Справа № 740/2246/14 Провадження № 22-ц/795/1536/2014 Головуючий у I інстанції - Бережняк В. Д. Доповідач - Горобець Т. В.

Категорія - цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2014 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Горобець Т.В. ,

суддів Бечка Є.М., Хромець Н.С.

при секретарі - Остапенко Г.С.

за участі відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24 червня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплопостачання,

В С Т А Н О В И В :

21 травня 2014 року ТОВ „ НіжинТеплоМережі" звернулось з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про солідарне стягнення з них 7 188.66 грн заборгованості за надані послуги теплопостачання за період, коли відповідачі були співвласниками квартири АДРЕСА_1 - з 01 березня 2010 року по 24 жовтня 2012 року, послуги теплопостачання по якій не оплачені.

Рішенням, що оскаржується, позовні вимоги задоволено частково, враховано заяви відповідачів та застосовано наслідки пропуску позивачем строку позовної давності стягнуто солідарно 3 235,14 грн заборгованості за період з травня 2011 року по жовтень 2012 року, також солідарно стягнуто з відповідачів судовий збір у розмірі 243,60 грн.

у апкляційній скарзі позивач вказує на помилковість такого судового рішення, вважаючи, що судом неправильно застосовано положення ч. 2 ст. 264 ЦК України щодо переривання строку позовної давності пред"явленням до суду 20.01.2014 року заяви про видачу судового наказу, який 17 лютого 2014 року був скасований за заявою відповідача.

На думку апелянта початок перебігу трирічного строку позовної давності слід рахувати не з 25 травня 2011 року до травня 2014 року, коли було подано позов до суду, а з 20.01.2011 року, тобто, коли було подано заяву про видачу судового наказу.

Повідомлений належним чином представник апелянта у судове засідання не з"явився, суду надано клопотання про перенесення дати розгляду справи у зв"язку з неможливістю явки представника до суду 17.07.2014 року.

Відповідачі про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином .

ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційну скаргу просив відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи, що строк позовної давності судом першої інстанції застосовано вірно. Також, у судовому засіданні відповідач пояснив, що власниками АДРЕСА_1 вони стали з дружиною, підписавши договір купвілі - продажу без наміру отримати у власність нерухомість, але були ошукані особами, причетними до укладення договору купівлі - продажу квартири у 2008 році. Також зазначив, вони у квартирі не проживали, послугами позивача не користувались, договір про надання послуг не укладали, про існування заборгованості не знали.

Про витребування апеляційним судом оригіналу чи належним чином засвідченої копії свідоцтва про продаж їх квартири з прилюдних торгів 24.10.2012 року ( про що просив у апеляційній скарзі) не наполягає, оскільки сам факт укладення договору купівлі-продажу квартири не заперечує, і недійсність його судовим рішенням не встановлена.

ОСОБА_2 у судове засідання не з"явилась, надавши письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить апеляційну скаргу відхилити, рішення скасувати та у задоволенні позову відмовити. Вказує, що квартирою не користувалась, договору на теплопостачання з позивачем не укладала, про існування заборгованості не знала.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових заперечень на скаргу, апеляційний суд, перевіривши законність рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 з 24.10.2012 року є ОСОБА_3, який придбав цю квартиру (яка з 2008 року була у власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), з прилюдних торгів. Встанговлено також, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на яких, як власників, був відкритий ТОВ „ НіжинТеплоМережі" рахунок НОМЕР_1, в період з 01.03.2010 року по 24.10.2012 року послуги теплопостачання не оплачували, у зв"язку з чим виникла заборгованість у розмірі 7 188,66 грн.

ТОВ „ НіжинТеплоМережі" з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості з послуг теплопостачання за період з 01.03.2010 року по 24.10.2012 року звернулось 20 січня 1014 року. Заява була задоволена та 29 січня 2014 року видано судовий наказ, проте, 17.02.2014 року за заявою відповідача цей наказ був скасований. 21 травня 2014 року ТОВ „ НіжинТеплоМережі" звернулось з позовом про стягнення цієї ж заборгованості.

Частково задовольняючи позов та стягуючи заборгованість за період з травня 2011 року по 24.10.2012 року, суд першої інстанції вважав, що факту переривання строку позовної давності за правилами ч.2 ст. 264 ЦК України не було, тому , враховуючи звернення з позовом до суду у травні 2014 року, розмір заборгованості визначив у межах строку позовної давності - з травня 2011 року по 24.10.2012 року, стягнувши 3235,14 грн.

Проте, такий висновок суду першої інстанції є помилковим, а рішення ухвалене при неповному з"ясуванні обставин справи, неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до правил п. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред"явлення особою позову до одного або кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ч.1 ст. 95 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 96 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження

За змістом ч.1,3 ст.118 ЦПК України позов пред"являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції. Позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 ЦПК України ( заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг) може бути подана тільки у разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, або скасування його судом.

Частиною 1 статті 8 ЦПК України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані Цим кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами Цього кодексу, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини ( аналогія закону).

Таким чином, звернення позивача до суду з заявою про видачу судового наказу 20.01.2014 року є тією подією, яка за змістом ч.2 ст.264 ЦК України та з врахуванням положень ч.1 ст. 8 ЦПК України свідчить про переривання перебігу позовної давності. Отже, 20 січня 2014 року перебіг строку позовної давності звернення до суду про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання розпочався знову.

Проте, звернення позивача до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за теплопостачання в період з 01.03.2010 року по 24.10.2012 року мало місце також поза межами трирічного строку позовної давності, так як три роки з дня звернення з заявою закінчились у січні 2011 року. Тому, розмір заборгованості підлягав нарахуванню та стягненню за період з 20.01.2011 року по 24.10.2012 року. З розрахунку, наданого апелянтом, вбачається, що за вказаний період сума боргу становить 5159,97 грн, яка і підлягала стягненню з відповідачів на користь позивача, але суд першої інстанції, на зазначене уваги не звернув

Крім того, стягнувши заборгованість у солідарному порядку, суд першої інстанції також у солідарному відшкодував з відповідачів на користь позивача суму понесених судових витрат на сплату судового збору. Незважаючи на відсутність у апеляційній скарзі заперечень проти порядку відшкодування судових витрат, апеляційний суд вважає за можливе, застосувавши правила ч.3 ст.303 ЦПК України, вийти за межі доводів апеляційної скарги, змінивши рішення суду також в частині визначеного порядку відшкодування на користь позивача судових витрат. Можливість солідарного відшкодування відповідачами судових витрат наведена правова норма не передбачає. Судові витрати не є солідарними зобов"язаннями боржників, у розумінні ст. 543 ЦК України і не є шкодою, завданою спільними неправомірними діями відповідачів.

Відповідно до правил ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення , з другої сторони відшкодовуються понесені нею судові витрати, пропорційно розміру задоволених вимог.

Також, встановлено, що при подачі позову ТОВ „ НіжинТеплоМережі" сплатило судовий збір у розмірі, меншому, ніж передбачено п.1.1 ч.2 ст.4 Закону України „ Про судовий збір" за подачу позовної заяви майнового характеру, а саме 121,60 замість 243,60 грн Отже, враховуючи, що позов задоволено на користь позивача, частково не доплачений ним судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь держави.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, п.1,4 ч.1 ст.309, ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» задовольнити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24 червня 2014 року змінити, збільшивши розмір солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до 5159( п»ять тисяч сто п»ятдесят дев»ять грн.) 97 коп, а також стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» у відшкодування витрат по сплаті судового збору по 121 грн 80 коп з кожного та по 60 грн 90 коп з кожного судового збору на користь держави на розрахунковий рахунок № 31210206780002, отримувач -УК у м. Чернігові /м. Чернігів/ 22030001, код ЄДРПОУ - 38054398, банк - ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО - 853592,

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:Судді: