21.07.2014

Справа № 6-12

Провадження № 6/720/12/14

за 2014 рік

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2014 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Ляху Г.О.

при секретарі Кіріл С.В.

з участю представника заявника Кристюк Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Новоселиця клопотання публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з заявою про скасування арешту майна, посилаючись на те, що 09 жовтня 2006 року Новоселицьким районним судом необґрунтовано винесено ухвалу про накладення арешту на автомобілі ОСОБА_2 марки «ВАЗ-21070» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та марки «ВАЗ-21070» державний реєстраційний номер НОМЕР_2, які перебувають у заставі банку. Оскільки, рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 20 вересня 2013 року звернуто стягнення на дані автомобілі, банк не може їх продати із-за накладеного судом арешту, тому просив зняти арешт з вказаних автомобілів.

В судовому засіданні представник заявника клопотання підтримав та просив заявлені вимоги задовольнити.

Суд заслухавши пояснення представника заявника, вивчивши подане клопотання та докази додані до нього, вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 20 вересня 2013 року в рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № CVA0AK00010582 від 12 грудня 2005 року звернуто стягнення на автомобілі марки «ВАЗ-21070» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та марки «ВАЗ-21070» державний реєстраційний номер НОМЕР_2, які належить на праві власності ОСОБА_2.

З довідки УДАЇ УМВС України в Чернівецькій області № 8/2152 від 11 червня 2014 року вбачається, що на автомобілі марки «ВАЗ-21070» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та марки «ВАЗ-21070» державний реєстраційний номер НОМЕР_2, які належить на праві власності ОСОБА_2, накладено арешт на підставі ухвали Новоселицького районного суду за № 2568 від 09 жовтня 2006 року.

Разом з тим, з листа Новоселицького районного суду № 1551 від 24 квітня 2014 року вбачається, що в 2006 році заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про накладання арешту на майно останнього не розглядалися.

Відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

Згідно ч. 5 ст. 154 ЦПК України питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Положення частини 5 статті 60 вказаного Закону передбачають зняття арешту з майна у випадках незавершеного виконавчого провадження за рішенням суду, зокрема за позовом про зняття арешту з майна, а не ухвали, постановленої за заявою сторін у справі.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 239 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення позову.

Відповідно до частини 3 статті 294 ЦПК України суд за заявою особи може поновити строк апеляційного оскарження ухвали.

Аналізуючи зміст вказаних норм законодавства, суд приходить до висновку, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Разом з тим, будь-якої цивільної справи за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 в провадженні суду не перебуває.

Крім цього, в 2006 році заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про накладання арешту на майно останнього також не розглядалися.

Зняття арешту з майна у випадках незавершеного виконавчого провадження проводиться не на підставі ухвали, постановленої за заявою сторін у справі, а за рішенням суду, зокрема за позовом про зняття арешту з майна.

Таким чином, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядається за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з під арешту.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд України у своїй Постанові від 15 травня 2013 року за № 6-26цс13. Зазначена Постанова прийнята з підстав передбачених п.1 ч.1 ст. 355 ЦПК України, а тому висновки викладені в ній є обов'язковими для всіх судів України (ч.2 ст. 214, ч.1 ст.360-7 ЦПК України).

Крім цього, заявник посилаючись в своєму клопотанні на необґрунтованість накладання арешту судом на автомобілі ОСОБА_2 вправі оскаржити ухвалу суду про забезпечення позову.

За вказаних обставин, суд вважає безпідставними та недоведеними заявлені вимоги про зняття арешту з автомобілів ОСОБА_2, у зв'язку із чим, у задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі ст.ст. 154, 239, 294 ЦПК України, ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», суд керуючись ст. 10, 11, 60, 208-210 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зняття арешту з автомобілів марки «ВАЗ-21070» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та марки «ВАЗ-21070» державний реєстраційний номер НОМЕР_2, які належить на праві власності ОСОБА_2, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Чернівецької області через Новоселицький районний суд протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Суддя: