УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2014р. Справа № 9104/146708/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Львові

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі Тернопільської області, м.Теребовля Тернопільської області

на постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 20.12.2011р. у справі №2-а-7347/11р. за позовом ОСОБА_1, с.Ласківці Теребовлянського району Тернопільської області до управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі Тернопільської області, м.Теребовля Тернопільської області

про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни",-

ВСТАНОВИВ:

01.12.2011р. позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, просив зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі Тернопільської області здійснити перерахунок та виплатити на його користь підвищення до пенсії "дитині війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період шість місяців з дня подачі заяви до суду та по момент винесення рішення.

Постановою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 20.12.2011р. позовні вимоги задоволено частково; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі Тернопільської області здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії "дитині війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.06.2011р. по 22.07.2011р. відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та з урахуванням проведених виплат.

Відповідач: управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі Тернопільської області з таким рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу відповідач мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах, передбачених Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків; законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії "дітям війни".

З урахуванням вимог ч.8 ст. 183-2 та п.3 ч.1 ст.197 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Безспірно встановлено, що позивач відноситься до категорії громадян, якому встановлено статус "дитини війни", відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) останній має право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.

Відповідно до вимог ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлений шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, що враховано судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії дитині війни, за період починаючи з 01.06.2011р. по 22.07.2011р в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та з урахуванням проведених виплат. підлягають задоволенню, оскільки відповідно до вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", розміри державних соціальних гарантій на 2011 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2011 році повинен був діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).

Крім того, згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії "дітям війни".

Посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").

При цьому суд першої інстанції правильно задоволив позовні вимоги позивача тільки по 22.07.2011р., оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №745 від 06.07.2011р. (набрала чинності з 23.07.2011р.), яка прийнята на виконання Закону України від 14.06.2011р. №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", підвищення до пенсії дітям війни виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України.

За наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись вимогами ст.ст.160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі Тернопільської області, - залишити без задоволення.

2.Постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 20.12.2011р. у справі №2-а-7347/11р. за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі Тернопільської області про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії "дитині війни", - залишити без змін.

Відповідно до вимог ч.10 ст.183-2 КАС України ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга