12 січня 2007 року колегія суддів Судової палати у цивільних

справах Верховного Суду України в складі:

               Левченка Є.Ф.,  Романюка Я.М.,  Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства “Славутський солодовий завод” про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутського міськрайонного суду  Хмельницької області  від 1 липня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 9 вересня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1. звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Славутського міськрайонного суду  Хмельницької області  від 1.07.2004 р., залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 9.09.2004 р., яким у позові відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1. і її представник посилаються на неповне з'ясування судами фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставлять питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Заперечуючи проти доводів касаційної скарги, відповідач вказує на те, що судові рішення, на його думку, є законними й обґрунтованими.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивачки з роботи було здійснено 1.06.2001 р., вона пред'явила в суді позов в квітні 2004 р., а тому пропустила строк звернення до суду за захистом порушеного права без поважних причин.

Апеляційний суд  погодився з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням судами норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення  Славутського міськрайонного суду  Хмельницької області  від 1 липня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 9 вересня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :