АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2014р. м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Станковська Г. А.

суддів Струбіцької О.М.

Колотило О.О.

за участю прокурора Сілічевої А.В.

та захисника ОСОБА_2

ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією заступника начальника відділу прокуратури Чернівецької області Слюсарюк Р.Л. на постанову Першотравневого районного суду м. Чернівців від 29 травня 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цією постановою кримінальну справу щодо:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Уфа Російської Федерації, росіянки, громадянки України, із вищою освітою, одруженої, пенсіонерки, мешканки АДРЕСА_1 раніше не судимої,

та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки с. Нове Село, Антонінського району, Хмельницької області, з професійно-технічною освітою, неодруженої, пенсіонерки, мешканки АДРЕСА_2 раніше не судимої,

- обвинувачених за ст.ст. 191 ч.5, 358 ч.2, 358 ч.3 КК України - повернуто прокурору Чернівецької області для організації провадження додаткового розслідування.

Досудовим слідством встановлено, що всередині червня 2006 року у м. Чернівці, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спільно склали офіційні документи, необхідні для одержання допомоги у зв'язку із настанням страхових випадків (лист-заявку від 14.06.2006 та довідку-розрахунок до нього), які містили завідомо недостовірні для

Провадження №11/794/68/14 р. Головуючий у І інстанції: Войтун О.Б.

Категорія: ст.ст. 191 ч.5, 358 ч.2,

358 ч.3 КК України Доповідач: Станковська Г.А.

них відомості про нібито використання приватним підприємцем ОСОБА_6 найманої праці осіб, які мають право на отримання матеріального забезпечення у зв'язку із настанням страхового випадку; про наявність підстав на відшкодування коштів для виплати допомоги у зв'язку із настанням такого випадку.

Зазначені документи, тоді ж у червні місяці 2006 року з відома та за участі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 були подані в Чернівецьку міську виконавчу дирекцію Фонду, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, АДРЕСА_3.

На підставі цих документів, які відповідно вказували про нібито настання страхового випадку, з врахуванням того, що ніяких інших документів, що б підтверджували чи спростовували такий факт, не вимагається, співробітниками планово-фінансового відділу Чернівецької міської виконавчої дирекції Фонду було включено ПП ОСОБА_6 до реєстру страхувальників, перед якими у Фонду виникли зобов'язання по виплаті допомог.

Відповідно, сума коштів, заявлених від імені ПП ОСОБА_6, була включена в загальну суму відшкодувань, заявлених Чернівецькою міською виконавчою дирекцією Фонду до перерахування обласній виконавчій дирекції Фонду.

При цьому ОСОБА_5, перебуваючи на своєму робочому місці (м. Чернівці, АДРЕСА_3), зловживаючи своїм службовим становищем, будучи наділеною повноваженнями щодо розпорядження коштами Фонду і відповідно визначення сум коштів та страхувальників, яким ці кошти підлягають виплаті, як керівник міської дирекції, власноручно підписала супровідний лист та заявку на перерахування коштів Фонду страхувальникам, в тому числі ПП ОСОБА_6, що датовані 14.06.2006, в обласну виконавчу дирекцію Фонду, будучи обізнаною про фіктивність поданих від імені ПП ОСОБА_6 листа-заявки та довідки-розрахунку.

Такими своїми діями ОСОБА_5, не зважаючи на те, що вона зобов'язана діяти в інтересах Фонду та не допускати необґрунтованих витрат його коштів, умисно, усвідомлюючи безпідставність заявлених від імені ПП ОСОБА_6 вимог, як посадова особа Фонду, забезпечила безпосереднє перерахування коштів Фонду на рахунок ПП ОСОБА_6 згідно вищезгаданої заявки, оскільки на підставі такої заявки, за існуючим порядком, обласною виконавчою дирекцією було виділено відповідні кошти в якості відшкодування матеріального забезпечення страхувальникам, а міською виконавчою дирекцією з числа цих коштів було перераховано на рахунок ПП ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 27 826, 27 грн..

