АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/2073/14 Головуючий в І інстанції: Гаврилов Д.В.

Категорія 44 Доповідач: Борко А.Л.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року липня місяця 10 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області у складі:

Головуючого: Борка А.Л.

Суддів: Кузнєцової О.А.

Бездрабко В.О.

при секретарі: Романовій Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 21 травня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у праві користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся із позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщення, зазначаючи, що відповідачі добровільно залишили спірний будинок, обрали собі інше місце мешкання, житловим приміщенням не користуються більше року, вивезли свої речі, у зв'язку з чим вони втратили право користування спірним приміщенням і підлягають зняттю з реєстраційного обліку. В обґрунтування заявлених вимог просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1 та зняти їх з реєстраційного обліку у вказаному будинку.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись із зустрічним позовом до ОСОБА_2 Позовні вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що позивач чинить перешкоди в користуванні спірним житловим приміщенням відповідачам та малолітньому ОСОБА_4, не зважаючи на те, що припинення сімейних відносин не припиняє права користування житловим приміщенням.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 21.05.2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в праві користування житловим приміщенням - задоволено частково. Усунуто перешкоди ОСОБА_3, ОСОБА_4 у праві користування житловим приміщенням шляхом їх вселення до будинку АДРЕСА_1. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 243,6 грн., по 121,8 грн. кожному.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу задовольнити,рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 07.09.1991 року по 15.03.2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільних дітей - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 ,а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані у вказаному будинку, як члени сім'ї.

Згідно письмових доказів, долучених до матеріалів справи вбачається, що сторони у справі перебувають у неприязних відносинах по відношенню один до одного, про сварки та бійки між ними свідчать неодноразові звернення до органів міліції .

Таким чином, оцінивши докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачі за первісним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були змушені залишити спірне житлове приміщення у зв'язку з неможливість спільного проживання з ОСОБА_2 та у зв'язку із перешкоджанням останнього в цьому (заміна замків вхідних дверей), тому їх відсутність не можна визнати добровільною за неповажних причин. Крім того,судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що замки були замінені у травні 2013 року і на момент звернення позивача за первісним позовом до суду у січні 2014 року не пройшло року, з того моменту як ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виїхали зі спірного житлового будинку.

Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно з вимогами ч.1 ст.156 ЖК України члени сім'ї власника будинку користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє членів сім ї права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщення до цих відносин застосовуються правила встановлені ст.162 ЖК України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку,що відсутні правові підстави для визнання відповідачів за первісним позовом такими, що втратили право користування спірним будинком. Отже позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Разом з тим, враховуючи той факт, що відповідачі не з їх власної волі залишили спірне житлове приміщення, а також приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 чиняться перешкоди у користуванні житлом, вимоги зустрічного позову обґрунтовано підлягають частковому задоволенню, з урахуванням того, що малолітньому ОСОБА_4 перешкоди в користуванні житлом позивачем за первісним позовом не чиняться.

Таким чином, на думку колегії суддів,суд першої інстанції з достатньою повнотою з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги, щодо невідповідності висновків суду обставинам справи, до уваги не приймаються як такі, що не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами і такі, що висновки суду не спростовують, а тому підлягають відхиленню.

Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 21 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді