№ 2-168/08

                                                         Р І Ш Е Н Н Я

                                              І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 

23 грудня 2008 року                                                                                                       місто Маріуполь

 Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

 судді                           Попової С.А.,

 при секретарях                      Больсуновій Г.О., Ченгал О.М.,

 за участю адвоката   ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу:

            за позовом ОСОБА_2 до виконкому Маріупольської міської ради, ОСОБА_3  про визнання ордеру на жиле приміщення недійсним, визнання права користування жилим приміщенням, зобов"язання укласти договір найму жилого приміщення,

            та за зустрічним позовом виконкому Маріупольської міської ради до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого жилого приміщення,

            третя особа - Житлово-комунальне підприємство "Азовжитлокомплекс", -

 

                В С Т А Н О В И В:

У липні 2007 позивач ОСОБА_2. звернувся до суду із позовом до відповідача виконкому Маріупольської міської ради про визнання ордеру на жиле приміщення - квартиру АДРЕСА_1 в місті Маріуполі, виданого на ім"я ОСОБА_3., недійсним;  визнання за ним права користування цим жилим приміщенням; зобов"язання виконкому міськради видати йому ордер на зазначене жиле приміщення. В обґрунтування заявлених вимог посилався на наступні обставини. У лютому 2000 року за клопотанням директора ОП «Азовжитлосервіс», з яким він перебував у трудових правовідносинах, перед дирекцією підприємства ВАТ «Сталькон», на балансі якого знаходився гуртожиток - вказаний будинок НОМЕР_1, йому була надана кімната НОМЕР_2, в якій він був зареєстрований і проживав по січень 2003 року. На підставі рішення виконкому від 22.09.1999р. статус гуртожитку змінено, а згодом будинок НОМЕР_1 передано у комунальну власність. У лютому 2003р. займана ним кімната НОМЕР_2 була надана іншій родині, взамін якої йому виділено в користування кімнату НОМЕР_3 в тому ж будинку, в якій він зареєстрований з 05.02.2003р. В подальшому, маючи на меті приватизацію квартири, він довідався про відсутність у житловій організації ордеру на кімнату НОМЕР_2 і НОМЕР_3, а також про видачу у вересні 2000р. ордеру на квартиру НОМЕР_3, яку він зараз займає, іншій особі - ОСОБА_3., що в цьому помешканні не зареєструвався у передбачені законодавством строки і не проживав жодного дня. У зв"язку з цим просив визнати виданий ОСОБА_3. ордер недійсним. Посилаючись на реєстрацію і постійне проживання з лютого 2003 року до теперішнього часу у спірному жилому приміщенні, своєчасну сплату житлово-комунальних послуг за відкритим на нього особистим рахунком, підтримання належного технічного стану помешкання, просив визнати його таким, що набув право на займане жиле приміщення. У зв"язку з безрезультатністю пошуку документів щодо законного проживання, що на даному етапі є перешкодою у приватизації жилого приміщення, просив зобов"язати виконком міськради видати йому ордер на спірне житло.

В ході судового розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги, що в остаточній редакції зводяться до наступного: визнати виданий на ім"я ОСОБА_3. ордер на квартиру НОМЕР_3 недійсним; визнати за ним право користування цим жилим приміщенням; зобов"язати виконком міськради укласти із ним договір найму жилого приміщення.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі і надав пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві. Пояснив, що вселявся в квартиру АДРЕСА_2 у 2000р. за листом адміністрації ВАТ «Сталькон» на підставі клопотання директора ОП «Азовжитлосервіс», де він працював, а в 2003 році на підставі його заяви його перевели проживати і надали кімнату АДРЕСА_1 з оформленням особистого рахунку, де він зареєстрований і проживає до сьогодення, виконує в повному обсязі обов"язки наймача. Так, він встановив електролічильник, батарею, зробив ремонт, своєчасно сплачує комунальні послуги. Іншого житла у власності або в користуванні не має.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      

Представники відповідача виконкому Маріупольської міськради Жоголева В.В., Карацюба В.Л., які діють на підставі довіреностей, заперечуючи проти пред"явленого позову, заявили зустрічні вимоги до ОСОБА_2. про його виселення з займаного жилого приміщення. В обґрунтування правової позиції щодо позовів пояснили наступне. У березні 2000р. квартира АДРЕСА_1, який згодом у вересні 2002р. був переданий у міську комунальну власність, надана громадянину ОСОБА_3. на правовій підставі - ордеру на жиле приміщення згідно із списком ВАТ «Сталькон» за рішенням від 25.01.2000р. на підставі рішення Маріупольської міськради від 15.03.2000р. Адже, цей ордер втратив чинність, оскільки зазначена особа не зареєструвалась протягом 30 днів в наданому жилому приміщенні. Позивач, не звертаючись із заявою про видачу ордеру або заявою про надання житла до виконкому міськради, як органу, що здійснює контроль за використанням і схоронністю житлового фонду і якому делеговані повноваження з розподілу житла, не перебував у встановленому порядку на квартирному обліку і, не отримавши ордеру і не уклавши договір найму жилого приміщення, до спірної квартири вселився незаконно, без достатніх правових підстав. Вважали вселення ОСОБА_2. незаконним, оскільки діюче на той період часу ОП «Азовжитлосервіс», що надало згоду на його вселення, не було повноважним, на відміну від виконкому міськради, вирішувати питання про розподіл цього житла. Просили в задоволенні позову відмовити.

Залучений у якості співвідповідача за позовом ОСОБА_2. - ОСОБА_3., що повідомлявся належним чином про дату і час розгляду справи згідно з положеннями ч. 3 ст. 76 ЦПК України через житлову організацію, в судове засідання не прибув. З"ясувавши думку учасників судового розгляду, суд вирішив розглянути справу у відсутність не прибувшого відповідача за наявних в справі матеріалів і доказів. 

У якості відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2., не погоджуючись з позовом виконкому Маріупольської міської ради, вважав вимоги про його виселення безпідставними, оскільки вселився не самовільно, а його вини в неналежному оформленні документів немає. Він законно вселився в спірне житло, відкрито користується квартирою з 2003 року, ретельно сплачуючи комунальні послуги, має реєстрацію в спірному помешканні.

Представники залученого у якості третьої особи ЖКП «Азовжитлокомплекс» Сирко О.В., Пріщепа А.О., які діють за довіреністями, в судовому засіданні підтримали позовні вимоги ОСОБА_2. і заперечували проти зустрічного позову виконкому Маріупольської міської ради. Пояснили, що позивачу надана кімната АДРЕСА_2 за клопотанням директора ОП «Азовжитлосервіс», де він працював, на адресу керівника ВАТ «Сталькон». Згодом позивач погодився перейти у іншу кімнату, на нього був оформлений особистий рахунок на квартиру НОМЕР_3. Будинок АДРЕСА_1, в якому розташована спірна квартира, переданий за актом в комунальну власність у травні 2003 року.

Заслухавши позивача, представників відповідача, третьої особи, вивчивши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_2. таким, що підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов виконкому Маріупольської міської ради необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, за наступних підстав.

Рішенням виконкому Маріупольської міської ради № 318/3 від 22.09.1999р. жилі приміщення, в тому числі і  спірна квартира АДРЕСА_1 в місті Маріуполі, який має статус гуртожитку, переведені в ордерні (а.с. 50, 133). Пунктом 3 рішення ухвалено відділу з обліку і розподілу житлової площі міськради видати ордери за списками ВАТ "Сталькон".

Рішенням Маріупольської міської ради № 491 від 24.12.1999р. відомчий жилий будинок АДРЕСА_1 переданий на баланс орендного підприємства «Азовжитлосервіс» (а.с. 130).

Відповідно до рішення виконкому Маріупольської міської ради від 15.03.2000р. № 85 «Про затвердження списків з надання житлової площі у знов збудованих будинках та будинках повторного заселення» на підставі списків на повторне заселення робочих і службовців ВАТ «Сталькон" громадянину ОСОБА_3 надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 складом родини 1 особа (а.с. 131-132, 134-136). Пунктом 8 рішення № 2 спільного засідання адміністрації і профспілкового комітету ВАТ «Сталькон» від 25.01.2000р. квартира АДРЕСА_1 закріплена за ОСОБА_3. (а.с. 137). 22.09.2000р. видано ордер на його ім"я (а.с. 55 дослідженої в ході вирішення спору справи № 2а-52/07 за адміністративним позовом ОСОБА_2.).

За інформацією житлової організації ОСОБА_3. на дільницю № 4 ЖКП «Азовжитлокомпекс» для реєстрації в АДРЕСА_1 після отримання ордеру у вересні 2000р. не звертався, на його ім"я не відкривався особистий рахунок (а.с. 38).

Рішенням Маріупольської міської ради від 20.09.2002р. № 163 житловий будинок АДРЕСА_1 прийнято у міську комунальну власність (а.с. 51), а у травні 2003 року згідно із актом приймання-передачі основних засобів Статутного фонду ВАТ «Сталькон» передано ЖКП «ПП Жилфонд 279» на баланс для подальшої експлуатації (а.с. 52-53).

За положеннями ст. 15 ч. 1 п. 10 ЖК України виконком міської ради видає ордери на жилі приміщення. За ч. 2 ст. 58 ЖК України, ордер може бути виданим лише на вільне жиле приміщення.

Згідно з п. 69 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрсовпроф 11.12.1984р., ордер дійсний протягом 30 днів. Цей строк є присікательним. За його спливом ордер втрачає автоматично свою силу.

Актами житлової організації дільниці № 4 ЖКП «Азовжитлокомплекс» від 17.06.2008р., 10.07.2008р., 17.10.2008р. засвідчено, що ОСОБА_3. у спірному помешканні не зареєстрований і не проживає (а.с. 62, 77, 153).

            Так, є встановленим, що ордер, виданий 22.09.2000р. на ім"я ОСОБА_3., втратив чинність, оскільки він  у передбачений законом строк не вселився в надану йому квартиру і в подальшому не ставив питання про подовження пропущеного строку. Дані обставини не оспорюються сторонами і  це підтверджено інформацією відділу з обліку та розподілу житлової площі Маріупольської міської ради (а.с. 35 справи № 2а-52/07 за позовом ОСОБА_2.).

            Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2. в частині визнання виданого на ім"я ОСОБА_3. ордеру недійсним, суд виходить з наступного.

            За змістом ст. 59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнаний недійсним у випадках надання громадянами таких, що не відповідають дійсності, відомостей про потребування поліпшення житлових умов, порушення прав інших осіб або організацій на вказане в ордері жиле приміщення, неправомірних дій посадових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.           

            Одже, однією з підстав, закріпленою законодавцем, визнання ордеру недійсним є його видача на жиле приміщення, право на яке зберігає інша особа.

В матеріалах справи, зокрема, рішення виконкому Маріупольської міської ради від 15.03.2000р. № 85 «Про затвердження списків з надання житлової площі у знов збудованих будинках та будинках повторного заселення», списках на заселення робочих і службовців ВАТ «Сталькон, відсутні відомості про зберігання за іншими особами право на проживання в цьому жилому приміщенні.

Як встановлено, ордер ОСОБА_3. виданий у вересні 2000р. на вільне жиле приміщення, позивач же в той час проживав в іншому помешканні - кв. 2 того ж будинку АДРЕСА_1 і не зберігав прав на спірне житло. Тому, із врахуванням положень чинного законодавства, що регламентує відновлення прав особи, тільки у випадку їх порушення, вимоги ОСОБА_2., про визнання недійсним ордеру на жиле приміщення кв. НОМЕР_3, виданого іншій особі у 2000р., не підлягають задоволенню, оскільки в даній частині не встановлено порушення прав позивача, а оспорюваний ордер на ім"я ОСОБА_3. виданий 22.09.2000р. у відповідності з чинним законодавством.

Суд не погоджується і вважає юридично неспроможними доводи позивача щодо порушення чинного порядку видачі ордеру, що полягає у не заселенні ОСОБА_3. у спірне житло протягом 30 днів, оскільки ці події мали місце вже після прийняття рішення і видачі ордеру.  

            Як встановлено, за  клопотанням адміністрації орендного підприємства «Азовжитлосервіс» від 14.02.2000р. на адресу директора ВАТ «Сталькон» вчинено заселення і реєстрацію ОСОБА_2., у гуртожитку в АДРЕСА_2 (а.с. 34 справи № 2а-52/07 за позовом ОСОБА_2.)

            22.12.2002р. ОСОБА_2. звернувся із заявою до директора ЖЕУ ВАТ «Сталькон» про надання дозволу на перереєстрацію у іншу кімнату в цьому ж будинку (а.с. 49).

З особистого рахунку НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_2. зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 з 05.02.2003р. до теперішнього часу у якості наймача жилого приміщення (а.с. 48; а.с. 65 справи № 2а-52/07 за адміністративним позовом ОСОБА_2.).

З паспортних даних ОСОБА_2. вбачається, що в період з 18.03.2000р. по 05.02.2003р. він був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 в місті Маріуполі, а з 05.02.2003р. і до сьогодення зареєстрований в спірній квартирі НОМЕР_3 в тому ж будинку (а.с. 7-8).

За наслідками роботи комісії житлової організації ЖКП «Азовжитлокомплекс» складено акт від 31.01.2007р. і довідку від 16.04.2007р., якими засвідчено реєстрацію і проживання ОСОБА_2. у спірному помешканні з 05.02.2003р. до теперішнього часу на підставі клопотання підприємства «Азовжитлосервіс» до директора підприємства «Сталькон», а також його проживання в будинку НОМЕР_1 з 2000 року; аналогічні відомості про реєстрацію позивача в спірному помешканні на підставі його заяви містяться у інформації ВГІРФО Орджонікідзевського РВ (а.с. 54; а.с. 33, 52-53 справи № 2а-52/07 за адміністративним позовом ОСОБА_2.). В ході судового вирішення спору відповідачем - виконкомом Маріупольської міськради не надано будь-яких рішень компетентних органів або висновків службових перевірок з приводу притягнення відповідних посадових осіб до передбаченої законодавством відповідальності щодо незаконного вселення Провоторова у спірну квартиру.

 Понад 4 роки з моменту вселення у спірну квартиру НОМЕР_3 ніхто не ставив під сумнів і не оспорював право ОСОБА_2. на проживання в займаному жилому приміщенні. Як з"ясовано, у листах відділу з обліку та розподілу житлової площі від 29.03.2007р., 04.04.2007р. Маріупольська міська рада відзначає незаконність реєстрації і вселення позивача у спірну квартиру НОМЕР_3 (а.с. 35, 37 справи №2а-52/07 за адміністративним позовом ОСОБА_2.). Але ж після цього будь-які попередження про виселення на адресу позивача не надсилались. І до пред"явлення даного позову ОСОБА_2. у липні 2007 року міськрада не позивалась до нього з вимогами про позбавлення того житлових прав на спірну квартиру.

Дані обставини переконують суд в тому, що з 2003 року надано фактично згоду ОСОБА_2. на зайняття ним і користування спірним житлом.

ОСОБА_2. протягом проживання в квартирі АДРЕСА_1 виконував обов"язки, що виникають з договору найму жилого приміщення, в сенсі ст.ст. 66-67 ЖК України, щодо здійснення оплати всіх видів житлово-комунальних послуг, що вбачається з оплачених ним квитанцій з липня 2003р. (а.с. 79-116). Всі квитанції комунальних служб виписані саме на ім"я позивача ОСОБА_2., як наймача житла, а не іншу особу.

Доводи позивача щодо відсутності у його власності чи користуванні іншого, окрім спірного, жилого приміщення відповідачем не спростовані і судовим розглядом не здобуто доказів на існування в нього іншого житла. 

            Всі наведені обставини свідчать про набуття ОСОБА_2. права користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

            Втім, посилання виконкому міськради на ст. 116 ч. 3 ЖК як на правову підставу виселення ОСОБА_2. з цього жилого приміщення без надання іншого житла, суд не вважає обгрунтованим, оскільки особи, які самоуправно зайняли жиле приміщення і тим самим грубо порушили встановлений законом порядок надання жилої площі, виселяються в адміністративному порядку. Так, виселення вказаних в ч. 2 ст. 109 ЖК осіб, самоуправно зайнявших жиле приміщення, пов"язано з відсутністю у цих осіб будь-яких підстав для зайняття жилої площі.

            А як встановлено, ОСОБА_2. на підставі його заяви, після письмового узгодження між керівництвом ОП «Азовжитлосервіс» і ВАТ «Сталькон»,  у 2000 році було надано в користування жиле приміщення квартира №2, а в 2003р. - вільна квартира АДРЕСА_1, в якому проживав і був зареєстрований паспортною службою з 2000р., а в спірній квартирі з 2003р., постійно відкрито користувався займаним приміщенням, на нього відкритий особистий рахунок і він виконував належним чином обов"язки наймача, сплачуючи житлово-комунальні послуги, утримував спірне житло шляхом ремонтів, поліпшення технічного стану помешкання.

            Та ж обставина, що, допустивши надання житла у будинку НОМЕР_1 кімната № 2 ОСОБА_2. у 2000р., його не було внесено до списку підприємства і не передано до міськради для подальшої видачі ордеру, не може за встановлених конкретних обставин справи бути покладена в основу рішення про його виселення. Вини позивача в порушенні порядку видачі ордеру на займане їм приміщення не встановлено.

            Всі зазначені обставини не дають суду підстави погодитись із доводами виконкому Маріупольської міськради про виселення ОСОБА_2. як такого, що самовільно, самоуправно вселився в спірне приміщення за відсутності будь-яких до того підстав.  У зв"язку з цим суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову про виселення ОСОБА_2. з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

            Зважаючи на безпідставні зустрічні позовні вимоги виконкому Маріупольської міської ради, відмовляючи в їх задоволенні із врахуванням положень ст. 9 ч.ч. 3, 4 ЖК України, суд відновлює житлові права позивача шляхом визнання за ним права користування спірним жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 в місті Маріуполі. 

Згідно із ст. 61 ч. 1 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється у відповідності з договором найму жилого приміщення.

Зважаючи на встановлені судом обставини і висновки суду щодо набуття ОСОБА_2. права користування спірним жилим приміщенням, беручи до уваги положення ст. 61 ч. 1 ЖК України, суд, відновлюючи житлові права позивача, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині зобов"язання виконкому Маріупольської міської ради укласти із ОСОБА_2. договір найму жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1 в місті Маріуполі. 

На підставі ст.ст. 9 ч.ч. 3, 4, 58-59, 61 Житлового кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.1985р. з подальшими змінами і доповненнями, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

 

                                                             В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до виконкому Маріупольської міської ради, ОСОБА_3 в частині визнання недійсним ордеру на жиле приміщення - відмовити.

Позов ОСОБА_2 до виконкому Маріупольської міської ради в частині визнання за ним права користування жилим приміщенням і зобов"язання укласти договір найму жилого приміщення - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 в місті Маріуполі.

Зобов"язати виконком Маріупольської міської ради укласти із ОСОБА_2 договір найму жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1 в місті Маріуполі. 

В задоволенні зустрічного позову виконкому Маріупольської міської ради до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого жилого приміщення - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

 

                                                    Суддя ________________________________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                             

№ 2-168/08

                                                          Р І Ш Е Н Н Я

                                               І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

                                        (вступна та резолютивна частини)

 

23 грудня 2008 року                                                                                                             місто Маріуполь

 Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

 судді                           Попової С.А.,

 при секретарях                      Больсуновій Г.О., Ченгал О.М.,

 за участю адвоката               ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу:

            за позовом ОСОБА_2 до виконкому Маріупольської міської ради, ОСОБА_3  про визнання ордеру на жиле приміщення недійсним, визнання права користування жилим приміщенням, зобов"язання укласти договір найму жилого приміщення,

            та за зустрічним позовом виконкому Маріупольської міської ради до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого жилого приміщення,

              третя особа - Житлово-комунальне підприємство "Азовжитлокомплекс", -

 

                                                       В С Т А Н О В И В:

 

Зважаючи на складність у викладенні повного тексту рішення, пов"язаного з потребою в обгрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачено значний час, суд вважає за можливе проголосити його вступну та резолютивну частини.

На підставі ст.ст. 9 ч.ч. 3, 4, 58-59, 61 Житлового кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.1985р. з подальшими змінами і доповненнями, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

 

                                                      В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до виконкому Маріупольської міської ради, ОСОБА_3 в частині визнання недійсним ордеру на жиле приіщення - відмовити.

Позов ОСОБА_2 до виконкому Маріупольської міської ради в частині визнання за ним права користування жилим приміщенням і зобов"язання укласти договір найму жилого приміщення - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 в місті Маріуполі.

Зобов"язати виконком Маріупольської міської ради укласти із ОСОБА_2 договір найму жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1 в місті Маріуполі. 

В задоволенні зустрічного позову виконкому Маріупольської міської ради до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого жилого приміщення - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

 

                                                    Суддя ________________________________