Після цього ОСОБА_6, усвідомлюючи незаконний характер надходження цих коштів, 23 червня 2006 року зняла з банківського рахунку в філії «Чернівецьке Центральне відділення «Промінвестбанку» по чеку серія ЛБ номер 6572526 кошти в сумі 27 515 грн. і на виконання спільної злочинної домовленості передала їх ОСОБА_5, яка також знала та усвідомлювала незаконний характер цих коштів.

Таким чином у червні 2006 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6, діючи спільно, умисно, за попередньою змовою, у відповідності до розробленого злочинного плану, використовуючи службове становище ОСОБА_5, незаконно заволоділи коштами Фонду на суму 27 826 грн. 27 коп., з яких у готівковому вигляді в своє вільне розпорядження одержали 27 515 грн..

В подальшому у підтвердження фіктивних відомостей в сформованих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 документах, на підставі яких ними привласнено кошти Фонду, у липні 2006 року у м. Чернівці в звіт форми 4 - ФСС з ТВП ПП ОСОБА_6 за півріччя 2006 року ОСОБА_5 внесла, в тому числі аналогічні до попередніх, неправдиві відомості про те, що у вказаного підприємця середньооблікова кількість працівників становила 3-є чоловік, в тому числі жінок - 2; сума заробітної оплати, з якої справляються страхові внески складає 2 673 грн. з початку року; нараховано і утримано внесків з початку року - 26,73, зараховано витрат за рахунок Фонду 27 853 грн. (20 203 грн. по вагітності та пологах, 6 800 грн. одноразові виплати при народженні дитини, 850 грн. щомісячні виплати при народженні дитини) та інше. ОСОБА_6 в свою чергу, виконуючи відведену їй ОСОБА_5 роль у привласненні коштів Фонду, тоді ж у м. Чернівці завірила вказаний звіт особистим підписом та печаткою, усвідомлюючи недостовірність цього та попередніх документів.

Зазначений звіт 10 липня 2006 року був з відома та за участі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 подано в Чернівецьку міську виконавчу дирекцію Фонду (м. Чернівці, АДРЕСА_3).

Оскільки завідомо недостовірні для ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відомості, внесені у звіт ПП ОСОБА_6, вказували на те, що зазначений підприємець, здійснюючи господарську діяльність, використовує найману працю осіб, в тому числі жінок, що мають право на отримання коштів Фонду у зв'язку із настанням страхового випадку, такий звіт фактично підтверджував наявність у цього підприємця підстав для отримання вказаних коштів.

Як наслідок протягом червня 2006 року - грудня 2008 року ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_6, зловживаючи службовим становищем, шляхом вчинення підроблення та використання офіційних документів, умисно, з корисливих мотивів, незаконно заволоділи коштами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на загальну суму 184 885 грн. 36 коп..

Поряд із цим ОСОБА_5, зловживаючи своїм службовим становищем, спільно з ОСОБА_6, незаконно заволоділи 4-ма путівками на санаторно - курортне лікування через МПП «Арман» та ПП ОСОБА_6, виданих за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, які використали на свій власний розсуд.

Так, у червні 2007 року в м. Чернівці ОСОБА_5 в інтересах своїх синів, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, вирішила скористатись наданими їй організаційно - розпорядчими та адміністративно - господарськими обов'язками щодо використання коштів та матеріальних цінностей Фонду і виділити власним дітям путівки на санаторно-курортне лікування в Санаторій «Золоті Піски» ДП СКО «Кароліно-Бугаз» за рахунок Фонду.

При цьому ОСОБА_5, знаючи, що правом на отримання путівок можна скористатись лише раз на рік і це право мають лише особи, які перебувають у трудових відносинах із страхувальником-роботодавцем, тільки при наявності медичного підтвердження хвороби та необхідності надання особі санаторно-курортного лікування, відповідного позитивного рішення комісії або уповноваженого з соціального страхування, усвідомлюючи, що процедура законного виділення путівок ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є досить складною, а переуступка путівок заборонена, вирішила отримати ці путівки з допомоги ОСОБА_6 (з якою ОСОБА_5 систематично здійснювала незаконне заволодіння коштами Фонду) шляхом підроблення від імені цього страхувальника заявки щодо одержання путівок на санаторно-курортне лікування про нібито необхідність виділення страхувальнику ПП ОСОБА_6 2-х таких путівок.

В той же час ОСОБА_5 достеменно знала, що її сини не перебували в трудових відносинах із ОСОБА_6, а тому не мали права на отримання через цього страхувальника путівок на санаторно-курортне лікування, а сама ПП ОСОБА_6 як страхувальник-роботодавець взагалі не має права на отримання путівок за рахунок коштів Фонду, оскільки не використовує найману працю.

Реалізації злочинного умислу ОСОБА_5 мало сприяти те, що вона як директор постійно моніторить подання та обробку документів у Фонд від імені ОСОБА_6, проведення перевірок (планування можливого вибору суб'єктів перевірок, їх здійснення) та має можливість втрутитись у разі виникнення питань щодо достовірності документів, поданих у Фонд від імені ОСОБА_6, і унеможливити виявлення незаконного перерахування коштів чи виділення путівок.

Разом з цим ОСОБА_5 розуміла, що використання іншого страхувальника збільшує вірогідність її викриття і ускладнить процес підготовки недостовірних документів на отримання путівок, приховання їх незаконності.

Тому, для здійснення свого наміру щодо виділення своїм синам путівок на санаторно-курортне лікування ОСОБА_5 звернулась до ОСОБА_6 із пропозицією підписати бланк заявки на отримання путівки та бланк довіреності від імені вказаного страхувальника і проставити її печатку приватного підприємця.

ОСОБА_6, байдуже ставлячись до того, які відомості будуть внесені в цю заявку та довіреність і для чого вони будуть використані, усвідомлюючи, що ці документи будуть використані ОСОБА_5 на власні потреби, завірила підписом та печаткою бланк заявки страхувальника ПП ОСОБА_6 про виділення путівок на санаторно-курортне лікування застрахованих осіб і членів їх сімей за рахунок коштів Фонду та довіреність серія ЯЗО №297889 від свого імені.

В подальшому у вказану заявку і довіреність невстановленими слідством особами було внесено завідомо для ОСОБА_5 недостовірні дані про необхідність виділення двох путівок на санаторно-курортне лікування органів дихання у м. Одеса.

Ця заявка 16.06.2007 року з відома та за участі ОСОБА_5 була подана Чернівецьку міську виконавчу дирекцію для розгляду.

ОСОБА_5 в свою чергу, створивши у відділенні режим керування, за яким будь-які самостійні без її відома та дозволу рішення і дії неможливі та тягнуть за собою негативні наслідки, знала, що в силу існуючого порядку без першочергового підпису жодної видачі путівки бути не може, і навпаки наявність її резолюції за певних обставин є фактично безумовною вказівкою підлеглим виділити путівку.

Усвідомлюючи це, на вказану заявку від імені ПП ОСОБА_6 тоді ж 16.06.2007 року ОСОБА_5, перебуваючи на своєму робочому місці, поставила резолюцію «для врахування на 2007 рік» підлеглій ОСОБА_10 - провідному спеціалісту відділу соціальних виплат та оздоровчих заходів, яка відповідала за видачу путівок.

При цьому ОСОБА_5, володіючи інформацією про план розподілу путівок, будучи обізнаною про обсяг доведеного плану розподілу путівок, знаючи про види та кількість невикористаних путівок, які є у розпорядженні міської дирекції Фонду, розуміючи, що всі документи на отримання путівок потребують її резолюції, проставивши резолюцію для врахування, знала, що путівки будуть обов'язково видані, так як саме цієї резолюції достатньо при наявності невикористаних путівок.

Водночас ОСОБА_5 було відомо, що відповідальний працівник діяти іншим чином ніж видати путівку не може в силу об'єктивно врахованих ОСОБА_5 обставин та суб'єктивного відношення до неї як до особи, вказівки та резолюції якої не обговорюються, не оспорюються і підлягають беззастережному виконанню.

Крім того, передавши цю заявку ОСОБА_10, ОСОБА_5 дала їй вказівку підготувати відповідні путівки та документи на їх видачу.

Поряд із заявкою ОСОБА_5 надала ОСОБА_10 і довіреність на ім'я ОСОБА_6 щодо отримання 2-х путівок.

Іншого виходу як виконати вказівку директора ОСОБА_10 не мала, так як знала, що ОСОБА_5 була у дружніх відносинах із ОСОБА_6, візуально документи не давали підстав сумніватись у їх достовірності, а ОСОБА_10 не була обізнана про те, що ПП ОСОБА_6 не має найманих працівників і не має права як роботодавець на отримання путівок за рахунок коштів Фонду.

Тому ОСОБА_10 підготувала накладну №576 від 16 червня 2007 року одержувачу ПП ОСОБА_6, у відповідності до якої передавались дві путівки (№№227132 та 227134) в Санаторій «Золоті піски» ДП СКО «Кароліно-Бугаз».

З цією накладною та путівками ОСОБА_10 звернулась до ОСОБА_10 та надала останній накладну для підпису і дві путівки до неї для ОСОБА_6.

ОСОБА_5 як керівник, усвідомлюючи, що саме вона в першу чергу надає дозвіл на видачу путівки, і в першу чергу наявність її підпису в накладній надає підстави вчинити подальші дії спрямовані на видачу путівки, зловживаючи службовим становищем, діючи в інтересах своїх синів, усвідомлюючи, що ПП ОСОБА_6 не має найманих робітників і не має права на отримання цих путівок, підписала вказану накладну і отримала від ОСОБА_10, як особа, що також несе відповідальність за збереження матеріальних цінностей фонду, дві путівки в незаповненому вигляді виписані на ОСОБА_6.

В подальшому ОСОБА_5 віддала ОСОБА_10. накладну вже в підписаному одержувачем вигляді, залишивши путівки собі для використання у власних цілях.

Після цього, в другій декаді червня 2007 року у м. Чернівці в путівку №227134 невстановленими слідством особами внесено завідомо недостовірні для ОСОБА_5 дані про те, що ПП ОСОБА_6 нібито виділена путівка працівнику ОСОБА_13 та вказані його паспортні дані, при тому що останній не перебував у трудових відносинах із ОСОБА_6 та не мав права отримувати від неї цю путівку і сама ОСОБА_6 взагалі не мала права на отримання путівок на санаторно-курортне лікування для найманих працівників, так як в неї таких не було.

Одночасно в путівку №227132 з відома та за участі ОСОБА_5 внесені завідомо для неї недостовірні дані про те, що страхувальником ПП ОСОБА_6 нібито виділена путівка працівнику ОСОБА_8 та вказані його паспортні дані, при тому, що останній також не перебував у трудових відносинах із ОСОБА_6, не мав права отримувати від неї цю путівку і сама ОСОБА_6 взагалі не мала права на отримання путівок на санаторно-курортне лікування для найманих працівників, так як в неї таких не було.

Таким чином, заволодівши матеріальними цінностями Фонду - путівками на санаторно-курортне лікування №№227132 та 227134 в Санаторій «Золоті піски» ДП СКО «Кароліно-Бугаз», після внесення в них завідомо недостовірних даних, ОСОБА_5 розпорядилась цими путівками на власний розсуд, тобто використала, передавши синам - ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які скористались цими путівками.

При цьому вартість путівок склала 2 394 грн. кожна, а з метою безперешкодного використання вказаних вище путівок за призначенням, достатньо було в касу Фонду здійснити часткову їх оплату в розмірі 10% від вартості кожної з цих путівок (по 239,40 грн.), що і було зроблено.

