Справа № 258/787/14-ц Провадження № 2/232/408/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2014 року м. Кіровське

Кіровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Назаренко Г.В.

при секретарі Крамар В.М.

за участю представника повивача Войтенко О.М.

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі дистанційного судового провадження цивільну справу за позовом Прокуратури Кіровського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 124) до ОСОБА_2 про стягнення вартості харчування та комунально-побутових послуг, -…

ВСТАНОВИВ:

2 липня 2014 року на адресу Кіровського міського суду Донецької області в порядку ст.116 ЦПК України з Кіровського районного суду м. Донецька надійшла цивільна справа за позовом Прокуратури Кіровського району м. Донецька (далі - Прокуратура) в інтересах держави в особі Донецької виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 124) (далі - ДВК № 124) до ОСОБА_2 про стягнення вартості харчування та комунально-побутових послуг. В обґрунтування позовних вимог Прокуратура послалась на те, що ОСОБА_2 з 5 вересня 2011 року відбуває покарання в ДВК № 124 на підставі вироку Ленінського районного суду м. Донецька від 12 травня 2011 року, яким засуджений за ч.2 ст.187 КК України до 8 років позбавлення волі. За час відбування покарання в ДВК № 124 відповідач жодного дня не працював, до праці ставиться негативно, від всіх запропонованих адміністрацією колонії робіт відмовився, характеризується негативно, за період відбування покарання отримав 16 стягнень, заохочень не має. У зв'язку з тим, що відповідач відмовився працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, та не має інших доходів, він спричинив державі в особі ДВК № 124 матеріальні збитки, що складаються з вартості харчування та комунально-побутового забезпечення в сумі 9882,62 грн., яку Прокуратура на підставі ст.121 КВК України просить стягнути з засудженого ОСОБА_2 в судовому порядку.

Прокуратура Кіровського району м. Донецька про час та місце судового розгляду оповіщена у встановленому порядку, її представник в судове засідання не з'явився, не повідомив про причини неявки.

Представник позивача Донецької виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 124) Войтенко О.М., діюча на підставі довіреності від 8 липня 2014 року, підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, був присутній в підготовчій частині судового засідання, після чого покинув залу судового засідання, пояснення по справі не давав.

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_4 про час та місце судового розгляду оповіщена у встановленому порядку, в судове засідання не з'явився, явка якої в судове засідання визнана неповажною і неявка якої відповідно до ч.2 ст.169 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи.

Згідно письмових заперечень проти позову представника відповідача ОСОБА_4, що містяться в матеріалах справи, представник відповідача вважає позовні вимоги Прокуратури необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу з наступних підстав. В якості підтвердження вартості харчування позивачем наданий розрахунок бухгалтерії ДВК № 124 за період з вересня 2011 року по листопада 2013 року у вигляді щомісячної вартості харчування, яке начебто надавалось відповідачу. При цьому будь-якого підтвердження отримання ОСОБА_2 харчування, його кількості, якості та вартості не надано. Залишилось поза увагою питання умов придбання продуктів харчування, ціни, наявності накладних, що підтверджують придбавання продуктів харчування. Відповідач не отримав харчування, оскільки його якість не витримує жодної критики і не відповідає мінімальним стандартам. В розрахунку бухгалтерії ДВК № 124 не зазначено, що саме входить до переліку комунально-побутових послуг, їх вартість та кількість, тарифи, за якими проводився розрахунок, договори з комунальними службами, на підставі яких надавались вказані послуги, не з'ясовано питання, які кількість кожного виду комунально-побутових послуг спожив саме відповідач за умови великої кількості осіб у приміщенні і постійної зміни цієї кількості, відсутності лічильника води. Крім того, не надано відомості про сплату державою в особі ДВК № 124 комунальними службами коштів за спожиті комунально-побутові послуги. Якщо державою вказані кошти не сплачений, борг відповідача є не перед державою, а перед комунальними службами, якщо сплачені частково, то чи зазначено, що сплачено саме за відповідача, а не за іншу особу, тобто призначення платежу. Відповідач не був заздалегідь проінформований про необхідність сплати за надані послуги, не знав про наявність заборгованості, не був ознайомлений з цінами на вказані послуги, йому не надавався розрахунок за послуги, що є порушенням його прав. Йому не було запропоновано добровільно регулярно сплачувати помірними сумами на надані послуги без утворення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на особовому рахунку відповідача відсутні кошти, а також, що він відмовляється від робіт, запропонованих адміністрацією ДВК № 124, що не відповідає дійсності. Насправді, на особовому рахунку відповідача наявні кошти, що внесені особисто представником відповідача, відповідача не було повідомлено про наявність коштів на особовому рахунку і можливість їх перебування взагалі, відповідачеві жодного разу не було запропоновано роботу. В дільниці посиленого контролю, де перебуває відповідач, відсутні умови для роботи, тому адміністрація установи взагалі не мала змоги надати йому роботу, у чому провина відповідача відсутня. Жодного підтвердження надання роботи відповідачу та відмови його від роботи позивачем суду не надано. Відповідач є інвалідом 3 групи і має обмеження у видах робіт, які йому можуть бути запропоновані. На підставі наведеного представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

Вироком Ленінського районного суду м. Донецька від 12 травня 2011 року ОСОБА_2 було засуджено за ч.2 ст.187 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Засуджений ОСОБА_2 відбував покарання в ДВК № 124 з 5 вересня 2011 року по 13 березня 2014 року, 13 березня 2014 року вибув до Кіровської виправної колонії УДПтСУ в Донецькій області (№ 33), де перебуває в теперішній час.

Під час відбування покарання в ДВК № 124 засуджений ОСОБА_2 характеризувався негативно, до праці не залучався, мав 16 стягнень, заохочень не мав. Як зазначено у протоколі № 27 засідання комісії з розподілу засуджених із дільниці карантину, діагностики та розподілу до дільниці ресоціалізації ДВК № 124 від 19 вересня 2011 року засуджений ОСОБА_2 прибув до ДВК № 124 5 вересня 2011 року, був розподілений до відділення № 9, якому було запропоновано робоче місце - «швейка».

Згідно медичної довідки засуджений ОСОБА_2 знаходиться під медичним спостереженням у медичній частині ДВК № 124 з 5 вересня 2011 року до часу видачі довідки - 11 березня 2014 року, на диспансерному обліку знаходиться з приводу хронічної люмбалгії на тлі вторинного структурного кіфосклерозу 1-П ст. з больовим та м*язово-тонічним синдромами, помірним порушенням статико-динамічної функції хребта, хронічного гепатиту, спайкової хвороби органів черевної порожнини, ХОЗЛ, хронічного гепатиту, гіпертонічної хвороби 1 ст., є інвалідом 3 групи по ЛТК у місцях позбавлення волі на час відбування покарання, відноситься до категорії праці - працездатний з працевлаштуванням.

З довідки начальника медичної частини ДВК № 124 від 11 березня 2014 року вбачається, що робоче місце, що розташовано в ДПК ДВК № 124, придатне для виконання робіт особами, що потребують особливих умов праці, в тому числі при помірному порушенні статико-динамічної функції хребта.

Відповідно до протоколів, складених заступником начальника ДВК № 124 Азаренком О.О. 20 вересня 2011 року та 27 вересня 2011 року, засудженому ОСОБА_2 відповідно до протоколу № 27 від 19 вересня 2011 року було запропоновано робоче місце згідно потужностей виробництва з урахуванням Ш групи, однак засуджений ОСОБА_2 від роботи на вказаному робочому місці категорично відмовився, свою відмову нічим не аргументував; із засудженим ОСОБА_2 було проведено профілактичну бесіду, в якій було роз'яснено його обов'язок працювати на місцях і роботах, які визначаються адміністрацією згідно ст.18 КВК України, однак вжиті заходи щодо спонукання засудженого до виконання покладених на нього обов'язків з праці не принесли жодних результатів - засуджений ОСОБА_2 від праці відмовився.

Згідно бухгалтерської довідки ДВК № 124 ОСОБА_2 повинен відшкодувати за своє утримання 9882,62 грн. за період з вересня 2011 року по листопад 2013 року, з яких 6156,78 грн. - вартість харчування, 3725,84 грн. - вартість комунально-побутових послуг.

Згідно ч.1 ст.118 КВК України в редакції Закону України № 1186-УП від 8 квітня 2014 року, який набрав чинності з 7 травня 2014 року, засуджені до позбавлення волі мають право працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правло, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції. Адміністрація зобов'язана створити умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею.

Частиною 3 статті 121 КВК України в редакції, що діяла станом на дату звернення позивача до суду з позовом, було передбачено, що із засуджених, які не працюють, вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг утримується з коштів, які є на їхніх особових рахунках. У разі відсутності у засудженого коштів на особовому рахунку виправна колонія має право пред'явити йому позов через суд.

Станом на час розгляду справи в суді частина 3 статті 121 КВК України була виключена Законом України № 1186-УП від 8 квітня 2014 року, що набрав чинності з 7 травня 2014 року.

Враховуючи правила дії кримінально-виконавчого законодавства у часі, що містяться в ч.2 ст.3 КВК України, відповідно до яких порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке дії на час виконання та відбування кримінального покарання, суд приходить до висновку про те, що у Прокуратури та ДВК № 124 станом на 17 липня 2014 року відсутнє право вимагати із засудженого ОСОБА_2, який не працює, вартість харчування та комунально-побутових послуг. На підставі наведеного в задоволенні позову необхідно відмовити за його необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст.118, 121 КВК України, керуючись ст. ст.15, 60, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Прокуратури Кіровського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 124) до ОСОБА_2 про стягнення вартості харчування та комунально-побутових послуг відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Кіровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Г.В. Назаренко