Справа № 303/3918/14-к

1-кп/303/327/14

Рядок стат. звіту - 2

ВИРОК

Іменем України

24 липня 2014 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого судді Пак М.М.

при : секретарі Тромпак В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Мукачево кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Тростянець, Ямпільського району, Вінницької області, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньо - спеціальною освітою працюючого кінологом, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального злочину передбачених ч.1 ст. 125 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Бринчак О.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

в с т а н о в и в :

25 березня 2014 року близько 14 години 00 хвилин перебуваючи на подвір'ї загального користування будинку №7 по вул.Куруців у м.Мукачево затіяв сварку із потерпілою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, у ході якої наніс їй один удар долонею руки в область обличчя, в результаті чого заподіяв останній тілесні ушкодження у вигляді : травматичного набряку м'яких тканин виличної області з права з переходом на щоку, які згідно висновку судово - медичної експертизи № 253/14 від 09 квітня 2014 року відносяться до групи легких тілесних ушкоджень, як такі, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров'я і стійку втрату працездатності, та які виникли в результаті дії твердих тупих предметів по механізму удару - долонею руки сторонньої особи.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину свою у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, щиро розкаявся, та просив звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі п."в" ст.1 Закону України "Про амністію у 2014 році". Заявлений цивільний позов потерпілою ОСОБА_3 не визнав.

За згодою учасників судового процесу та на підставі ст.349 КПК України, суд, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, при цьому з'ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, що не має сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

-2-

З врахуванням наведеного, суд ухвалив допитати обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідити його характеризуючі дані.

Таким чином, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального злочину передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, доведена повністю.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом не встановлено.

При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, дані про його особу, який за місцем проживання характеризується посередньо (а.с.78), до кримінальної відповідальності не притягався (а.с.76), на обліку у психіатра, фтизіатра та нарколога не перебуває (а.с.80), на обліку в Мукачівському міському центрі зайнятості не перебуває (а.с.81), на утриманні знаходиться 2 (двоє) неповнолітніх дітей : ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, та приходить до висновку, що необхідним покаранням для його виправлення слід обрати покарання у вигляді штрафу.

Враховуючи викладене, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та запобігання новим злочинам, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства і відбування покарання, оскільки такі за даних обставин справи були б надмірно суворим покаранням, та слід призначити йому покарання в межах санкції частини 1 статті 125 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст. 85 КК України на підставі закону про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього Закону.

Пунктом "в" частини 1 статті 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" передбачено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Згідно із п. "а" ст. 9 Закону України "Про амністію у 2014 році" застосування цього Закону здійснюється щодо осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, та осіб, яких засуджено до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, крім покарання у виді штрафу, - за поданням органу виконання покарань, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, або за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника.

Вирішуючи заявлений цивільний позов, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 29 Постанови № 2 Пленуму Верховного суду України від 07 лютого 2003 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" вирішуючи цивільний позов у кримінальній справі про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я потерпілого (витрат на лікування, посилене харчування, протезування, сторонній догляд, поховання тощо), суди повинні керуватися відповідним цивільним законодавством і виходити з роз'яснень із цих питань, які містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за

-3-

позовами про відшкодування шкоди" та від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" з наступними змінами.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, яка її завдала. Із змісту заявленого цивільного позову поданого ОСОБА_3 вбачається, що вона просить стягнути з обвинуваченого 1500 грн. завданої матеріальної шкоди, який при цьому матеріально нічим не підтверджений, тобто є необгрунтований та безпідставний, а тому дана позовна вимога підлягає залишенню без розгляду.

Щодо вирішення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з обвинуваченого 1500 гривень моральної шкоди суд виходить з наступного.

Правилами частини 1 статті 1168 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до Постанови №4 Верховного суду України від 31 березня 1995 року право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди, а з абзацу 2 п. 5 даної Постанови вбачається, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому доказуванню позивачем підлягають такі обставини: наявність моральної шкоди, протиправність діяння того хто спричинив цю шкоду, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, необхідно з'ясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до пункту 9 вищевказаної Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, судом знайдено підтвердження того, що потерпілій ОСОБА_3 діями обвинуваченого заподіяна моральна шкода, яка виразилася у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку із спричиненням їй тілесних ушкоджень, моральних переживаннях, в результаті чого було порушено нормальний спосіб життя, з 26 березня по 05 квітня 2014 року не відвідувала місце роботи. З наведеного суд приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди підлягають до часткового задоволення, з ОСОБА_1 необхідно стягнути 600 гривень завданої моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 1500 грн. 00 коп. завданої матеріальної шкоди та 1 500 грн. завданої моральної шкоди, задоволити частково.

Речові докази по справі відсутні.

Процесуальні витрати по справі покласти на ОСОБА_1 в дохід держави.

Заходи забезпечення кримінального провадження в ході досудового розслідування не застосовувались.

Керуючись ст.ст. 94, 370, 371, 373, 376 КПК України, суд,-

з а с у д и в :

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального злочину передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді 30 (тридцять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510 (п'ятсот десять) гривень.

-4-

Звільнити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, від відбування покарання на підставі п."в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 року.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволити частково, стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканки АДРЕСА_2 - 600 (шістсот) гривень 00 копійок завданої моральної шкоди, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1500 гривень матеріальної шкоди - залишити без розгляду.

Процесуальні витрати в розмірі 463 (чотириста шістдесят три) гривні 40 копійок покласти на ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, в дохід держави.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області через цей суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий М.М.Пак