Справа НОМЕР_1-424/11 Провадження № 22-ц/772/1985/2014Головуючий в суді першої інстанції:Дзерин М.М.

Категорія: 20 Доповідач: Вавшко В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

ГоловуючогоВавшка В.С.,

суддів:Денишенко Т.О., Міхасішина І.В.,

при секретарі:Пантелеймоновій А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства (далі - ФГ) «Стіна» на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 20 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

в с т а н о в и л а :

У травні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом, під час розгляду якого змінив позовні вимоги, зазначав, що 05 травня 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був укладений у простій письмовій формі договір купівлі-продажу дерев яблуневого саду у кількості 35000 штук, які знаходяться на території Стінявської сільської ради Томашпільського району Вінницької області на площі 61,7023 га. Відповідно до цього договору ОСОБА_6 прийняв вказане майно у власність та сплатив ОСОБА_7 вартість 67000 грн., що підтверджується розпискою про отримання грошових коштів від 05 травня 2011 року. Однак після укладання договору купівлі-продажу відповідач ухиляється здійснити його нотаріальне посвідчення, що в свою чергу унеможливлює оформлення його права власності на вказане майно в установленому законом порядку

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_6 просить визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - багаторічних насаджень (яблуневого саду), на території Стінявської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, від 5 травня 2011 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та визнати за ОСОБА_6 право власності на вказане майно.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 20 травня 2011 року позов ОСОБА_6 задоволено.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - багаторічних насаджень (яблуневого саду), що розташовані на території Стінявської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, укладеного 5 травня 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Визнано за ОСОБА_6 право власності на нерухоме майно - багаторічні насадження (дерева яблуневого саду у кількості 35000 штук), що розташовані на території Стінявської сільської ради Томашпільського району Вінницької області.

На таке рішення ФГ «Стіна» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 травня 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був укладений у простій письмовій формі договір купівлі-продажу дерев яблуневого саду у кількості 35000 штук, які знаходяться на території Стінявської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, на площі 61, 7023 га.

Згідно вказаного договору ОСОБА_6 прийняв вказане майно у власність та сплатив за нього вартість у сумі 67 000 грн., що підтверджується розпискою про отримання грошових коштів від 05 травня 2011 року.

Однак після укладення вказаного договору ОСОБА_7 ухиляється здійснити його нотаріальне посвідчення, що в свою чергу унеможливлює оформлення його права власності на зазначене майно в установленому законом порядку.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що ОСОБА_6 не має можливості у позасудовому порядку реалізувати свої права на нерухоме майно - багаторічні насадження (дерева яблуневого саду у кількості 35 000 штук), а також обставини визнані сторонами і в порядку ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегією суддів встановлено, 05 травня 2011 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у простій письмовій формі був укладений договір купівлі - продажу, за умовами якого ОСОБА_6 прийняв у власність багаторічні насадження, що знаходяться на території Стінявської сільської ради, площею 61,7023га та сплатив за них 67 000 грн., що підтверджується розпискою про отримання грошових коштів від 05 травня 2011 року (а.с. 9, 12-14).

Земельне законодавство України згідно із ст.5 ЗК України базується на таких принципах, як : поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва, забезпечення раціонального використання та охорони земель, забезпечення гарантій прав на землю тощо.

Ці принципи надають землі особливого статусу в якості нерухомої речі та встановлюють певні особливості правового регулювання правовідносин з приводу володіння, користування і розпорядження землею в залежності від її цільового призначення (категорії землі).

Статтею 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідницької та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або інших цілей.

Як визначено у п."а" ч.2 ст.23 ЗК України, до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Законодавець у вказаній нормі ототожнює поняття багаторічні насадження із поняттям землі сільськогосподарського призначення, тобто вказує на те, що багаторічні насадження та земельна ділянка під ними є одним об'єктом нерухомого майна .

Положення ст.79 ЗК України та ст.373 ЦК України вказують на те, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти ліси і багаторічні насадження які на ній знаходяться якщо інше не встановлено законом та не порушує права інших осіб. З цього слідує, що багаторічні насадження є приналежністю до головної речі - землі, а тому слідують за головною річчю (ст.186 ЦК України).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції не з'ясував усіх істотних обставин справи, не визначився з предметом правового регулювання та застосував норми матеріального права, що не підлягали до застосування.

З матеріалів справи вбачається, і це не заперечується сторонами, що земельна ділянка під багаторічними насадженнями (предмет оспорюваного договору) належить Стянянській сільській раді Томашпільського району, правом розпорядження якою наділена Томашпільська РДА у відповідності до ст.17 ЗК України.

За цих обставин, не маючи згоди власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення та не притягнувши його до участі у справі, суд першої інстанції шляхом визнання дійсним договору купівлі продажу багаторічних насаджень фактично визнав право власності на земельну ділянку, на які знаходяться ці багаторічні насадження, за іншою особою, чим порушив вимоги ст.90, ст.93, 95 ЗК України та ст.321 ЦК України.

Колегія суддів не бере до уваги свідоцтво про право власності на нерухоме майно (багаторічні насадження), видане ОСОБА_7 Стінянською сільською радою, оскільки воно не несе у собі будь-якого правового навантаження, так як відповідно до ст.126 ЗК України (що була чинною на час виникнення правовідносини) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Окрім того, видача правовстановлюючого документу на приналежність до головної речі, зокрема багаторічних насаджень, земельним законодавством не передбачена.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув та не врахував, що ОСОБА_7, не маючи права власності на об'єкт продажу, не міг укладати щодо цього об'єкту будь-яких договорів цивільно-правового значення. Таким чином оспорюваний договір купілі-продажу є неукладеним, а тому не міг бути визнаний судом дійсним, а відповідно відсутні підстави для визнання права власності на майно, відчужене за вказаним договором.

Так, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, якщо суду вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Колегією суддів у апеляційній інстанції з'ясовано, що згідно договору оренди землі від 08 грудня 2004 року, укладеного між Томашпільською районною державною адміністрацією та головою ФГ «Стіна»: ОСОБА_8, земельна ділянка сільськогосподарського призначення, загальною площею 93,4466 га, яка знаходиться на території Стінявської сільської ради передана у строкове користування останньому (а.с. 35-37). Цей договір був зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Державний земельний кадастр» у книзі № 4 під № 7 від 08 грудня 2004 року.

Відповідно до п.2, 8 вказаного договору в оренду передається земельна ділянка площею 93,4466 га, яка передана у платне користування голові ФГ «Стіна» в особі ОСОБА_8 строком на 20 років, а саме до 2024 року, в склад якої входить рілля площею 18,0041 га, багаторічні насадження площею 65,4840 га та пасовища, площею 9,9585 га.

За інформацією відділу Держземагенства у Томашпільському районі (довідка №1900 від 16.06.2014 року) зазначений вище договір був дійсний до 01.10.2012 року.

22.02.2012 року, за клопотанням голови ФГ "Стіна" ОСОБА_8, Томашпільською РДА було прийнято розпорядження №89 "Про надання дозволу голові ФГ "Стіна" ОСОБА_8 на внесення змін до договору оренди земельної ділянки із земель під багаторічними насадженнями та із земель запасу в частині зменшення площі та продовження дії договору оренди на території Стінянської сільської ради".

Після розробки та затвердження проектної документації - 12 вересня 2012 року між Томашпільською районною державною адміністрацією (орендодавець) та головою ФГ «Стіна» в особі голови ОСОБА_8 (орендар) був укладений договір оренди землі № 12, відповідно до якого орендодавцем було передано орендарю земельну ділянку площею 67,8597 га, зокрема, 65,4840 га багаторічні насадження, ділянка НОМЕР_1 - 0,8784 га та 1,4973 га (пасовище) строком на 20 років (а.с. 42-44).

Вказані вище обставини підтверджують доводи апеляційної скарги у тій частині, що ФГ «Стіна» на час укладення оспорюваного правочину було орендарем земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно - багаторічні насадження (яблуневий сад), а тому права цього господарства, як користувача земельної ділянки, передбачені ст.95 ЗК України, були порушені через укладання договору купівлі-продажу багаторічних насаджень від 05.05.2011 року, відтак підлягають судовому захисту в поряку ст.152 ЗК України.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення суду першої інстанції є порушення або неправильне застосування норм матеріального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_6 на користь - ФГ «Стіна» на користь слід стягнути судові витрати, які дане господарство понесло під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, а саме: 121 грн. 80 коп. (а.с. 27).

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не з'ясовано, які правовідносини сторін випливають з встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; не надано належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, а тому колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6

На підставі викладеного, керуючись ст. України, ст.ст.1, 3, 13, 57, 60, 303, 307-309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Стіна» задовольнити.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 20 травня 2011 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу дійсним - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Фермерського господарства «Стіна» 121 (сто двадцять одна) грн. 80 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя : (підпис) В.С. Вавшко

Судді: (підпис) Т.О. Денишенко

(підпис) І.В. Міхасішин

З оригіналом вірно :