У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Тітова Ю.Г.,
суддів: Панталієнка П.В., Пшонки М.П.,
Прокопчука Ю.В., Лященко Н.П.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства (далі - ДП) “Інститут Генетики Репродукції” про відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2003 року ОСОБА_1. звернулась з указаним позовом, мотивуючи тим, що 14 вересня 2002 року між нею та ДП “Інститут Генетики Репродукції” був укладений договір щодо надання медичних послуг в області репродуктивної медицини. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, у результаті чого їй були спричинені моральні страждання, позивачка просила про задоволення позовних вимог.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2004 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2004 року зазначене рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
У поданій касаційній скарзі ДП “Інститут Генетики Репродукції”, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд із таких підстав.
Скасовуючи рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2004 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва виходила з того, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що перешкоджає суду апеляційної інстанції дослідити нові докази чи обставини, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Проте мотиви скасування рішення суду й направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, покладені в основу ухвали суду апеляційної інстанції, суперечать нормам процесуального права. Посилання на необхідність притягнення до участі у справі в якості третьої особи Київського управління з захисту прав споживачів не можна вважати обґрунтованим, оскільки воно не випливає з вимог закону.
Так, ст. 307 ЦПК України (1963 року) передбачає, що рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справа розглянута неповноважним суддею; рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених про час і місце судового засідання; суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не були притягнуті до участі в справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 301 ЦПК України 1963 року суд апеляційної інстанції може встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, а також докази, які, на думку осіб, що беруть участь у справі, судом першої інстанції досліджувалися з порушенням встановленого ЦПК України 1963 року порядку.
У порушення вимог ст. ст. 301, 307 ЦПК України 1963 року апеляційний суд безпідставно направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, ухилившись тим самим від процесуальних обов'язків, які покладені на нього Законом при перегляді судових рішень.
За таких обставин колегія суддів Судової палати вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції не може залишатися в силі й підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд у суд апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу дочірнього підприємства “Інститут Генетики Репродукції” задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2004 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.Г. Тітов
Судді: П.В. Панталієнко
Ю.В. Прокопчук
М.П. Пшонка
Н.П. Лященко