У Х В А Л А

                                     ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 січня 2007 року                                                                                     м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

                  Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Романюка Я.М., -

 розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи: ОСОБА_3 про стягнення аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду Луганської області від 25 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 17 травня 2004 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2003 року ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2., третьої особи: ОСОБА_3. про стягнення аліментів, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дітей. Тому просила суд стягнути з відповідача на її користь на утримання їхніх  двох неповнолітніх дітей аліменти в розмірі 1/3 частини його доходу.

Рішенням Жовтневого районного суду Луганської області від 25 грудня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 17 травня 2004 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3. просить скасувати рішення Жовтневого районного суду Луганської області від 25 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 17 травня 2004 року,  посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга  задоволенню не підлягає.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування  судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, і доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судових рішень.

Керуючись ст.ст. 331, 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у  х  в  а  л  и  л  а :

          Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду Луганської області від 25 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 17 травня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:                                                                          Левченко Є.Ф.

                                                                                            Лихута Л.М.

                                                                                             Романюк Я.М.