяців, що передують зверненню до суду, в сумі 9372,54 грн. (27,325202х343=9372,54).
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п. 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.
Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).
Колегія суддів звертає увагу на те, що сума нарахованої пені за останні 12 місяців перед зверненням до суду (9372,54 грн.) значно перевищує (більш ніж у 18 раз) суму основного боргу (498,21 грн.), та те, що пеня є видом неустойки як засобу юридичної відповідальності, а не платою за користування грошима.
Відповідач ОСОБА_1 подав суду письмову заяву про зменшення розміру нарахованої пені, мотивуючи її станом свого здоров'я та тривалим лікування на закриту форму туберкульозу.
Слід зауважити, що умови споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності (Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013р. № 7-рп/2013).
Колегія суддів, враховуючи відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання; стягнення суми заборгованості по тілу кредиту, відсоткам за користування та комісії судовим наказом; значне перевищення розміру нарахованої пені завданих збитків невиконанням грошового зобов'язання; стан здоров'я відповідача, вважає за необхідне відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшити розмір пені до 1500 грн., оскільки саме такий розмір є справедливим, розумним та співмірним, виходячи з встановлених фактичних обставин справи.
Судовим наказом не вирішувалося питання стягнення штрафів, які передбачені Умовами та правилами надання банківських послуг та Заявою.
Так, відповідно до п. 5.1. Умов, при порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених заявою та п.п. 3.2.2., 3.2.3 даних Умов, Банк має право нараховувати, а Позичальник зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 1,25% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки платежу.
Згідно п.5.3. Умов, при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених Договором більш ніж на 30 днів, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.
Таким чином, природа нарахування пені та штрафів відповідно до Умов є різною.
Тобто, характер нарахування штрафів є відмінним від характеру нарахування пені, а відтак спеціальний строк позовної давності по вимогам про стягнення штрафів не пропущений.
Фіксований штраф підлягає стягненню в заявленій позивачем сумі. Що стосується процентної складової штрафу, то колегія суддів вважає, що ця позовна вимога підлягає частковому задоволенню, оскільки розрахунок процентної складової штрафу здійснювався Банком виходячи із сукупних величин заборгованості по відсоткам за користування кредитом, заборгованості по комісії за користування кредитом та пені, що в свою чергу суперечить ч. 2 ст. 550 ЦК України, яка визначає, що проценти на неустойку не нараховуються. Колегія суддів вважає, що нарахування відсотків на пеню є безпідставним, оскільки фактично неустойка у вигляді штрафу була нарахована на неустойку у вигляді пені, що суперечить нормам чинного законодавства.
Таким чином, стягненню підлягає процентна складова штрафу 5% на сукупні складові заборгованості по процентам за користування кредитом та заборгованості по комісії в розмірі 24,91 грн. ((21,13+477,08)х5%=24,91).
Всього позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 2532,12 грн. (21,13 грн. відсотки за користування кредитом + 477,08 грн. комісія + 1500 грн. пеня + 500 грн. фіксований штраф + 24,91 грн. процентна складова штрафу).
Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України в разі часткового задоволення позову судові витрати підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених вимог, що складає 4,4% (2532,12х100:57650,23=4,4). Таким чином, на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати в розмірі 38 грн. 05 коп., виходячи із сукупного розміру сплаченого судового збору за подачу позову до суду та за подачу апеляційної скарги ((576,50+288,25)х4,4%= 38,05).
Керуючись ст.ст. 303, 309 ч.1 п.3,4, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу представника позивача ПАТ «Акцент-Банк» - ПАТ КБ «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 07 травня 2014 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» ( 49074, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, буд. 11, рахунок № 29090829000010, код ЄДРПОУ 14360080, МФО 307770) заборгованість за договором № AB8WRX12950010 від 16 січня 2008 року: 21,13 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 477,08 грн. - заборгованість по комісії; 1500 грн. - пеню; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 24,91 грн. - штраф (процентна складова), а всього 2523,12 грн. (дві тисячі п'ятсот двадцять три гривні 12 копійок).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» ( 49074, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, буд. 11, рахунок № 64994919400001, код ЄДРПОУ 14360080, МФО 307770) в рахунок відшкодування понесених судових витрат 38,05 грн. (тридцять вісім гривень 05 копійок).
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: (підпис) Дряниця Ю.В.
Судді: (підпис) Карнаух П.М.
(підпис) Кривчун Т.О.
Згідно з оригіналом:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області Дряниця Ю.В.