ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2014 р.Справа № 922/1671/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товриства "Кримський Титан", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецтехніка", м. Харків

про стягнення коштів в розмірі 3336544,45 грн.

за участю :

Представник позивача - Паламаренко Т.І. довіреність №01-02-15/272 від 22.05.2014 року;

Представнгик відповідача - Плужник О.О. довіреність №41 від 19.06.2014 року.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товриство "Кримський Титан" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецтехніка" про стягнення основної заборгованості у розмірі 2785000,00 грн., штрафу у розмірі 509655,00 грн., 3% річних у розмірі 41889,45 грн., а також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 66730,90 грн.. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором №822-1 від 18.07.2013 року.

Ухвалою суду від 20.06.2014 року строк розгляду справи було продовжено на 15 днів до 14.07.2014 року.

Через канцелярію суду 14.07.2014 року від позивача надійшли додаткові пояснення по справі (вх.№24078), які були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримував позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та у запереченнях на позовну заяву, наданих через канцелярію суду (вх.№24084 від 14.07.14р.) позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу визнавав, виконання рішення просив відстрочити на сім місяців з моменту його винесення; в задоволенні позову в частині стягнення штрафу у розмірі 509655,00 грн. та 3% річних у розмірі 41889,45 грн. заперечували та просили відмовити, оскільки ТОВ "Торговий будинок "Спецтехніка" було добросовісним контрагентом та вжило всі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов"язання за спірним Договором.

Позивач в судовому засіданні проти відстрочки виконання рішення суду заперечував.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та надані представниками сторін докази, вислухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

Між Приватним акціонерним товриством "Кримський Титан" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецтехніка" (продавець) 18.07.2013 року було укладено Договір №822-1 (Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов"язався передати у власність позивача транспортні засоби (Товар), а позивач зобов"язався прийняти вказаний Товар та сплатити на умовах даного Договору по найменуванню і кількості, визначених сторонами у специфікаціях - додатках, які є невід"ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору позивач здійснює оплату на поточний рахунок відповідача у порядку та на умовах, визначених сторонами у специфікаціях-додатках до Договору.

Специфікаціями №2 та №3 до Договору визначено, що порядок розрахунку за Товар становить 50% - попередньої сплати, 50% -після повідомлення про готовність Товару до передачі (арк. с. 20-21).

Приватне акціонерне товриство "Кримський Титан" виконало свої зобов"язання по Договору в повному обсязі: здійснило 50% передплату, що підтверджується платіжними дорученнями від 12.08.2013 року №81102 на суму 797500,00 грн. та №81103 на суму 595000,00 грн. (арк. с. 31-32), та здійснило остаточний розрахунок після отримання повідомлення про готовність Товару до передачі від 10.10.2013 року №374 та 375 (арк. с. 22-23), що підтверждується платіжними дорученнями від 16.10.2013 року №89061 на суму 797500,00 грн. та №89062 на суму 595000,00 грн. (арк.с. 33-34).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що строки поставки Товару визначаються у специфікаціях-додатках, які є невід"ємною частиною Договору.

Пунктом 4 Специфікації №3 від 08.08.2013 року до Договору передбачено, що постачання Автокрану КТА-18 на шасі КАМАЗ 43118 здійснюється протягом 45 робочих днів від дати перерахування 50% передплати, з правом дострокової поставки, але тільки після виконання відповідачем зобов"язання по 100% сплаті за Товар. Пунктом 4 Специфікації №2 від 08.08.2013 року до Договору передбачено, що постачання Автокрану КТА-32 на шасі МАЗ 6303АЗ здійснюється протягом 60 днів від дати перерахування 50% передплати, з правом дострокової поставки, але тільки після виконання відповідачем зобов"язання по 100% сплаті за Товар.

Однак, як зазначає у позовній заяві позивач, відповідачем Товар поставлено не було та грошові кошти в розмірі 2785000,00 грн. не повернуті.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зообов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. (ст.. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч.2 ст. 220 ГК України встановлено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитись від прийняття виконання й вимагати відшкодування збитків. Аналогічний припис законодавства міститься в ст. 612 ЦК України.

Таким чином, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем по справі зобов'язань по передачі товару, у позивача виникло право на вимогу щодо повернення оплати в сумі 2785000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідач суму боргу визнав, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов"язань за Договором, просить стягнути з нього 3% річних у розмірі 41889,45 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин суд визнав позовні вимоги позивача в сумі 41889,45 грн. - 3% річних, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 509655,00 грн., суд зазначає наступне.

З огляду на умови пункту 7.1 Договору в якому сторони передбачили, що у випадку порушення строків передачі Товару більш ніж на 10 днів або поставку Товару неналежної якості, відповідач сплачує позивачу збитки у повному обсязі та сплачує штраф у розмірі 0,1 % від суми несвоєчасно поставленого Товару або Товару неналежної якості за кожен день прострочки.

Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Відповідно до абз. 7 п.3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Крім того, пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але які регулюють спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову) (п.2 постанови пленуму від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення").

Судом встановлено, що фактично позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 509655,00 грн., нарахований у зв'язку з неналежним виконанням умов спірного Договору та відповідно до п. 7.1 цього Договору.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд зазначає, що під штрафом розуміють неустойку, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦКУ), а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦКУ). Отже, пеня, як вид неустойки, відрізняється від штрафу тим, що має триваючий характер, а тому суд вважає, що передбачена пунктом 7.1 Договору неустойка за кожний день прострочення платежу, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення є пенею.

Господарський суд зазначає, що спірний Договір №822-1 від 18.07.2013 року, укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, а тому має обов'язкову силу насамперед для самих сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками, сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом. Виходячи з вищевикладеного, перевіривши перевіривши нарахування, суд приходить до висновку, що позивачем надано вірний розрахунок неустойки в розмірі 509655,00 грн..

За приписом пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального Кодексу ), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що ТОВ «ТБ «Спецтехніка» є бюджето-залежним підприємством і участь в тендерах, тематикою яких є державні закупівлі, є однією з важливих артерій забезпечення господарської діяльності підприємства. Істотний вплив на підрив економіки в Україні 2014 року, при стабілізації загальної ситуації в країні, можуть зробити такі моменти, як відновлення первинного вигляду вулиць, будівель, площ, що понесе глобальні матеріальні витрати. А значить, можуть виникнути проблеми з видачею заробітних платежів державному сектору, затримці щомісячної оплати праці, виділення коштів на державні закупівлі.

Крім того, неналежне виконання ТОВ «ТБ «Спецтехніка» своїх зобов"язань перед позивачем є результатом невиконання обов"язків Публчного акціонерного товариства "Дрогобицькийзавод автомобільних кранів", з яким відповідачем було укладено відповідні Договори на виготовлення автокранів.

Згідно договору №УМ-006/02-13 від 16.08.2013 року, укладеного між ТОВ «ТБ «Спецтехніка» і ПАТ «ДЗАК», останній зобов'язався виконати роботу по виготовленню автокрана КТА-18 в/п 18 т в кількості 1 шт. на шасі Замовника КАМАЗ-43118, надалі Товар (або ТЗ), а ТОВ «ТБ «Спецтехніка» зобов'язалося прийняти ТЗ, і здійснити іого оплату, в строки визначені в цьому Договорі.

ТОВ «ТБ «Спецтехніка» свої зобов'язання за Договором виконало, а саме: 16.08.2013 року на виконання п.4.3.1. ; Договору підприємством на поточний рахунок ПАТ «ДЗАК» були перераховані грошові кошти, як передоплата. Як передбачено п.5,1. Договору термін виконання робіт - до 45 календарних днів з моменту виконання Замовником п.4.3.1. даного Договору і поставки шасі. Тобто кінцевий строк передачі ТОВ «ТБ «Спецтехніка» Товару закінчився ще 30.09.2013 ; року.

Згідно договору № УМ-007/02-13 від 16.08.2013 року, укладеного між ТОВ «ТБ «Спецтехніка» і ПАТ «ДЗАК», останній зобов'язався виконати роботу по виготовленню автокрана КТА-32 г/п 32 т в кількості 1 шт. на шасі Замовника МАЗ-6303АЗ, надалі Товар (або ТЗ), а ТОВ «ТБ «Спецтехніка» зобов'язалося прийняти ТЗ, і здійснити його оплату, в терміни визначені в цьому Договорі.

ТОВ «ТБ «Спецтехніка» свої зобов'язання за Договором виконало, а саме: 16.08.2013 року на виконання п.4.3.1. Договору підприємством на поточний рахунок ПАТ «ДЗАК» були перераховані грошові кошти, як передоплата. Як передбачено п.5.1. Договору строк виконання робіт - до 45 календарних днів з моменту виконання Замовником п.4.3.1.даного Договору і поставки шасі. Тобто кінцевий строк передачі ТОВ «ТБ «Спецтехніка» Товару закінчився ще 30.09.2013 року.

Одержані ТОВ «ТБ «Спецтехніка» від ПрАТ «Кримський Титан» грошові кошти в розмірі 2 785 000,00 гривень були використані на придбання шасі і оплату обладнання автокрана.

До теперішнього часу зобов'язання ПАТ «Дрогобицьким заводом автомобільних кранів» за вказаними вище договорами так і не виконані, в свою чергу, грошові кошти, котрі були перераховані відповідачем на рахунок заводу також не повернуті.

Дослідивши надані докази суд дійшов до висновку про те, що ТОВ "ТБ "Спецтехніка" є добросовісним контрагентом, вжило всі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов"язання за спірним Договором, що на думку суду є підставою для зменшення суми неустойки.

Таким чином, враховуючи те, що даний випадок є винятковим та виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, причини невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, а також невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони, суд вважає за можливе неустойку в розмірі 509655,00 грн, зменшити на 80% та стягнути з відповідача 101931,00 грн. відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального Кодексу України.

Також, відповідач у запереченнях на позовну заяву зазначив, що на теперішній час з причин, що не залежать від його волі, не має можливості розрахуватися з позивачем, посилається на винятковість обставин та з огляду на положення статті 83 Господарського процесуального Кодексу просить суд надати розстрочку виконання судового рішення.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарському суду надано право при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК України, згідно з якими за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В пункті 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Дослідивши заяву відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду та додані до заяви документи у їх сукупності, враховуючи його скрутне фінансове становище, суд дійшов висновку про те, що відповідач довів суду факт наявності виняткових випадків та обставин, які ускладнюють або навіть роблять неможливим виконання прийнятого рішення.

За таких обставин, заява відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду на сім місяців з моменту його винесення підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.11р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 626, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 220, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 43, 44, 49, 65, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецтехніка" (61054, м. Харків, Набережна Крупської, 7, код ЄДРПОУ 36818237, р/р 26005000132629 ФАТ "Укрексімбанк", м. Харків МФО 351618) на користь Приватного акціонерного товриства "Кримський Титан" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, б.2, літ. А, код ЄДРПОУ 32785994) - суму основного боргу 27850000,00 грн., неустойку у розмірі 101931,00 грн., 3%річних у розмірі 41889,45 грн. та 66730,90 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення штрафу в розмірі 407724,00 грн. в задоволенні позову відмовити.

Відстрочити виконання рішення суду до 14 лютого 2015 року.

Повне рішення складено 21.07.2014 р.

Суддя Т.С. Денисюк