У Х В А Л А

                                     ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 січня 2007 року                                                                                     м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

                  Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Романюка Я.М.

 розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ДП “Брокер”, третьої особи: директора ДП “Брокер” ОСОБА_2. про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 9 вересня 2003 року та ухвалу  апеляційного суду Харківської  області від 19 січня   2004 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 200 року ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до ДП “Брокер”, третьої особи: директора ДП “Брокер” ОСОБА_2. про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що її було незаконно звільнено з роботи відповідачем. У зв`зку з цим змушена була звернутися до суду із вказаним позовом.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 9 вересня 2003 року, залишеним без змін ухвалою  апеляційного суду Харківської  області від 19 січня   2004 року, у задоволенні позовних вимог        ОСОБА_1. відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 9 вересня 2003 року та ухвалу  апеляційного суду Харківської  області від 19 січня   2004 року,  посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга  задоволенню не підлягає.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування  судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, і доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судових рішень.

Керуючись ст.ст. 331, 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у  х  в  а  л  и  л  а :

          Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 9 вересня 2003 року та ухвалу  апеляційного суду Харківської  області від 19 січня   2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:                                                                          Левченко Є.Ф.

                                                                                            Лихута Л.М.

                                                                                             Романюк Я.М.