ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" липня 2014 р. Справа № 918/1070/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс"

про стягнення заборгованості в сумі 500 000 грн. 00 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники:

від позивача : Мельник О.М., дов. від 17.07.2014 року

від відповідача : Либусь О.В., дов. № 1 від 18.02.2014 року

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрТехноФос-Плюс"» (далі - відповідач) про стягнення 500 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

23.07.2013 року між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 296 (надалі-договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Згідно з додатком № 1 до договору покупець зобов'язався провести платіж у розмірі 100% вартості товару згідно з рахунком, наданим продавцем.

Позивач свої зобов'язання з оплати товару виконав у повному обсязі, сплативши 700 000,00 грн. згідно з рахунком, виставленим відповідачем.

У свою чергу, відповідач поставки не здійснив, грошових коштів, сплачених позивачем в рахунок попередньої оплати товару, не повернув.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача частину суми попередньої оплати в розмірі 500 000,00 грн.

В матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 525, 526, 527, 530, 655, 693 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою суду від 17.07.2014 року порушено провадження, справу призначено до судового слухання на 22.07.2014 року.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача вимог позивача належними та достатніми докази не спростував, доказів поставки товару чи повернення попередньої оплати не надав.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.07.2013 року між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 296 (надалі-договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його вартість на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 9.1. договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.

За п. 2.1. договору ціна, кількість, асортимент, строк і пункти поставки товару обумовлюються у додатках або специфікаціях до даного договору, що погоджуються сторонами попередньо, додаються до цього договору та є його невід'ємними частинами.

Порядок і строки розрахунків та відвантаження товару обумовлюються у додатках або специфікаціях до даного договору, що погоджуються сторонами попередньо, додаються до цього договору та є його невід'ємними частинами (п.п. 3.1., 4.1. договору).

Додатком № 1 до договору від 23.07.2013 року сторонами погоджено товар та його упаковку - азотно-сіркове добриво гранульоване (в біг-бегах); кількість товару - 350,00 тон; ціну за одиницю - 2 000,00 грн.; загальну вартість товару - 700 000,00 грн. (п. п. 1.1., 1.2. додатку).

Пунктом 2.1. додатку обумовлено, що покупець зобов'язався провести платіж у розмірі 100% вартості товару згідно з рахунком, наданим продавцем.

Як встановлено судом, 23.07.2013 року позивач свої зобов'язання з оплати товару виконав у повному обсязі, сплативши 700 000,00 грн. згідно з рахунком № 697 від 23.07.2013 року, виставленим відповідачем, про що свідчить виписка по особовому рахунку за 23.07.2013 року від 18.07.2014 року.

У свою чергу, відповідач поставки не здійснив, грошових коштів, сплачених позивачем в рахунок попередньої оплати товару, не повернув.

Отже, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем з повернення попередньої оплати за товар становить 700 000,00 грн., з яких позивач просить стягнути 500 000,00 грн.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У силу вимог ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом з наявних матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до відповідача з вимогою про поставку товару № 245/1 від 31.07.2013 року, яку останній отримав 31.07.2013 року, що стверджується відміткою керівника відповідача на вимозі, однак відповіді на неї не надав, обов'язку щодо поставки товару у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги не виконав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вручив відповідачу вимогу № 280 від 04.09.2013 року про повернення перерахованих грошових коштів, яку останній отримав 04.09.2013 року, що стверджується відміткою керівника відповідача на вимозі, однак відповіді на неї не надав, обов'язку щодо повернення суми попередньої оплати в розмірі 700 000,00 грн. не виконав.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач обставин, викладених позивачем, належними засобами доказування не простував, доказів поставки товар чи повернення попередньої оплати за товар не надав.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги останнього про стягнення з відповідача 500 000,00 грн. попередньої оплати за товар заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

На підставі ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" (вул. Барона Штейнгеля,3а, с. Городок, Рівненський район, Рівненська область, 35331, код ЄДРПОУ 32617917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос" (вул. Соборна, 370-В, м. Рівне, 33024, код ЄДРПОУ 30946915) 500 000,00 (п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. попередньої оплати за товар, 10 000,00 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 22.07.2014 року.

Суддя Андрійчук О.В.