В результаті ОСОБА_5, зловживаючи своїм службовим становищем, з корисливих мотивів та в інтересах своїх синів, незаконно видавши 2 путівки №227132 та №227134 в Санаторій «Золоті піски» ДП СКО «Кароліно-Бугаз», оволоділа ними, обернувши на свою користь неправомірні витрати за рахунок коштів Фонду на загальну суму 4 309 грн. 20 коп..

Аналогічним чином заволоділи ще двома путівками через МПП «Арман» на загальну суму 7182 грн., всього незаконно заволодівши путівками на загальну суму 11491 грн. 2 коп..

Таким чином, слідством встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 своїми умисними діями заволоділи чужим майном в особливо великому розмірі, шляхом зловживання своїм службовим становищем, тобто вчинили злочин, передбачений ч.5 ст.191 КК України, за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Крім того, обвинувачені, за попередньою змовою групою осіб, підробивши офіційні документи, шляхом їх складання та внесення до них завідомо неправдивих даних, використовували їх, тобто вчинили злочин, передбачений ч.3 ст. 358 КК України (в редакції Закону від 5 квітня 2001 року № 2341-ІІІ), за кваліфікуючими ознаками: використання завідомо підробленого документа, який видається та посвідчується підприємством, яке має право видавати та посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб.

Під час досудового слідства збитки, завдані злочином, частково погашені обвинуваченою ОСОБА_6 на загальну суму 47 182 грн.. При цьому, ОСОБА_6 відшкодувала збитки, завдані незаконним заволодінням коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у сумі 40 000 грн. (квитанція № 100/111 міститься в томі № 13, а. с. 52), а також вартість двох путівок у сумі 7182 грн. (квитанція №21370.173.2 знаходиться у томі №7, а.с.138). У даному випадку слід зазначити, що загальна суму відшкодування, зазначена в квитанції складає 15 707 грн. 71 коп., однак врахуванню в якості відшкодованих збитків, завданих злочином підлягають лише 7182 грн., оскільки решта суми відшкодовані обвинуваченою за рішенням №17 від 01.03.2012 р. та включають штрафні санкції, за якими не пред'являлось обвинувачення.

Суд першої інстанції, розглядаючи дану кримінальну справу, в судовому засіданні дійшов висновку, що органом досудового слідства при розслідуванні кримінальної справи не дотримано вимог ст. 22 КПК України (в ред. 1960 року), слідство проведено неповно, не всебічно та не об'єктивно.

В своїй апеляції прокурор Слюсарюк Р.Л., яка приймала участь у справі в суді першої інстанції, посилаючись на необґрунтованість та незаконність постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування, просить її скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд у суд першої інстанції.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що районним судом не було враховано те, що суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, а тому вважає, що направлення справи на додаткове розслідування є неприпустиме.

Заслухавши доповідь головуючого, прокурора, яка підтримала апеляцію та просила скасувати постанову суду першої інстанції, думку підсудної ОСОБА_5 та діючого в її інтересах захисника ОСОБА_2, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили постанову районного суду залишити без змін, думку підсудної ОСОБА_6, яка просила кримінальну справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, на підставі наступного.

Відповідно до ст. 281 КПК України ( в ред. 1960 року) повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.

Згідно з п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року №2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», у випадках, коли суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК України, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим.

Однак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції всупереч цим вимогам Закону не вжив належних заходів для усунення зазначеної в постанові неповноти досудового слідства, не мотивував достатнім чином у чому виразилась неповнота та неправильність досудового розслідування кримінальної справи щодо обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, внаслідок чого необґрунтовано повернув її на додаткове розслідування.

Зокрема судом зазначено, що органом досудового слідства обґрунтовано вину ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованих злочинів суперечливими показами свідків та суперечливими висловлюваннями, що свідчить про те, що орган досудового слідства під час розслідування кримінальної справи не визначився зі способом вчинення ОСОБА_5 злочинів.

