Справа № 755/14983/14-ц
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" липня 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Марцинкевичі В.А.,
при секретарях Бовкун О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Державна міграційна служба Дніпровського районного відділу головного управління в м.Києві про виселення з житлового приміщення та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, -
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить усунути перешкоди з боку ОСОБА_2 у здійсненні нею права власності квартирою АДРЕСА_1 та виселити відповідача з вказаної квартири, мотивуючи тим, що позивачка відповідно до договору купівлі-продажу від 31.07.2001 року є власником квартири АДРЕСА_1. Позивачка з відповідачем не одружена але проживала разом з 2001 року по 2009 рік. Квартира була придбана позивачкою до знайомства та сумісного проживання з відповідачем. Позивачка з чоловіком, змушенні проживати в іншому місті, оскільки відповідач змінює замки у вхідних дверях і погрожує позивачу. У зв'язку з чим позивачка як власник житла, не має змоги в повній мірі розпоряджатись власним майном та вимушена звертатись за вирішенням даного питання до суду.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явився, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовну заяву просила задовольнити з підстав, викладених у ній.
Відповідач ОСОБА_2, в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, проти позову заперечував
Представник третьої особи Державна міграційна служба Дніпровського районного відділу головного управління в м.Києві, всудове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Таке рішення відповідає передбаченій ч. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України вимозі до актів цивільного законодавства про дотримання принципу однаковості регулювання цивільних відносин на всій території України і означає, що де б не проживав власник і де б не знаходилося його майно, він володіє усією сукупністю прав володіння, користування та розпоряджання цим майном на однакових засадах, визначених Конституцією України та Цивільним кодексом України.
Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Судом встановлено, що 31.07.2001 року позивач згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 Київського міського нотаріального округу, є власником квартири АДРЕСА_1. (а.с. 6-7)
За нормою частини другої ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), а по-друге - застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.
Захист права власності здійснюється в передбаченому законом порядку, тобто шляхом застосування належної форми, за собів і способів захисту. Для захисту застосовується юрисдикційна форма захисту, тобто діяльність уповноважених державних органів, які здійснюють комплекс організаційних заходів для захисту пору шених прав.
За нормою статті 391 Цивільного кодексу України, власник, майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Як убачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог є усунення перешкод відповідачем у здійснення права власності позивачкою на квартиру квартири АДРЕСА_1, яка належить позивачці на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 31.07.2001 року.
Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, пояснень свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку щодо правомірності заявлених позовних вимог в частині усунення перешкод у здійсненні права користування ОСОБА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1, оскільки стороною позивачки надано докази належності на праві власності спірної квартири позивачці, доведено факт порушення відповідачкою права позивачки на володіння, користування та розпорядження спірною квартирою, шляхом заміни відповідачкою замка вхідних дверей.
Відповідно до частини третьої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з житлового приміщення та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, суд присуджує з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача судовий збір в сумі 243,60 гривень.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 4, 16, 311, 316, 317, 319, 386, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 60, 88, 130,208-209, 212-215, 218, 292, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Державна міграційна служба Дніпровського районного відділу головного управління в м.Києві про виселення з житлового приміщення та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні нею права власності на квартиру АДРЕСА_1.
Виселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
С у д д я :