У Х В А Л А

                                     ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

   19 січня 2007 року                                                                                м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

               Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Романюка Я.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до житлово-експлуатаційної дільниці № 7 м. Кременчука про поновлення на роботі, за касаційними скаргами ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 березня         2004 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 22 липня  2004 року,-

в с т а н о в и л а :

У квітні 2004 року  року ОСОБА_1. звернулась до суду із позовом до житлово-експлуатаційної дільниці № 7 м. Кременчука про поновлення на роботі, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що її було звільнено відповідачем з роботи з порушенням норм трудового законодавства. У зв`зку з зазначеним, просила суд поновити строк на звернення до суду та задовольнити її позовну заяву.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 березня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 22 липня  2004 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено.

У касаційних скаргах ОСОБА_1. та її представник ОСОБА_2.  просять скасувати рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 22 липня  2004 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування  судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права і доводи скарги їх висновків не спростовують.

Відсутні і передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 331, 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у  х  в  а  л  и  л  а :

          Касаційні скарги ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області            від 18 березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області   від 22 липня  2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:                                                                        Левченко Є.Ф.

                                                                                              Лихута Л.М.

                                                                                              Романюк Я.М.