Крім того вказує, що ОСОБА_5, як директор міського Фонду, в силу своїх повноважень не здійснювала контроль за цільовим використанням коштів Фонду. Зокрема, як видно з матеріалів справи Чернівецька міська виконавча дирекція Фонду не являється юридичною особою, а ОСОБА_5 свої повноваження здійснювала на основі довіреностей, виданих виконавчою дирекцією Чернівецького обласного відділення Фонду. Однак органом досудового слідства не встановлено яким чином ОСОБА_5 могла розпоряджатись коштами Фонду.

Також, вказує, що згідно обвинувального висновку, дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ст.358 ч.2, ст.358 ч.3 КК України, про те, суб'єктом даного злочину є приватна особа, а ОСОБА_5 є службовою особою. А отже, прокурор не скористався своїм правом ч.5 ст.191, ч.2 ст.358, ч.3 ст.358 КК України і не змінив ОСОБА_5 обвинувачення враховуючи вищенаведені вимоги закону.

Крім того, зазначає, що з пред'явленого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачення, а також з матеріалів кримінальної справи в сукупності, вбачаються розбіжності між поданими ОСОБА_6 протягом 2007-2008 рр. заявками на відшкодування коштів у зв'язку із настанням страхового випадку та сумами коштів, зазначених у платіжних дорученнях за вказаний період, зокрема, сумами коштів, які були перераховані Фондом на особовий рахунок приватного підприємця ОСОБА_6 та фактично отриманими нею коштів.

Посилається на те, що згідно матеріалів справи та здобутих в ході судового слідства доказів, встановлено, що особи, матеріали справи, відносно яких виділені в окреме провадження, використали путівки на санаторно-курортне лікування, при цьому, не перебуваючи зі страхувальником ОСОБА_6 у трудових відносинах, а відповідно, не маючи на це права.

Разом з тим, наведені вище судом вказівки є необґрунтованими щодо направлення справи на додаткове розслідування, оскільки суд мав реальну можливість в порядку ст. 315-1 КПК України дати судове доручення (в ред. 1960 року), а саме з метою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства, суд мотивованою ухвалою, а суддя - постановою вправі доручити органу, який проводив розслідування, виконати певні слідчі дії. В ухвалі (постанові) зазначається, для з'ясування яких обставин і які саме слідчі дії необхідно провести, та встановлюється строк виконання доручення.

Крім того, у відповідності до ст. 67 КПК України (в ред. 1960 року) та п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року №2 « Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», ніякі докази суду, прокурора, слідчого й особи, яка проводить дізнання, не мають наперед встановленої сили, а тому суд, повертаючи справу на додаткове розслідування, не вправі наперед вирішувати питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність того чи іншого доказу чи переваги одних доказів над іншими.

З матеріалів справи вбачається, що районний суд, дійшовши до передчасного висновку про некоректність пред'явленого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачення в частині вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст. 358, ч.3 ст. 358 КК України, фактично дав оцінку доказам по справі, що є неприпустимим при поверненні справи на додаткове розслідування.

За таких підстав, колегія суддів уважає, що постанову районного суду слід скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді справи суду необхідно розглянути справу в межах пред'явленого обвинувачення, більш ретельно дослідити наявні докази у справі, встановити можливість та необхідність проведення судово-бухгалтерської експертизи, якщо в цьому є необхідність, дати належну правову оцінку діям обвинувачених і в залежності від встановленого прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 370, 374 КПК України (в ред. 1960 року), колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію заступника начальника відділу прокуратури Чернівецької області Слюсарюк Р.Л. - задовольнити.

Постанову Першотравневого районного суду м. Чернівців від 29 травня 2014 року про направлення кримінальної справи щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ст. 191 ч.5, ст. 358 ч.3, ст. 358 ч.2 КК України прокурору Чернівецької області для організації проведення додаткового розслідування - скасувати, а кримінальну справу повернути на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Суддя-доповідач: Г.А. Станковська

Судді: О.О. Колотило

О.М. Струбіцька